Культура управління підприємством (стр. 4 из 4)

Етика підприємництва означає здійснення господарської діяльності фірми, її керівництва, окремого підприємця відповідно до етичних, тобто ціннісних (духовних) критеріїв поведінки, соціальне відповідальних дій у дусі того культурного середовища, до якого підприємець тяжіє.

Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою і соціально спрямованою економікою, протягом останніх років триває широка дискусія з питань культури підприємництва як в теорії, так і в практиці господарювання. В поняття "підприємницька культура" вкладають неоднаковий зміст, але вихідною позицією неодмінно залишається уявлення про культурний світ як про світ людської гідності.

Взаємозв'язок компонентів культури організації зображено на рисунку 1.3.1.

Рисунок 1.3.1. «Взаємозв’язок компонентів культури організації»

Досліджуючи взаємозв'язок компонентів культури організації, можна знайти наступні важливі особливості:

особисті якості вищого керівництва визначають якість культури ведення бізнесу, якість ведення бізнесу в свою чергу формує імідж організації, її фінансові кошти, а, отже, як правило, якість матеріального стимулювання поведінки персоналу, поліпшення якості умов праці, Застосування нових технологій тощо;

особисті якості вищого керівництва в значній мірі визначають культуру організації, її якість, що характерно для комерційних організацій, однак не виключено і зворотний вплив раніше спонтанно сформованої культури організації на ділове поведінка вищого керівництва і т.д.;

якість виробничого середовища - значимий спосіб мотивації персоналу і клієнтів - визначається як особисті якості керівництва, так і культурою управління організацією;

якість культури мотивації, будучи компонентом менеджменту в цілому, визначає якість культури організації, Одночасно взаємодіє з іншими її компонентами.

Рисунок 1.3.1 не претендує на повноту охоплення всіх взаємозв'язків, а лише ілюструє їх наявність і складність.

Аналіз взаємозв'язків компонентів культури організації, субкультур, що доставляють синергетичний ефект її феномену, дозволяє зробити висновок про те, що для виконання суспільно значимої місії організації і досягнення традиційно формульованих маркетингових, організаційних та фінансово-економічних цілей і отримання прибутку необхідне забезпечення:

фінансової стабільності - умови вирішення всіх поставлених завдань;

стійких господарських зв'язків, законослухняності та екологічної безпеки діяльності організації - умови придбання позитивного іміджу;

культури мотивації персоналу, що включає крім форм стимулювання якість виробничого середовища - умови зростання продуктивності та якості праці як фактора задоволеності споживачів, Формування корпоративної ідеології з метою приєднання персоналу до цінностей організації та втягнення його у виконання її місії та забезпечення свідомої трудової дисципліни.

Культура підприємництва має привертати увагу передусім до етичного та поведінкового початку у діяльності підприємця як засобу легітимізації підприємницької влади. Вона є важливим чинником гуманізації сучасного бізнесу. Однак це залежить від того, яке місце у підприємницькій діяльності займатимуть традиційні й набуті цінності й навички.

Для формування культури виробничого середовища, що відповідає досягненню цілей якості, оцінюється її поточний стан та визначається перелік першочергових коригуючих заходів, спрямованих на поліпшення. За допомогою анкетування виявляється ступінь задоволеності персоналу статусом виробничого середовища, а також його бачення поліпшень умов виробничої діяльності, інтер'єру організації.

Відповідно до принципу постійного поліпшення і гласності керівництво визначає статус, а також ступінь необхідної інформатизації діяльності. Розробляється система показників, які адекватно характеризують результати виробничої діяльності, що підлягають моніторингу. У відповідних положеннях встановлюють форми внутрішньої звітності, її періодичність, міри відповідальності за несвоєчасну подачу та спотворення.

Культура мотивації передбачає створення системи мотивації, її функціонування і постійне вдосконалення. У систему мотивації включається критерій мотивації як класифікатор персональних трудових досягнень, форма їх документального підтвердження, способи моніторингу результатів діяльності персоналу, а також способи мотивації - матеріальні та моральні заохочення, службовий ріст, форми колективної мотивації (наприклад, колективний відпочинок), програма формування корпоративної ідеології. До системи мотивації доцільно віднести також систему заходів відповідальності за дії, небажані для організації.

Для формування системи відповідальності встановлюють морально-етичні та трудові норми поведінки персоналу в організації, перелік небажаних дій і міру відповідальності за них.

У кожній галузі чи сфері підприємницької діяльності існують свої правила поведінки, але майже у всіх конкретних випадках вони базуються на:

чесності й законослухняності підприємця;

забезпеченні високої якості й технічного рівня своєї продукції;

забезпеченні безпеки праці;

чесних і порядних відносинах з постачальниками, клієнтам партнерами по бізнесовій діяльності.

Варто звернути увагу на те, що ділова етика (етика бізнесу) одночасно і духовною, і економічною категорією. На думку зарубіжних підприємців, існують певні усталені етичні норми бізнесу котрих треба обов'язково дотримувати. Основні з них такі:

найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатися за рахунок завдавання шкоди довкіллю;

конкуренція має здійснюватися чесно, за встановленими правилами;

необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

морально-етичні норми завжди мають перевагу перед економічними інтересами.

Розроблену систему корисно документувати у положенні про мотивацію персоналу та довести до відома персоналу. Програму заходів щодо формування корпоративної ідеології, яку реалізують вузьким колом топ-менеджерів, доцільно розробляти адресно, для службового користування.

Внутрішня духовна культура організації або корпоративна ідеологія являє собою надбудову над матеріальним базисом корпоративної культури, її вищим проявом, що підтверджує дослідження пріоритетності цінностей А. Маслоу.

Висока культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою досягнення великого господарсько-комерційного успіху на багатьох (якщо не на більшості) підприємствах.

Відомі такі передумови виховання високої культури підприємництва:

наявність позитивних прикладів;

забезпечення молоді можливості ознайомлення з основами бізнесової діяльності, її привабливістю і корисністю для всіх верств населення ще у період професійного навчання;

створення системи навчання й виховання, яка б сприяла розвитку підприємницьких нахилів протягом усього періоду формування особистості;

наявність і постійна підтримка сімейних контактів і особистих знайомств з успішно працюючими бізнесменами.

Професійна репутація підприємця створюється роками, її нелегко набути, але втратити можна миттєво.

Підприємець з високим рівнем культури має пам'ятати і виконувати певні "заповіти":

перше - у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів;

друге - постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому;

третє - використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;

четверте - гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;

п'яте - щотижня мати звіт про прибуток і збитки, ніколи не лишатись без готівкових коштів;

шосте - заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;

сьоме - організовувати власний бізнес, виходячи з виконуваних ним функцій, а не "припасовуючи" його до окремих особистостей;

восьме - не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам'ятаючи, що благополуччя й успіх - не те саме.

Формування культури ведення бізнесу передбачає встановлення позитивних ділових відносин із зовнішнім середовищем, що вимагає визначення цілей, причин та способів взаємодії з об'єктами зовнішнього середовища, встановлення їх переліку і ранжирування, правил взаємодії з кожним об'єктом або видом об'єктів, Документального закріплення цих правил в інструкціях, засобів і способів контролю за дотриманням їх виконання, а також прийняття організаційних рішень, що сприяють виконанню встановлених правил (реорганізації відділів маркетингу, матеріально-технічного забезпечення, збуту, організації відділу PR-технологій), визначення документообігу.

Отже, в сучасних умовах господарювання створення організаційної культури є невід’ємною частиною ефективного управління підприємством та досягнення ним успіху. Культура управління організацією — це сукупність теоретичних та практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання.

Культура управління передбачає створення системи мотивації, її функціонування і постійне вдосконалення. У систему мотивації включається критерій мотивації як класифікатор персональних трудових досягнень, форма їх документального підтвердження, способи моніторингу результатів діяльності персоналу, а також способи мотивації - матеріальні та моральні заохочення, службовий ріст, форми колективної мотивації (наприклад, колективний відпочинок), програма формування корпоративної ідеології. До системи мотивації доцільно віднести також систему заходів відповідальності за дії, небажані для організації.

Культура організації складається з цінностей, норм, правил, звичаїв, традицій, розуміючи та приймаючи які, співробітник може стати успішним представником організації.

Обґрунтувати теорію неможливо без практики. Тому ми застосуємо теоретичні знання на практиці на прикладі ПТУ ВАТ «Укрнафта».