Аналіз використання персоналу на промисловому підприємстві (стр. 5 из 11)
ФРЧ = ЧР * Д * Т, (2.1)
де Т – середня тривалість робочого дня;
Д – кількість днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік;ї
ЧР – чисельність робітників;
ФРЧ – фонд робочого часу.
На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менший від запланованого на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць.
Таблиця 2.1 Використання персоналу підприємства
| Показник | Минулий рік | Звітний рік | Відхилення | ||
| план | факт | Від минулого року | Від плану | ||
| Середньорічна чисельність робітників (ЧР) | 160 | 160 | 165 | +5 | +5 |
| Відпрацював за рік один робітник: | |||||
| Днів (Д) | 220 | 220 | 210 | -10 | -10 |
| Годин (Г) | 1727 | 1749 | 1638 | -89 | -111 |
| Середня тривалість робочого дня (Т), год. | 7,85 | 7,95 | 7,8 | -0,05 | -0,15 |
| Фон робочого часу (ФРЧ), год. | 276320 | 279840 | 270270 | -6050 | -9570 |
| У тому числі надурочно відпрацьований час, год. | 1630 | - | 1485 | -145 | +1485 |
Таблиця 2.2 Вплив факторів на результуючий показник ФРЧ
| Формула | Розрахунок |
 | (165 - 160)*220*7,95 = +8745 год. |
 | (210 - 220)*165*7,95 = -13118 год. |
 | (7,8 – 7,95)*210*165 = -5197 год. |
| Разом: | -9570 год. |
Як видно із наведених даних, підприємство використовує виробничий персонал недостатньо повно. У середньому один робітник відпрацював 210 днів замість 220, у зв’язку з чим надпланові цілоденні втрати робочого часу становили на одного робітника 10 днів, а на всіх – 1650 днів, або 13118 год (1650*7,95).
Істотними є і внутрішньозмінні втрати робочого часу: за один день вони становили 0,15 год, а за всі дні, які відпрацювали всі робітники, - 5197 год. Загальні втрати робочого часу – 18315 год ((1638 - 1749)*165). Насправді вони ще більші, у зв’язку з тим, що фактичний фонд відпрацьованого часу включає і надурочно відпрацьовані години (1485 год). Якщо їх урахувати, то загальні втрати робочого часу становитимуть 19800 год, або 7,3%.
Для виявлення причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (табл.2.3). Вони можуть бути зумовлені об’єктивними і суб’єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.
У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + +660)*7,95+5197=14642 год) викликана суб’єктивними факторами: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, прогулами, простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню 8 працівників (14642/1749).
За даними табл. 2.3. визначаємо:
1) частку заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції:
ЗП = 10075/80600*100 = 12,5%
2) суму заробітної плати у собівартості остаточного браку:
СЗП = 500*12,5/100 = 62,5 тис. грн.
3) питому вагу зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції з неврахуванням сировини і матеріалу, напівфабрикатів і комплектуючих виробів:
ЗП% = 10075/(80600 - 42500)*100 = 26,44%
4) заробітну плату робітників з усунення браку:
ЗПбр = 80*26,44/100 = 21,15 тис. грн.
5) заробітну плату робітників в остаточному браку і на його усунення:
ЗПост = 62,5 + 21,15 = 83,65 тис. грн.
6) середньогодинну зарплату робітників:
СГзп = 16532/270270 людино-годин = 61,168 тис. грн.
7) робочий час, витрачений на виготовлення браку і його усунення:
РЧ = 83650/61,168 = 1367 людино-годин
Таблиця 2.3 Аналіз використання фонду робочого часу
| Показник | На одного робітника | Відхилення від плану | ||||
| План | Факт | На одного робітника | На всіх робітників | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
| Календарна кількість днів | 365 | 365 | - | - | ||
| У тому числі святкові і вихідні дні | 111 | 111 | - | - | ||
| Номінальний фонд робочого часу, дні | 254 | 254 | - | - | ||
| Неявки на роботу, дні | 34 | 44 | +10 | +1650 | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
| У тому числі: | ||||||
| Щорічні відпустки | 16 | 16 | - | - | ||
| Відпустки для навчання | 1 | 1 | +1 | +165 | ||
| Відпустки у зв’язку із вагітністю і пологами | 3 | 2 | -1 | -165 | ||
| Додаткові відпустки: | ||||||
| З дозволу адміністрації | 5 | 8 | +3 | +495 | ||
| За хворобою | 9 | 11,8 | +2,8 | +462 | ||
| Прогули | - | 0,2 | +0,2 | +33 | ||
| Простої | - | 4 | +4,0 | +660 | ||
| Явочний фонд робочого часу, дні | 220 | 210 | -10 | -1650 | ||
| Тривалість робочої зміни, год | 8 | 8 | - | - | ||
| Бюджет робочого часу, год | 1760 | 1680 | -80 | -13200 | ||
| Передсвяткові скорочені дні, год | 9 | 9 | - | - | ||
| Пільговий час для підлітків, год | 2 | 2,4 | +0,4 | +66 | ||
| Внутрішньозмінні простої, год | - | 30,6 | +30,6 | +5049 | ||
| Корисний фонд робчого часу, год | 1749 | 1638 | -111 | -18315 | ||
| Середня тривалість робочої зміни, год | 7,95 | 7,8 | -0,15 | -5197 | ||
| Надурочно відпрацьований час, год | - | 9 | +9 | +1485 | ||
| Непродуктивні витрати робочого часу | - | 8,3 | +8,3 | +1367 | ||
Таблиця 2.4 Дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу
| Показник | Сума, тис. грн. |
| Виробнича собівартість товарної продукції | 80600 |
| Заробітна плата робітників | 16532 |
| Заробітна плата виробничих робітників | 10075 |
| Матеріальні витрати | 42500 |
| Собівартість забракованої продукції | 500 |
| Витрати на усунення браку | 80 |
Втрати робочого часу у зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат через цю причину на середню зарплату за 1 годину. На цьому підприємстві таких доплат не було.
Скорочення втрат робочого часу – один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) з вини підприємства помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції:
∆ВП = ВРЧ*ГВ0, (2.2)
де ГВ – плановий середньогодинний виробіток;
∆ВП – скорочення втрат робочого часу.
∆ВП = (14642 + 1367)*343,05 грн. = 5492 тис. грн.,
Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки її може бути компенсовано підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому в аналізі використання трудових ресурсів велику увагу приділяють вивченню показників продуктивності праці.
Для оцінювання рівня інтенсивності використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці.
До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний і средньогодинний виробіток продукції на одного робітника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні.
Індивідуальні показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або на одну людино-годину.
Як видно із рис. 2.1, найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня.
 |
Рис. 2.1. Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці
Звідси середньорічний виробіток (РВ) одного працівника дорівнює добутку таких факторів:
РВП = Ч*Д*Т*ГВ, (2.3)
де Ч – середньооблікова чисельність працівників;
Д – середньооблікова чисельність робочих днів;
Т – трудомісткість праці;
ГВ – середньогодинний виробіток.
Розрахунок випливу цих факторів на зміну рівня середньорічного виробітку промислово-виробничого персоналу проведемо за даними табл. 2.5 способом абсолютних різниць.
За даними табл. 2.5 і 2.7, середньорічний виробіток працівників підприємства вищий від планового на 19 тис. грн. (499-480). Він зріс на 19 тис. грн. у зв’язку зі збільшенням частки робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу і на 40 тис. грн. за рахунок підвищення середнього динного виробітку робітників. Негативно на його рівень вплинули надпланові цілоденні і внутрізмінні страти робочого часу, унаслідок чого він зменшився відповідно на 22,27 і на 8,83 тис грн. Тому аналіз необхідно поглибити у цьому напрямі.