Розробка системи менеджменту в МПП ТзОВ Продекологія (стр. 4 из 10)

· Різноманітність каналів розподілу;

· Широкий асортимент;

· Строк життя товарів, якість;

· Постачання;

· Коливання обсягів продажу;

· Коливання рівня цін;

· Характер позиції (домінуюча);

· Ризик.

Найбільш поширена стратегія "Обмеженого зростання", для якої характерне встановлення цілей від досягнутого. Коли підприємство в основному задоволене своїм становищем, прибуткове та ефективне. За умов спаду чи недостатньої долі ринку для підтримання необхідного рівня прибутковості слід застосувати стратегію концентрованого розвитку. Це подальший розвиток підприємства, за рахунок удосконалення діяльності в межах освоєного ринку функціонування (ринкової ніші).

Одним з аспектів реалізації стратегії є управління за цілями:

· їх чітка розробка, лаконічне сформування;

· розробка реалістичних планів та оцінка результатів діяльності;

· планування системи контролю, вимірювання та оцінка результатів діяльності;

· внесення коригуючи дій з метою досягнення планових показників.

· Причому існує негативний вплив факторів:

· відхилення від концепції програми;

· відсутність відповідної кваліфікації у працівників;

· збільшення канцелярської роботи та дефіцит часу;

· відсутність індивідуальних стимулів;

· негативний вплив зовнішнього середовища.

3.2 Організація взаємодії як функція менеджменту

3.2.1 Визначення виробничої програми організації

Організація взаємодії - це вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структур управління підприємством. Вона має два аспекти: поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії та встановлення повноважень, які пов'язують вищі рівні з нижчими і забезпечують можливість розподілу та координації завдань.

Побудова організацій здійснюється шляхи організаційного проектування, яке реалізується зверху до низу і має такі основні етапи:

· горизонтальний поділ організації;

· визначення співвідношень повноважень різних посад;

· визначення посадових обов'язків , закріплення їх за окремими посадовими особами.

В результаті організаційного проектування формуються організаційні структури різних видів: лінійна структура управління, функціональна структура управління, лінійно-штабна та інші.

Крім горизонтального існує і вертикальний поділ організацій. Організації, керівники яких залишають за собою більшу частину повноважень з прийняттям важливих рішень називаються централізованими. В децентралізованих організаціях повноваження розподіляються на нижчих рівнях управління. Таким чином, на основі вихідних даних (обсяг робіт, частка адміністративно-управлінського персоналу в загальній чисельності персоналу підприємства) розрахуємо чисельність підприємства за формулою 3.1 та сформуємо його організаційну структуру.

Ч_ПВП=

люд. (3.1.)

Трудомісткість n-го виду продукції визначаємо наступним чином :

люд.год. (3.2.) де t_n –трудомісткість одиниці продукції n-го виду, люд.год./одиницю; Оⁿ_p.p. – річний обсяг реалізації продукції певного виду, одиниць. Фонд використання робочого часу працівниками зайнятими обслуговуванням обладнання (ПВП) визначається у формі таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Плановий бюджет робочого часу працівника

№	Види витрат і витрат робочого часу в плановому році	Фонд робочого часу в :
		днях	годинах	% до робочого часу
1.	Календарна кількість днів у році	365	2963,8	-
2.	Неробочі дні в т.ч. : а) вихідні б) святкові	104 10	844,48	-
3.	Робочий час (номінальний фонд робочого часу)	251	2002	100
4.	Невиходи на роботу, змінні простої в т.ч. : а) чергові відпустки б) відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами в) виконання державних обов'язків г) у зв'язку з хворобою	29 15 3 1 10	232.232 120.12 30.03 2.002 80.08	11.6 6 1.5 0,1 4
5.	Явочний робочий час	221	1769.768
6.	Додаткові витрати робочого часу робітниками в т.ч. : а) перерви на годування дітей б) скорочення робочого часу для підлітків і працівників з шкідливими умовами праці	20 12 8	160.16 100.1 60.06	8 5 3
7.	Ефективний фонд робочого часу робітника	201	1609.608	80.4

Таблиця 3.2.

Загальна чисельність персоналу

№	Чис. ПВП	Чис. доп.	Чис. АУП
			ІТР	АУПцех.
1	80	11	12	7
2	29
Всього	109	11	19
	120

3.2.2 Проектування виробничо-управлінської структури організації

Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто, за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто, особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої цілі менеджменту.

Таким чином, структура управління включає в себе всі цілі, розподілені між різноманітними ланками, зв'язки між якими забезпечують координацію окремих дій по їх виконанню. Тому її можна розглядати як зворотну сторону характеристики механізму функціонування (як процесу реалізації структурних зв'язків системи управління). Зв'язок структури управління з ключовими поняттями менеджменту - його метою, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми і їх повноваженнями, - свідчить про її величезний вплив на всі сторони управління. Тому менеджери всіх рівнів приділяють величезну увагу принципам і засобам формування структур, вибору типу або комбінації виглядів структур, вивченню тенденцій в їх побудові і оцінці їхньої відповідності меті ,що вирішуються і задачами

"Найкраща" структура - це та, яка найкращим чином дозволяє організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і цілеспрямовано розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників, і таким чином, задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю.

Структура повинна відображати мету і задачі організації, отже, бути підлеглою виробництву і змінюватися разом зі змінами, що відбуваються. Вона повинна відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень робітників управління; останні визначаються політикою, процедурами, правилами і посадовими інструкціями і поширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управління. При цьому повноваження керівника будь-якого рівня обмежуються не тільки внутрішніми факторами, але й факторами зовнішньої середовища, рівнем культури та ціннісними орієнтаціями суспільства, прийнятими в ньому традиціями і нормами. Іншими словами, структура управління повинна відповідати соціально-культурному середовищу, і при її побудові треба враховувати умови, в яких вона буде функціонувати. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структури управління, які діють успішно в інших організаціях, спрямовані на провал, якщо умови роботи відмінні. Важливе значення має також реалізація принципу відповідності між функціями і повноваженнями, з одного боку, і кваліфікацією і рівнем культури - з іншої.

Створення структури є важливим елементом в організаційній діяльності фірми. Вибір ефективної методики департаментації і формування усього комплексу організаційних структур - також життєво важливий елемент в діяльності менеджерського корпуса. Як правило, в таких корпораціях при ознаках недоліків в функціонуванні вищої ланки менеджмент вирішує питання про необхідність реорганізації в управлінській структурі.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

· - організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;

· - структура організації визначає права і обов'язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях; від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання;