2. Форми малого інноваційного підприємництва
Однією з форм малого інноваційного підприємництва є створення малих фірм в рамках старих компаній (банкруцтво великих і т.д.). Інноваційною формою є утворення венчурних фірм. Для цього група спеціалістів з оригінальною ідеєю вступає в контакт з венчурними фондами. У випадку успіху ризикова фірма передає через продаж акцій ведення справ великій компанії, що зацікавлена у розширені масштабів виробництва.
Практика фондів ризикового капіталу США свідчить, що їх доходи в 10-20 раз перевищують суму вкладеного капіталу.
На теренах СНД високотехнологічні організації будують свою стратегію виживання в рамках інкубаторних програм.
3. Науково-технічна кооперація в інноваційних процесах
Вирішення питань пов'язаних з великими технологічними проривами шляхом спільного проведення НДДКР досягається на основі програми цільового планування кооперації науково-технічної діяльності інноваційних організацій і залучених за контрактами промислових підприємств.
В рамках проектного управління створюються наукова-технічні альянси:
- науково-дослідні;
- науково-виробничі
Альянси є усередненою формою між неформальною кооперацією і повним злиттям.
Іншим напрямком міжфірмової кооперації є створення консорціумів, де організації з різними формами власності зберігають свою самостійність, але підпорядковуються спільнообраному керівному органу.
Міжфірмова співпраця породила створення спільних підприємств.
Тема 4: Інноваційна діяльність регіональних науково-технічних центрів та фінансово-промислових груп
1. Регіональна інноваційна політика
Регіональні науково-технічні центри виникають, як складова частина цілісної державної системи інноваційної діяльності. На рівні державних органів влада створює підрозділи на зразок державного інноваційного фонду, які мають представництва в усіх регіонах. Місцеві органи влади мають повноваження проводити власну інноваційну політику створюючи інноваційні технологічні центри, а при реалізації масштабних інноваційних проектів взаємодіяти з державними інноваційними органами. Актуальні задачі в галузі реорганізації моно продуктових організаційних структур вирішується шляхом створення фінансово-промислових груп. Вони забезпечують збереження науково-технічного потенціалу промислових підприємств, що входять в склад ФПГ і залучають вільний фінансовий капітал.
2. Наукові парки і технополіси
В основу створення науково технічних парків покладені такі принципи:
1. Координація діяльності та співробітництво чотирьох головних ланок:
- науки
- державного сектору виробництва
- приватних компаній
- місцевих і регіональних органів управління
2. Підтримка малого наукомісткого бізнесу
3. Концентрація і використання ризикового потенціалу.
Науково технічний парк – це комплекс дослідних інститутів, лабораторій створюваних на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою. Парки показали свою ефективність щодо скорочення циклу наука – виробництво – споживання.
Територіальна близькість різнохарактерних за своїм профілем закладів, що входять до парку, позитивно впливає на діяльність кожного з них, сприяючи зближенню науки і виробництва, підвищуючи ефективність інвестицій.
Переваги науково технічних парків:
1) інтеграція різних стадій інноваційного процесу;
2) виробництво дістає швидкий доступ до нових розробок;
3) скорочуються терміни впровадження нововведень;
4) створюються умови для виникнення нових видів бізнесу;
5) студенти набувають як теоретичні так і практичні знання.
У світовій практиці поєднання науки і виробництва здійснюється не лише через технопарки, а і на базі лабораторій, великих корпорацій, бірж, банків. Звідси різноманітність назв: наукові центри, інкубатори, бізнес інноваційні центри
Інноваційні центри являють собою “інкубатори” нових форм у галузі високої технології.
Їх завдання: забезпечити виникнення та умови для виживання малих фірм.
З цією метою в таких центрах надаються різноманітні послуги: оренда приміщень, прокат наукового та технологічного устаткування, маркетингові та фінансові послуги.
Доходи інкубаторів складаються з трьох джерел:
1) орендна плата;
2) продаж послуг;
3) участь у прибутках тих фірм до яких інкубатор вклав кошти.
земельна ділянка інформаційні
будівлі комунікативні
устаткування маркетингові
інфраструктура навчальні
інвестиції консалтингові
інтелектуальні ресурси лізингові
фінансові
науково-дослідницькі
Характеристика послуг інкубаторів
| Види послуг | % користування | Ступінь важливості |
| Консультативні: - оподаткування- страхування- отримання держ. позик- контрактування- випуск цінних паперів- планування- відносини з службовцями- маркетингові- державна реєстрація- НДДКРНадання допомоги:- ведення звітності- оформлення патентів- комп’ютерна обробка данихінформаційний пошукЗдача в оренду:- будівель і приміщень- залів для нарад- кафетерію- транспортних засобівНадання послуг:- телефонів- бібліотек- венчурного капіталу- копіювальної техніки- послуги пошти- канцелярських коштів- ПК | 39143414215229291327392141647727276292345646652 | 60410,09,07,58,36,66,36,66,85,06,85,87,89,78,47,36,78,66,33,88,83,28,17,2 |
Співпраця наука – виробництво породила створення стратегічних альянсів.
Вони виникають на підставі угод між фірмами щодо взаємодоповнюючих функцій при проведенні наукових досліджень і комерціалізації їх результатів.
Особливості:
1. Створення переважно в сфері НДДКР
2. Проведення фундаментальних досліджень з можливістю адаптації до конкретного ринку – основний елемент угоди.
Основні види стратегічних альянсів:
1. Спільна науково-технічна і виробнича діяльність – традиційні угоди між корпораціями щодо купівлі і продажу ліцензії замінюються угодою щодо довгострокового і двохстороннього обміну технологіями і інформацією
2. Консорціуми – утворюються для зосередження фундаментальних наукових досліджень у напрямках, які обіцяють революційні зміни у техніці і технології виробництва.
3. Спільні підприємства – створюються з метою взаємодоповнення організацій одна одної при одній або декількох виробничих технологіях.
Тема 5: Інноваційні стратегії.
1. Значення і розробка стратегії
Вибір стратегії є важливим елементом інноваційної діяльності. Однією із складових циклу інноваційного менеджменту виражено можна визначити як процес приймання довгострокових рішень. Це є комплекс взаємопов'язаних дій, що спрямовані на зміцнення конкурентоспроможності підприємства.
З вибором стратегії пов'язана розробка планів проведення досліджень та інших форм інноваційної діяльності.
Стратегічне планування переслідує дві основні мети:
1. Ефективний розподіл та використання ресурсів (внутрішня стратегія). Планування використання капіталу, технологій та людей.
2. Адаптація до зовнішнього середовища. Ставиться задача забезпечення ефективного пристосування до змін зовнішніх факторів. Стратегічне планування базується на проведені досліджень що дозволяє мати постійний контроль за ринком.
Розробка стратегії починається з формування загальної мети організації яка повинна бути зрозуміла будь якій людині.
Загальна мета організації враховує:
1. Основний напрямок діяльності фірми
2. Робочі принципи у зовнішньому середовищі
3. Культуру організації її традиції, робочий клімат
при виборі мети потрібно враховувати два аспекти:
- хто є клієнтами фірми?
- які потреби може задовільнити?
Після постановки загальної мети здійснюється її конкретизація. Наприклад можуть бути поставлені наступні завдання:
1. Прибутковість.
2. Ринки.
3. Виробіток, продуктивність праці.
4. Продукція (обсяги, асортимент, нові вироби).
5. Фінансові ресурси.
6. Виробничі потужності, приміщення, споруди.
7. Впровадження нових технологій.
8. Організація (процес).
9. Людські ресурси.
10. соціальна відповідальність
Для того щоб мета була досягнута при її постановці повинні бути враховані вимоги:
- чітке і конкретне формулювання мети і завдання
- обмеження по часу мета уточняється з врахуванням змін зовнішніх і внутрішніх факторів.
2. Методи аналізу розвитку науки і техніки
Існуючий апарат виявлення тенденцій розвитку науки і техніки базується на аналізі масивів документів.
Можна виділити основних п’ять методів:
1. Метод структурного морфологічного аналізу. Цей метод базується на виявлені внутрішнього складу предметної області і фіксації появи принципово нових розробок що дозволяє формувати інноваційну стратегію на підгалузевому рівні.
2. Метод визначення характеристик публікаційної активності. Специфіка пов’язана з тим, що потік документів веде себе як система підпорядковуючись циклічності розвитку. Відслідковуючи ці цикли можна визначити на якому етапі знаходиться предметна галузь.
3. Метод патентів аналогів. Заключається в аналізі патентної активності з метою виявлення найбільш пікових напрямків.
4. Метод термінологічного і лексичного аналізу. Новий винахід обов’язково має знайти свої смислові рамки. Вони з'являються шляхом підбору симбіозу (поєднання) відомих термінів так і винайдення принципово нових. Відмінність лексичного від термінологічного аналізу полягає в тому, що лексичний досліджує слова і словосполучення, а термінологічний – цілі терміни.
5. Метод аналізу показників. Заключається в аналізі видозмін показників.
Тема 6: Види інноваційних стратегій