Бізнес-план підприємства (стр. 5 из 9)

Мал. 4.1.Залежність прибутку і затрат підприємствавід об’ємів виробництва.

5. Ринок збуту

5.1. Аналіз споживачів

Розглядаючи продукцію, що виробляє наша фірма – валянкове взуття, ми можемо проаналізувати контенгент споживачів даної продукції. Потенційними споживачами нашої продукції будуть:

1. Організації та установи, що придбають наш товар для своїх працівників;

2. Сільське населення;

3. Люди, що холодний час року працюють на відкритому повітрі;

4. Населення північної частини Росії, та інші закордоні заказники.

Проаналізувавши вище викладені міркування ми робимо висновок, що ринок споживачів нашої продукції з першого погляду обмежений, але у зв¢язку з тим, що в останні роки ми бачимо зростання попиту, то наша продукція буде мати свого споживача.

5.2. Ємність і динаміка ринку

По географічному принципуспоживацький ринок України для конкретної продукції можна розбити на 3 сегмента: ринокпівнічної полоси України, центральної полоси і південої. Більшим попитом наша продукція буде користуватися в північній полосі.

За попередніми дослідженнями, попит на продукцію в місті та в сільській місцевості будуть відрізнятися. Це пов’язано з тим, що у сільській місцевості переважно живуть люди з дуже низьким рівнем доходів, що не можуть дозволити собі купувати більш дороге зимове взуття (у тому разі, якщо ми не будемо враховувати замовлення підприємств).

В залежності від відношення споживачів до товару ринки розбивають на сегменти: ті, що не користуються товаром; бувшихкористувачів; потенційнихспоживачів; постійних споживачів. Так як валянки не є потенційно новим товаром, то на ринку вже сформувалося коло споживачів. На даний момент конкуренти, що випускали таку ж продукцію, збанкрутували і наше підприємство фактично є єдиним виробником у даному сегменті томуми плануємо лише нагадати про наявність виготовлення даної продукції.

Отже в якості цільового ринку збуту ми вибираємо ринок північної та центральної частини України, а також орієнтуємося на споживачів з Росії. Основними потенційними споживачами нашого товару є підприємства, що купують товар як спецодяг, та жителі сільської місцевості.

5.3. Оцінка об'ємів продажу

Оскільки ринок не насичений аналогічною продукцією, то нам визначена вся величина збуту. Це спрощує наші дії по заняттю визначеного положення на ринку. Але усе ж необхідно прийняти до уваги той факт, що наша фірма тільки починає свою діяльність, і про якість нашої продукції нікому невідомо, або відомо вузькому колу осіб, тому спочатку необхідно завоювати визнання.

Об’єм продажу буде оцінюватися відповідно до кількості основних споживачів.Відповідно до статистики в сільській місцевості проживає близько половини населення країни і кожний п’ятий користуватиметься нашою продукцією. Але, так як ми не розповсюджуватимемо продукцію в південних районах, то необхідно виключити ще 33%. Загальна кількість валянок: N = (50 000 000-16500000)/(2+5)=4785700 пар. І це не приймаючи до уваги закордонних заказників.

Отже, якщо наші прогнози себе виправдають, то підприємство буде забезпечене заявками найближчі сорок років. За перший рік ми випускаємо N = 100000 пар. Але у зв’язку з динамікою ринку асортимент і кількість випуску може змінитися.[1]

5.4. Аналіз еластичності попиту

Попередні маркетингові дослідження показали, що із зменшеням ціни на товар попит на продукцію буде зростати, тобто попит є еластичним.[7]

ціна

попит

Рис.1. Графік залежності попиту від ціни.

5.5. Канали збуту

Збут продукції здійснюється через оптову торгівлю. Оптова торгівля займається закупівлею, і продажем великих партій товарів.

Для підприємства є два варіанта здійснення виходу на ринок:

1. Взятифункцію збуту на себя (прямий канал збуту).

2. Скористатися послугами посередника (непрямий канал збуту).

Враховуючи, що ринок горизонтальний (на ньому велика кількість споживачів)і потрібно створити розгорнутий канал збуту, а наша фірма на даному етапі не має для цього можливостей, то прямі контактинерентабельнічерез географічно широкий сегмент ринку. Томуможназекономити на транспортнихвитратах, поставляючи великі партії товару обмеженому колу оптовиків. В якості оптовиків виступають обласні бази райспоживспілки.

5.6. Мироприємства по просуненню товару на ринок

Так як наша фірма робить на ринку перші кроки, то споживач може відреагувати позитивно лише у тому випадку, якщо він одержав інформацію про товар вчасно й у повному обсязі. Тільки після цього споживач переконається у доцільності покупки.

Для ознайомлення з товаром на ринку передбачається: дати свою рекламу у щорічному виданні “Докладніше про підприємства в Україні”. Для реалізації на ринку України цього буде досить, оскільки подальшим збутом займатимуться обласні бази райспоживспілки.

Для того, щоб про наш товар дізналися за межами країни необхідно дати подібну рекламу в періодичному видані тієї країни, яка може стати потенційним споживачем.[5]

6. СТУПІНЬ КОНКУРЕНЦІЇ

6.1. Оцінка свого конкурентного статусу, фірми конкуренти

Як було розглянуто в попередньому розділі ступінь охоплення ринку нашої продукції настільки незначний, що наша фірма може стати єдиним виробником. У межах нашої держави конкурентів для нашого підприємства не має.

Але потрібно пам’ятати, що на ринку з товаром виграє той, у кого товар або дешевший,або у нього висока якість.Тому необхідно враховувати можливість появи конкурента.

6.2.Основні методи боротьби за ринок

Зниження собівартості продукції, сертифікати якості, реклама, постійне розширення асортименту - це все дає можливість підприємству одержувати конкурентні переваги, зменшувати фінансовий ризик і небезпеку.

6.3.Переваги і недоліки виробленого товару, у порівнянні

з товарами конкурентів

Наш товар .

Переваги: висока якість виготовлення, відносно невисокі закупівельні ціни на матеріали і комплектуючі, можливість розширення асортименту.

Недоліки: фірма недостатньо відома на ринку, продукція орієнтована на вітчизняного споживача, не великий асортимент, ускладнений вихід на ринки інших країн.

7. МАРКЕТИНГ ПЛАН

7.1. Маркетинг стратегія

Основна мета нашої фірми – розширення збуту товару на ринку. Це довгострокова стратегія, розрахована на те, що збільшення попиту компенсує зниження ціни.

Стратегія маркетингу - включає такі основні рішення і положення:

1. ринок, на якому виступає підприємство;

2. особливості поводження на ньому;

3. склад і об'єми продукції, що буде пропонуватися на ринку;

4. розробка нової продукції;

5. форми і методи реклами;

6. доставка і збут продукції;

7. ціни на продукцію.

Деякі з цих питань розглянуті в попередніх розділах, інші ми розглянемо в цьому розділі.

Реалізація маркетингової стратегії здійснюється прийняттям конкретних оперативних рішень по різноманітних питаннях, що можна назвати тактикою маркетингу.

7.2. Концепція поводження фірми на ринку

Концепція маркетингу - це загальний підхід підприємства щодо досягнення своєї мети на ринку. Відомі п'ять концепцій маркетингу: виробнича, продуктова, комерційна, індивідуального і соціального маркетингу.

Наше підприємство буде керуватися продуктовою концепцією.Її спецефіка полягає у тому, що основна увага акцентується на покращенні споживчих параметрів товару, їх конструктивних, експлутаційних показників, підвищення якості і завдяки цьому забезпечується відповідний збут продукції.

7.3. Політика ціноутворення

Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою фірма .

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.

Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

1. реальні витрати;

2. цінність для споживача;

3. можлива реакція конкурентів;

4. еластичність попиту на продукцію фірми;

5. ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

У нашій діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою "собівартість плюс прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:

, (7.1)

де

- собівартість продукції;

- величина прибутку.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень рентабельності продукції.