НА ТЕМУ:
“Статистика
робочого часу”.
1. Показники робочого часу.
2, Баланс робочого часу.
3. Методи виявлення резерву робочого часу.
1. Статистиці належить важлива роль в забезпеченні раціонального використання робочого часу, в боротьбі з його витратами.
Основними завданнями статистики робочого часу є:
1) визначення загальної маси фактично відпрацьованого часу.
2) вивчення використання робочого часу і виявлення витрат.
Основною формою обліку робочого часу є табельний облік.
В табелі фіксуються явки, неявки на роботу (хвороба, відпуск, вихідні).
Час на протязі якого працівник був на роботі, але по різних причинах не працював називають простоєм. Простой може бути цілозмінним (вся зміна) і внутрізмінний (частина зміни).
Кількість затраченої праці обліковується в людино-годинах і в людино-днях. Відпрацьованим людино-днем вважається день, коли працівник прийшов на роботу і приступив до неї незалежно скільки годин працював (чи повну зміну, чи неповну, тобто якщо були простої, чи більше зміни, якщо були понаднормовані години). У всіх цих випадках він відпрацював 1 людино-день.
При обліку робочого часу в людино-годинах у відпрацьований час не включається, лише короткочасні перерви в роботі.
Середня фактична тривалість робочого дня може відрізнятися від встановленої за рахунок простоїв і понаднормових робіт.
Якщо за звітний період підприємство відпрацювало 356400 люд./год., і 53200 люд./дні, тосередня тривалість робочого дня буде:
356400 люд./год. = 6,7 год.
53200 люд./дн.
Тобто, середня тривалість робочого дня становить: кількеість відпрацьованих за рік людино-годин ділиться на середньоспискову чисельність за рік.
Середня кількість днів на одного робітника визначається відношенням кількості відпрацьованих людино-днів до середньо-спискової кількості робітників. Середню кількість годин роботи на одного робітника визначаються відношенням кількості відпрацьованих людино-годин до середньої спискової кількості робітників, або як добуток середньої тривалості робочого дня на середню кількість днів роботи одного робітника.
Знаючи тривалість робочого дня, можна визначити режимний фонд внутрізмінного часу за кожен день, який визначають як добуток кількості фактично працюючих робітників і встановленої тривалості робочого дня в годинах.
Наприклад, в цеху за день працювало 150 чоловік з тривалістю робочого дня 8 год. і 50 чол. мали скорочений робочий день - 7 год. За день було 20 зверхнормованих годин, 30 год. внутрізмінних простоїв і 10 годин інших простоїв.
Режимний фонд внутрізмінного часу: 150*8+50,7=1550 л./год.
1550+20-30-10=1530 л./год.
При аналізі показників робочого часу необхідно виділити із загальної сукупності невідпрацьовані людино-дні (простої, прогули, неявки з дозволу адміністрації).
Відношення повної і фактичної тривалості робочого дня до нормованої називається коефіцієнтом збільшення тривалості робочого дня за рахунок зверхнормованих годин.
Максимально можливий фонд робочих людино-днів - це максимально - можливий до використання на підприємстві в звітному періоді фонд робочого часу.
2. Складання балансу робочого часу дозволяє одержати найбільш повну уяву про використання трудових ресурсів.
Баланс складають і в людино-годинах і в людино-днях. В балоансі відображається 1) виробничо-використаний робочий час, 2) час, що не використаний на виробництво по поважних причинах і 3) втрати робочого часу.
В практичній роботі найбільш широко використовується скорочена схема балансу робочого часу в людино-годинах. А так як зверхурочні години не входять в склад фонду робочого часу, то їх показують за підсумком балансу.
Час, не використаний на виробництві по поважних причинах, включає неявки із максимально можливого фонду робочих людино-днів за мінусом прогулів і неявок з дозволу адміністрації, а також внутрізмінні перерви в роботі, що не відносяться до втрат часу.
При складанні балансу час в людино-днях перераховують в людино-години, тобто перемножують його на встановлену для підприємства тривалість робочого дня.
В попередньому прикладі і було наведено баланс робочого часу. По тих даних можна мвизначити коефіціент використання календарного фонду часу - 0,630 (111780; 177307)
і максимально можливого фонду часу (111720: 120384).
ПРИКЛАД:
| Елементи календарного фонду часу | Всього | В середньому на 1 спискового працівника | В процентах до календарного фонду людино-днів |
| Відпрацьовано робітниками людино-днів | 111780 | 230,0 | 63,0 |
| Кількість людино-днів цілоденних простоїв | - | - | - |
| Кількість людино-днів неявок на роботу всього | 17644 | 36,4 | 10,0 |
| в т.ч. | |||
| чергові відпустки | 9040 | 18,6 | 5,1 |
| відпустки по навчанню | 221 | 0,5 | 0,1 |
| відпустки в зв’язку з пологами | 354 | 0,7 | 0,2 |
| хвороби | 5764 | 11,9 | 3,3 |
| інші неявки дозволені законом | 1980 | 3,9 | 1,1 |
| неявки з дозволу адміністрації | 132 | 0,3 | 0,1 |
| прогули | 223 | 0,5 | 0,1 |
| святкові і вихідні дні в т.ч. додаткові вихідні | 47883 | 98,6 | 27 |
| при 5 робочих днях в тиждень | 18723 | 38,5 | 10,6 |
Календарний план людино - днів:
111780 + 17644 + 47883 + 174307
Табельний фонд людино-днів – 177307 - 47883 = 129424.
Однією з характеристик організації праці є коефіціент змінності робітників, що дозволяє судити про рівномірність чи нерівномірність розподілу робочої сили по змінах.
Коефіціент змінності визначається відношенням загальної кількості відпрацьованих в даному періоді людино-днів до кількеості людино-днів, відпрацьованих у найбільшу зміну.
Відношення коефіціента змінності до кількості встановлених на підприємстві змін називають коефіціентом використання змінного режиму.
ПРИКЛАД.
Цех 1.
| Відпрацьовано 10 місяців людино-днів | Коефіціент змінності | |||
| І | ІІ | ІІІ | Всього | |
| 6000 | 4000 | 2000 | 12000 | 2 (12000:6000) |