Результатом проведеного ФВА є варіанти рішення, у яких необхідно зіставити сукупні витрати на вироби, що є сумою елементних витрат, з якою-небудь базою. Цією базою можуть, наприклад, служити мінімально можливі витрати на виріб. Теорія ФВА пропонує обчислювати економічну ефективність ФВА, що показує, яку частку складає зниження витрат у їхній мінімально можливій величині:
КВФА = Ср. – Сф.н. / С ф.н.,
де КФВА - економічна ефективність ФВА (коефіцієнт зниження поточних витрат); Ср - реально сформовані сукупні витрати; Сф.н. - мінімально можливі витрати, що відповідають спроектованому виробу.
На четвертому, дослідницькому, етапі оцінюються пропоновані варіанти розробленого виробу.
На п'ятому, рекомендаційному, етапі відбираються найбільш прийнятні для даного виробництва варіанти розробки й удосконалення виробу. З цією метою можна рекомендувати побудовати матричну таблицю:
Таблиця 2.7
Таблиця рішень по варіантах вибору виробів для виробництва.
Варіанти управлінських рішень | ||
бажаний | проблематичний | небажаний |
А Значимість функції: висока Затрати: низькі Рентабельність виробу: висока | В Значимість функції: висока Затрати: середні Рентабельність виробу: середня | С Значимість функції: висока Затрати: високі Рентабельність виробу: середня |
D Значимість функції: середня Затрати: низькі Рентабельність виробу: висока | Е Значимість функції: середня Затрати: середні Рентабельність виробу: середня | F Значимість функції: середня Затрати: високі Рентабельність виробу: низька/середня |
G Значимість функції: низька Затрати: низькі Рентабельність виробу: середня | Н Значимість функції: низька Затрати: середні Рентабельність виробу: низька | І Значимість функції: низька Затрати: високі Рентабельність виробу: низька |
З урахуванням значимості функції виробу, його вузлів, деталей і рівня витрат за допомогою ціноутворення, ґрунтуючись на знанні попиту на продукцію, визначається рівень її рентабельності. Усе це в сукупності служить меті ухвалення рішення про вибір до виробництва конкретного виробу чи напрямків і масштабу його удосконалення.
Методи технічного нормування. Істотну допомогу у визначенні й аналізі витрат на якість продукції можуть зробити методи технічного нормування. Вони засновані на розрахунку подетальних норм і нормативів матеріальних ресурсів (сировини, покупних комплектуючих виробів і інших видів матеріалів), розрахунку трудомісткості й інших витрат, що включаються в собівартість продукції відповідно до проектних розмірів, конкретної технології її виготовлення, збереження і транспортування, а також витрат на гарантійне і сервісне обслуговування. Для їхнього розрахунку використовуються методи мікроелементного нормування, нормативно-довідкові матеріали. Методи технічного нормування дозволяють досить точно визначити витрати як на новий виріб по його складовим, так і на удосконалення продукції.
Якщо підприємство переходить до виробництва нової продукції, що мала раніше аналог по споживчому призначенню і властивостям, то витрати на якість (Вя) можна визначити різницею між витратами на стару (Вст) і нову (Вн) продукцію: Вя = Вст - Вн
Якщо підприємство удосконалить якісні параметри виробленого раніше виробу, то витрати на якість можна визначити прямим розрахунком по відповідним нормах і напрямкам.
Ступінь взаємозв'язку між будь-якими характеристиками якості, що мають кількісне вираження, і витратами на нього чи ціною виробу в цілому як формою його вартості, у якій основну питому вагу займають витрати, дозволяє визначити коефіцієнт кореляції. Його можна обчислити по формулі:
де n - число пар даних; S(xy) називається ковариацієй; x і y - два досліджуваних показники.
Коефіцієнт кореляції може приймати значення від -1 до +1. При r, близькому до 1, можна говорити про високий ступінь тісноти зв'язку між досліджуваними перемінними і навпроти: при r, близькому до 0, кореляція між ними виражена слабко. Якщо r = 1, усі крапки на діаграмі розсіювання будуть лежати на одній прямій. Якщо ж r = 0, кореляційний зв'язок між факторним і результативним показниками відсутній. Знак "+" чи "-" говорить про напрямок зв'язку - прямий чи зворотній. По наведеним формулах і даним табл. 2.8 можна знайти коефіцієнт кореляції.
Таблиця 2.8
Дані опитування покупців щодо додаткового укомплектування.
Ціна причепа з додатковим укомплектуванням, тис грош..од. | 4 | 4 | 4,5 | 4,5 | 6 | 8 | 5,5 | 5,5 | 5,5 | 5 |
Варіант комплектації | 1 | 2 | 2 | 3 | 4 | 5 | 3 | 4 | 5 | 2 |
Ціна причепа з додатковим укомплектуванням, тис грош..од. | 5 | 5 | 7 | 7 | 7,5 | 4 | 4,5 | 6 | 6 | 7,5 |
Варіант комплектації | 3 | 3 | 5 | 6 | 6 | 3 | 1 | 5 | 5 | 5 |
Ціна причепа з додатковим укомплектуванням, тис грош..од. | 5,5 | 5,5 | 5,5 | 4,5 | 6,5 | 6,5 | 6,5 | 8 | 5 | 5 |
Варіант комплектації | 3 | 4 | 5 | 4 | 3 | 4 | 5 | 6 | 4 | 5 |
Дані наведені в таблиці про результати опитування проведеного фахівцями ТОВ „МТК” як впливає комплектування автопричепів на попит на дану продукцію.
Додаткові необхідні розрахунки приведені в табл. 2.9. Тоді, підставивши отримані значення, будемо мати:
Звідси
Значення r, рівне +0,758, свідчить про наявність високої позитивної кореляції між укомплектуванням товару, що є одним з показників його якості, і ціною на нього, у якій утілені витрати на товар.
Таблиця 2.9
Показники для розрахунку коефіцієнта кореляції.
X | X2 | Y | Y2 | XY |
1 | 1 | 4 | 16 | 4 |
2 | 4 | 4 | 16 | 8 |
2 | 4 | 4,5 | 20,25 | 9 |
3 | 9 | 4,5 | 20,25 | 13,5 |
4 | 16 | 6 | 36 | 24 |
5 | 25 | 8 | 64 | 40 |
3 | 9 | 5,5 | 30,25 | 16,5 |
4 | 16 | 5,5 | 30,25 | 22 |
5 | 25 | 5,5 | 30,25 | 27,5 |
2 | 4 | 5 | 25 | 10 |
3 | 9 | 5 | 25 | 15 |
3 | 9 | 5 | 25 | 15 |
5 | 25 | 7 | 49 | 35 |
6 | 36 | 7 | 49 | 42 |
6 | 36 | 7,5 | 56,25 | 45 |
3 | 9 | 4 | 16 | 12 |
1 | 1 | 4,5 | 20,25 | 4,5 |
5 | 25 | 6 | 36 | 30 |
5 | 25 | 6 | 36 | 30 |
5 | 25 | 7,5 | 56,25 | 37,5 |
3 | 9 | 5,5 | 30,25 | 16,5 |
4 | 16 | 5,5 | 30,25 | 22 |
5 | 25 | 5,5 | 30,25 | 27,5 |
4 | 16 | 4,5 | 20,25 | 18 |
3 | 9 | 6,5 | 42,25 | 19,5 |
4 | 16 | 6,5 | 42,25 | 26 |
5 | 25 | 6,5 | 42,25 | 32,5 |
6 | 36 | 8 | 64 | 48 |
4 | 16 | 5 | 25 | 20 |
5 | 25 | 5 | 25 | 25 |
∑116 | ∑506 | ∑170,5 | ∑1008,75 | ∑695,5 |
Деякі інші методи аналізу витрат на якість. Одним з методів, що дозволяють проаналізувати зміну витрат, пов'язаних зі зміною якості продукції, є індексний метод. Складність його застосування до даного предмета дослідження полягає в тім, що обидві ознаки повинні бути виражені кількісно. Якість же не завжди має кількісне значення і не завжди може бути описане словесно.