Відповідно до цього, у фінансових розрахунках повинно відбуватися корегування очікуваного результату. Необхідною передумовою для цього є управління ризиком.
Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику.
Під класифікацією ризику слід розуміти розподіл ризику на конкретні групи за певними ознаками.
Залежно від можливого результату ризики можна поділити на дві великі групи: чисті та спекулятивні.
Чисті ризики означають можливість отриманні нульового чи негативного результату. До цих ризиків відносяться: природні, екологічні, політичні, транспортні та частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торгівельні).
Спекулятивні ризики втілюються у можливості отримання як позитивного, так і негативного результату. До цих ризиків належать фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.
Фінансові ризики пов’язані із вірогідністю втрат фінансових ресурсів (тобто грошових коштів).
Фінансові ризики в свою чергу поділяються на два підвиди: ризики пов’язані із купівельною спроможністю грошей, та ризики, пов’язані із вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).
Проте ретельний розгляд класифікації ризиків та їх впливу на інвестиційний проект це скоріше справа самого інвестора чи банківської установи. Розглядаючи ж ризик з позиції підприємця, який пропонує на розгляд інвестиційний проект, доцільніше навести способи оцінки ризику та його врахування при складанні самого проекту.
Отже, підприємцеві передусім треба визначити величину ризику та скоригувати на неї очікувані результати свого бізнес-проекту. Математичний апарат для цього може запропонувати теорія ймовірностей. За допомогою теорії ймовірності випадковим подіям можна присвоїти певні числові характеристики – їх вірогідності.
Можна виділити два методи визначення вірогідності для інвестиційного проекту.
Об’єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на визначенні частоти, з якою трапляється певна подія. Важливо, що для застосування цього методу потрібні адекватні статистичні дані. Наприклад, якщо відомо, що при реалізації товарів в кредит лише 120 дебіторів з 200 розрахуються за товари, то вірогідність своєчасного формування відповідного грошового потоку складає 0,6 (120/200).
Суб’єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на використанні суб’єктивних критеріїв, які базуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть відноситися: судження самого підприємця, його досвід, оцінка експерту, думка фінансового консультанта і т. д. Зрозуміло, що коли ймовірність встановлюється суб’єктивно, різні люди можуть встановлювати різні її значення для однієї події.[23]
Так чи інакше, фактор ймовірності повинен завжди кількісно закладатися у розрахунки бізнес-планів інвестиційних проектів.
Розділ IV. Рекомендації по представленню бізнес-плану
Отже, ви розробили бізнес-план інвестиційного проекту відповідно до тих вимог, що наведені у попередніх розділах. Треба сказати, що зазначена структура є досить деталізованою, що, власне, і передбачає бізнес-план інвестиційного проекту.
Наступним етапом по реалізації інвестиційного проекту повинно бути подання плану проекту до джерел фінансування, з якими ви бажаєте співпрацювати.
Окреслимо ті вимоги до бізнес-плану проекту, які будуть неодмінно висуватися інвесторами.
В першу чергу, нове інвестування буде привабливим у тому випадку, коли цього вимагає ринок, та сам проект відноситься до тієї галузі, в якій може бути досягнуто відносно швидке повернення інвестицій.
Ще одним суттєвим моментом є, власне, обсяг необхідних капітальних вкладень. Перед тим, як дозволити проекту стати на стільки великим та капіталомісткім, що його інвестування стане можливим лише з крупних джерел Західних країн та фінансових установ, він повинен бути знову розглянутий на предмет зменшення проектних витрат.
Одним з шляхів зменшення необхідної кількості фінансів є планування руху грошових коштів. Для більшості проектів, під час проведення робіт може зберігатися певний рух грошових коштів та можуть мати місце паралельні джерела доходів. Планування та управління грошовими потоками проекту може значно зменшити ті обсяги фінансування, які були спочатку закладені у проект.
Також треба зазначити, що жодна фінансова установа не буде розглядати проект, у якому закладено інвестування лише з одного джерела на всі 100% необхідної суми.
По-перше, фірма що є ініціатором проекту повинна обов’язково самостійно приймати участь у фінансуванні частини витрат, як-правило, цей відсоток повинен складати від 20 до 30 %.
По-друге, дуже сприятливим фактором є фінансування проекту з декількох джерел. Для прикладу можна навести структуру фінансування, яка є бажаною для проектів що подаються на фінансування до ЄБРР:
Мал. 4 Бажана структура капіталізації для кредитів ЄБРР [24]
Як бачимо, Європейський Банк віддає перевагу фінансуванню проектів, у яких він приймає участь разом із іншими іноземними та місцевими інвесторами.
Не дивно, що така тенденція зберігається і для інших банків та інвестиційних фондів, адже таким чином вони намагаються диверсифікувати свій ризик. З точки зору будь-якого банку більш привабливою є часткова участь у декількох проектах ніж повна участь в одному.
Після кінцевого доведення бізнес-плану відповідно до всіх вимог та нормативів, а вони, між іншим, можуть дещо відрізнятися відповідно до того, в який фонд чи до якого банку ви плануєте звернутися по інвестиції, приймається рішення про просування проекту. Тобто, треба починати робити кроки до реалізації тих задумів, які були детально сплановані у бізнес-плані. Для цього треба в першу чергу надіслати заяви та, власне, бізнес-плани проектів до установ, які ви плануєте залучити до фінансування проекту. Це можуть бути комерційні банки або іноземні інвестиційні фонди, які представлені в Україні (див. Додатки).
Цілком можливо, що вам доведеться робити публічну презентацію бізнес-плану проекту. Структура цієї презентації повинна відповідати структурі бізнес-плану із особливим наголосом на ключових моментах вашого плану. Представники інвестиційних компаній повинні відчути, що ви знаєте про що кажете, а фінансовим аналітикам повинен бути представлений детальний фінансовий план. При цьому копії бізнес-плану повинні бути попередньо розповсюджені серед інвесторів, щоб вони вже були з ним ознайомлені на той час, коли ви почнете його представляти.
Висновки і рекомендації
Спробуємо сформулювати, що було досягнуто в ході проведеного дослідження. Сподіваюся, в першу чергу, вдалося довести розуміння місця інвестиційного проекту у процесі економічного розвитку як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому. Адже, жоден проект не повинен розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Послідовно плануючи та реалізуючи інвестиційні проекти підприємство будує криву свого розвитку, а якщо роздивитися цей процес з макроекономічної точки зору, то в цілому, це справляє надзвичайно конструктивний вплив на розвиток національної економіки, особливо, якщо для фінансування проекту залучаються кошти і іноземних джерел. Отже, така позиція повинна бути взята на озброєння як самими підприємцями, ініціаторам інвестиційних проектів так і органами державної влади, які створюють відповідні умови у бізнес середовищі. Практично, це втілюється в тому, що держава повинна створювати необхідні умови, це стосується в першу чергу режиму іноземного інвестування та надання відповідних гарантій іноземним інвесторам, при цьому місцеві підприємці будуть зосереджувати свої зусилля на реалізації економічних проектів, що в свою чергу буде сприяти покращенню економічної ситуації в країні, так би мовити, “знизу вверх”.
У роботі розглянуто смислову побудову фаз, які проходить будь-який проект у процесі свого планування та реалізації. Наведена структура допомагає зорієнтувати процес підготовки проекту, виявити його характеристики вже на початку дослідження.
Наведена концепція бізнес-плану підкреслює значення бізнес-планування та виокремлює його положення у процесі реалізації проекту від зародження ідеї до її впровадження у життя та повернення інвестиційних позик. З практичної точки зору, власне, стає зрозуміло, що собою являє бізнес-план та які функції він виконує. В першу чергу, це стосується розуміння того, що бізнес-план не є лише інструментом для отримання кредиту, він обіймає набагато глибші завдання.
В розділах основної частини роботи наведені детальні рекомендації по складанню адекватного бізнес-плану проекту, який задовольнить вимоги інвесторів, та одночасно буде реальним та економічно ефективним. З самого початку подаються поради щодо того, як представити інвестиційний проект у найвигіднішому світлі, як такий, що задовольнить інтереси багатьох сторін.
Приведена структура маркетингового аналізу, який необхідно провести при плануванні будь-якого проекту спирається на сучасні погляди у сфері маркетингу та представляє абсолютно новий підхід для українського підприємця. При цьому, кожного разу загальний напрямок, що задається супроводжується переліком простих запитань, відповіді на які формують реальне дослідження ринкового середовища та створюють інформацію, на яку спиратимуться подальші розрахунки.
Аналогічним чином представлена концепція просування продукції на ринку. Окрім того, що це питання повинно бути чітко окреслено у бізнес-плані проекту, воно повинно реалізовуватися з практичної точки зору після початку експлуатації проекту задля того, щоб забезпечити необхідний рівень продажу та не вийти за межі прогнозів, які було зроблено при плануванні.
У роботі проведено та обґрунтовано розмежування між описовою частиною бізнес-проекту та частиною фінансовою. Узагальнення описової частини та принципи проведення фінансових розрахунків демонструють чітке коригування між зробленими припущеннями та фінансовими прогнозами, зразок яких наводиться для полегшення цього процесу. Структура підрахунку собівартості продукції, яка фігурує у проекті дозволяє пов’язати цінові та виробничі фактори, узгодити їх із фінансовими прогнозами.