Бізнес-план підприємства (стр. 7 из 9)

. (10.1)

(грн);

(грн);

(грн);

(грн);

(грн).

Основна заробітна плата:

. (10.2)

Додаткова заробітна плата:

. (10.3)

(грн)

Різноманітні відрахування:

. (10.4)

Цехові і заводські витрати:

. (10.5)

Виробнича собівартість кожної пари валянок:

. (10.6)

(грн);

(грн);

(грн);

(грн);

(грн).

Невиробничі витрати:

. (10.7)

(грн);

(грн);

(грн);

(грн);

(грн).

Повна собівартість:

. (10.8)

(грн);

(грн);

(грн);

(грн);

(грн).

Обчислення зроблені по формулах (10.1)-(10.8) зведені в таблицю 10.1.

Таблиця 10.1. Калькуляція собівартості

№п/п	Найменування	Ціна за одиницю, грн.
		32	31	30	29	28
1	Матеріали	13,416	12,639	11,864	11,087	10,308
2	Комплектуючі	2.55
3	Транспортні витрати	1,276	1,215	1,153	1,09	1,028
4	Основна зарплата	0,31792
5	Додаткова зарплата	0,031792
6	Відрахування	0,3497
7	Цехові і заводські витрати	1,113
8	Виробнича собівартість	19,05	18,22	17,38	16,54	15,7
9	Невиробничі витрати	1,52	1,42	1,39	1,32	1,26
10	Повна собівартість	20,57	19,64	18,77	17,86	16,96

Собівартість визначає мінімальну ціну, по якій виробник може реалізувати свою продукцію лише відшкодувавши при цьому свої витрати. Необхідно встановити таку ціну, щоб продавши визначену кількість товару, окупити витрати. Такякпоставлена ціль одержання прибутку, то в ціну включається визначений відсоток прибутку, котрий виробник хоче одержати.

У даному випадку приймемо рентабельність нашого виробництва (

) рівну 40%, ціна товару ( ) буде розраховуватись по формулі:

, (10.9)

;

;

;

;

.

Ціна продажу (

) товару з урахуванням податку з додаткової вартості (ПДВ = 20 %) складе:

, (10.10)

;

;

;

;

.

Приймаємо ціну для реалізації рівну: Ц_реаліз=40(грн). [6]

10.2. Розрахунок очікуваного річного кошторисувитрат на виробництво

Бізнес-план включає оцінку ефективності підприємницької діяльності шляхом співставлення розміру затрат на виробництво продукції з результатами її реалізації.

Результативним показником ефективності є валовий прибуток, що визначається для кожного товару окремо. Валовий прибуток розраховується як різниця між ціною продажу і сумою змінних витрат. Таким чином визначається стабільність надходження прибутку та тенденції його зміни. Для обусловлювання цієї тенденції потрібно розрахувати перемінні і постійні затрати, а також питому вагу статей калькуляції в собівартості продукції. Для цього необхідно встановити критеріальні значення статей, надати їм на визначений період часу еталонний характер і шляхом співставлення з ними реальних затрат зробити висновки про рентабельність підприємства. Величина цих затрат знаходиться в прямій залежності від об’єму продаж. Виходячи з цього необхідно розрахувати оптимальну величину об’єму продаж, нижче і вище якої підприємству буде не вигідно випускати продукцію. Такий розрахунок дозволить зробити висновок про зону беззбиткової діяльності підприємства і про гарантію ефективної роботи, захищеної від банкрутства підприємства.

Банкрутство означає фінансову неспроможність підприємства через порушення відповідності між розміром затрат на виробництво продукції і сумою виручки від її реалізації. Багаторазове повторення перевищення затрат над виручкою приводить до збиткової роботи і, до необхідності ліквідації підприємства.

Щоб уникнути банкрутства, потрібно знати, що буде вигідним, а що не вигідним для підприємства.

Не вигідно:

- Виробляти продукцію в умовах жорсткої конкуренції, не знаючи можливостей конкурентів;

- Імпортувати товари, так як мито та податки “з’їдять” весь прибуток;

- Експортувати продукцію, так як курс долара часто робить експорт збитковим;

- Інвестувати, якщо дуже великий ризик повернення і не аналізувалися позитивні результати;

- Приватизовувати – зростання цін на сировину, матеріали і обладнання може призвести до банкрутства;

- Зберігати гроші в банку, так як інфляція обезцінює вклади;

- Створювати спільні підприємства в країнах з нестабільною політичною структурою, де не має майнових гарантій для нормальної роботи і т. д.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, що включаються до неї. Як відомо, витрати підприємства повертаються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, що включаються в собівартість, є питанням їхнього поділу між визначеними джерелами повернення. Загальний принцип цього поділу полягає в тому, що через собівартість повинні повернуться витрати підприємства, що забезпечують просте відображення всіх чинників виробництва: предметів, знарядь праці, робочої сили і природних ресурсів.[1]

Відповідно до вище сказаного необхідно розрахувати кошторис витрат на виробництво, що включає наступні витрати.

Матеріальні:

Зм = (М+К+Тр.вит) * Nрiч + Q

- матеріали (

) - дорівнюють ціні матеріалів, що використовуються для виготовлення одиниці продукції;

- комплектуючі (

) -дорівнюють ціні комплектуючих, що застосовуються для виготовлення одиниці продукції.