Інноваційна стратегія – це один із засобів досягнення цілей організацій.
Стратегії взагалі і безпосередньо інноваційні спрямовані на розвиток і використання потенціалу організацій.
Відносно зовнішнього середовища
Інноваційними стратегіями можуть бути:
- інноваційна діяльність організації спрямована на отримання нових продуктів, робіт і послуг;
- застосування нових методів в НДДКР, виробництві, управлінні;
- перехід до нових організаційних структур;
- застосування нових видів ресурсів, нових підходів до використання традиційних ресурсів.
Відносно внутрішнього середовища інноваційні стратегії поділяються на декілька великих груп:
1) продуктові (портфельні, бізнес-транші);
2) функціональні (виробничі, сервісні);
3) ресурсні (фінансові, трудові, матеріальні, інформаційні);
4) організаційно-управлінські (технології, методи, системи управління).
Це спеціальні інноваційні стратегії.
Базові стратегії, як правило поділяються на:
1) стратегії інтенсивного розвитку ( наступальна);
2) стратегії інтеграційного розвитку (імітаційна);
3) стратегії диверсифікації;
4) стратегії скорочення (захисні, оборонні).
Базові стратегії відображають загальноприйняті напрямки розвитку конкурентних переваг фірми. Їх використовують в якості типових при підборі альтернативних стратегій.
Особливості інноваційних стратегій:
Інноваційні стратегії створюють особливо складні умови для проектного фірмового і корпоративного управління. До таких умов відносяться:
1. підвищення рівня невизначеності результатів
2. підвищення інвестиційних ризиків проектів
3. посилення змін в організації у зв’язку із інноваційною реструктуризацією
4. посилення протиріч в керівництві організації
Класифікація типів конкурентної поведінки фірми
Стратегічна поведінка поділяється на чотири типи:
1. Віолентна – характерна для великих компаній, що здійснюють масове виробництво, виходять на масовий ринок із своєю чи придбаною новою продукцією, випереджає конкурентів за рахунок серійності виробництва і ефекту масштаба.
2. Патієнтна – це пристосування до вузьких сегментів широкого ринку шляхом спеціалізованого випуску нової чи модернізованої продукції з унікальними характеристиками.
3. Експлерентна – це вихід на ринок з радикально новим інноваційним продуктом і захоплення частини ринку.
4. Комутаційна – пристосування до умов і попиту місцевого ринку, заповнення вільних ніш, не зайняту віолентами і патієнтами, освоєння нових видів послуг після появи нових продуктів і нових технологій, імітація новинок, їх просування.
Характеристика підприємств за типом стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки
| Параметри | Тип конкурентної поведінки | |||
| В | П | Е | К | |
| Леви, слони, гіпопотами | лиси | ластівки | миші | |
| 1. Рівень конкуренції2. новизна галузі 3. які потреби обслуг.4. профіль виробництва5. розмір компанії6. стійкість компанії7. витрати на НДДКР8. конкурентні переваги9. динамізм розвитку 10. витрати11. якість продукції12. асортимент 13. Тип НДДКР14. збутова мережа15. реклама | ВисокийНовіМас.Станд.МасовеВеликіВисокаВисокаВисокависокийнизькісереднясереднійпокращуючийвласнамасова | низькийзріліМас.Станд.СпеціалізовДріб,вел,серВисокаСередніПрист. ринкусередній середнійвисокавузькийпристосув.Власнаспеціалізована | Середній новіінноваційніспуціалізов.Серед.Дрібннизькависокавитр.нововведвисокийнизькісереднявідсутнійпроривнийвідсутня---- | середнійнові, зрілілокальніуніверсал.дрібнінизькавідсутнігнучкістьнизькінизькісереднявузький----відсутня---- |
Методика ідентифікації конкурентної поведінки. Порядок ідентифікацій організації, віднесення її до того чи іншого типу стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки наступний:
1. Складається характеристика організації, що аналізує її пропорції, галузі ринку.
2. За встановленими характеристиками дана організація описується з допомогою морфологічної матриці ідентифікації за типом стратегічної конкурентної поведінки.
3. Проводиться аналіз морфологічного опису з використанням характеристики підприємств за типом інноваційної поведінки, встановлюється відповідність одному чи декільком типам стратегічної конкурентної поведінки.
Тема 7: Стратегії в сфері масового виробництва
1. Основні риси і сфера діяльності віолентів
Великі фірми, що здійснюють масове виробництво мають великий ресурсний потенціал і тому їм природно властива силова, конкурентна та інноваційна поведінка на ринку. Ці фірми мають великі розміри, чисельність працюючих, філіали, представництва, великі витрати на НДДКР, на виробництво, на збут. Їх постійна проблема завантаження потужностей. Продукція віолентів відрізняється доволі високою якістю, що пов’язано з високим рівнем стандартизації, уніфікації, її гнучкій ціні завдяки масовому виробництву.
Можна виділити наступні типи віолентів:
1. гордий лев – динамічний темп розвитку;
підгрупи:
- лідер (Майкрософт)
- віцелідер
- інші
2. могутній слон – менш динамічний розвиток, висока компенсація за втрату позиції лідера в галузі ( автомобільна компанія )
3. неповороткий бегемот – втрачена динаміка розвитку, надмірне захоплення широкою диверсифікацією, розпорошення сил.
2. Роль віолентів в економіці та інноваційному процесі
Великі організації постійно критикуються за консерватизм, бюрократизацію, некерованість. Однак при всіх своїх недоліках вони є стрижнем будь якої сучасної економіки.
Галузь науково технічної діяльності віолентів – це передбачуваний поточний програмно-цільовий науково-технічний прогрес. В основному віоленти приймають участь в проведені планових наукових та прикладних науково-дослідних робіт, в створені нових моделей та модернізації раніше випускаємої техніки. Це інноваційні продуктові стратегії.
Галузями інноваційної зацікавленості є проблема скорочення витрат, підключення до виробництва нових продуктів на етапі дозрівання їх масового ринку.
3. Еволюційні шляхи розвитку фірм віолентів
Фірми віоленти частіше всього з'являються в нових галузях чи підгалузях, а в міжнародному масштабі – в нових країнах, що динамічно розвиваються.
Для успіху на ринку потрібно здійснювати інвестиції в трьох напрямках:
- створення великого виробництва
- створення розгалуженої мережі збуту
- створення ефективного управлінського апарату
Віоленти набувають рис гордого лева. Однак у випуску свого масового товару, леви відносяться до технологічних лідерів. Особливості їх позицій на ринку:
- технологічні або організаційні переваги у важливих та перспективних сегментах ринку.
Потенціал сегменту ринку в якому динамічно розвивався лев рано чи пізно вичерпується. Активна еволюція віолента закінчується і він переходить в позицію могутнього слона. Тоді втрачається динамізм але з'являється стабільність. В цьому стані вони можуть існувати довго.
Стійкість забезпечується:
- великими розмірами
- широка мережа філіалів
- диверсифікація.
Слону в умовах стабільного існування властива ефективна тактика спритного другого. Бути постійно першим важко. Ризик першопрохідця великий, а велике підприємство ризикувати не може.
Ситуація лева – це коли швидко розвивати бізнес, слона – вдало розвивати деякі напрямки діяльності. З часом динамізм слона падає, падають його здатність створювати і слон перетворюється в бегемота. Зберігаючи гігантський оборот корпорація поступово втрачає здатність добиватися адекватного прибутку, може взагалі стати збитковою.
| Ознаки стану | Еволюція фірм віолентів | ||
| леви | слони | бегемоти | |
| 1. Тривалість перебування на стадії | До 10 років | Десятиріччя | Декілька років |
| 2. Ріст компанії і стійкість | Швидкий але не стійкий | Середній але стійкий | Відсутній |
| Диверсифікація | Слабка | Широка | Надмірно широка |
| Інноваційна активність | Лідер за декількома напрямками | Лідер в одному напрямку | Нарощування технологічного відставання |
| Розмір фірми | Великий | Особливо великий | Зберігаються великі розміри |
| 3. Наявність мережі філіалів | Невелика | Велика | Мережа розпадається |
| 4. Типова стратегія, тактика, метод | Метод самоприскорюючого росту | Тактика спритного другого | Саморозпаду |
Тема 8: Стратегії фірм-патієнтів
1. Різновидність патієнтів
Фірми патієнти (лиси) можуть бути різних розмірів:
- малі
- середні
- інколи великі.
Патієнтна стратегія – це стратегія диференціації пропозиції і захоплення своєї ніші на ринку.
Дві складові підстратегії:
а) ставка на диференціацію продукту;
б) концентрація зусиль на вузькому сегменті ринку.
Диференціація продукції – це крок на зустріч тому споживачу, якому не потрібна масова стандартна продукція. Вона дозволяє відкрити власну справу з виробництва диференційованої продукції.
При спеціалізованому виробництві запас конкурентноспроможності товару виникає завдяки високій споживній цінності товару.
2. Еволюційний шлях патієнтів
Перш за все потрібно знайти (створити) власну нішу.
Шляхи:
- участь в модифікації серійної продукції
- виконання специфічних замовлень.
Ніша повинна відрізнятися унікальним технологічним досвідом, особливою збутовою мережею, історичною цінністю марки.
Фірма накопичує досвід і концентрує ресурси відкидаючи конкурентів від вузького сегменту. Оборот швидко росте, зростає популярність товару. Фірма стає високодоходною, залишаючись малою за розмірами. Фірма постає перед вибором, або розширитися і працювати на інших сегментах ринку, або працювати нічого не змінюючи.