Курсовий проект
на тему: "Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємствами технічного сервісу АПК"
Вступ
Підготовка сучасного інженера-механіка включає освоєння широкого кола питань, пов’язаних з технологією технічного обслуговування і ремонтом машин, тому логічним завершенням теоретичного курсу дисципліни «Інженерний менеджмент технічного сервісу» є виконання майбутнім фахівцем курсового проекту, коли безпосередньо при проектуванні раціональної організаційної структури та структури управління ремонтного підприємства набувається досвід організації інженерно – технічної служби і практичні навички в питаннях підвищення надійності і якості ремонту с. г. техніки.
В завдання курсового проектування входить:
– розробка проекту організаційної структури та структури управління господарською організацією технічного сервісу (ТС) підприємства, чи районної РОБ, виходячи з потреби одного чи групи господарств в проведенні ремонтно-обслуговуючих робіт;
– розробка комплексної системи управління якістю ТОіР автомашин тракторів та сільськогосподарської техніки;
– дати характеристику системи технічного сервісу АПК України.
Важливо пам’ятати, що лише беручи участь у виробничому процесі і виконуючи курсовий проект можна засвоїти методику збирання обробки інформації про технологію ТО і ремонт машин, питання механізації і автоматизації технологічних процесів, вивчити форми і методи організації ремонту, виробничо-фінансову діяльність, техніко-економічні показники використання виробничих потужностей, енергетичних ресурсів, запасних частин і методи їх економії.
1. Організація ремонту і стан ремонтно-обслуговуючої бази господарства
1.1 Коротка характеристика підприємства
Відкрите акціонерне товариство «Агропромтехніка» м. Житомира організоване у 1956 році на базі діючої з 1937 року машинно-тракторної станції. Утворена майстерня спеціалізувалась на ремонті тракторних навантажувачів ТЛ-3А. Існуючий на той час склад майстерні, компоновка виробничих дільниць не дозволяли проводити ремонт тракторних навантажувачів згідно програми ремонту. Тому в 1984 році була проведена реорганізація даного підприємства згідно проекту « Центрального конструкторсько-технологічного бюро Держгосптехніки УРСР». Після реорганізації воно почало проводити капітальний ремонт навантажувачів в кількості 850 шт. на рік.
В 1996 році дане ремонтне підприємство було перетворене у відкрите акціонерне товариство ВАТ «Агропромтехніка».
ВАТ «Агропромтехніка» – це самостійний господарський об’єкт, який має право юридичної особи, власну юридичну адресу, телефонний номер, факс, печатку, розрахунковий рахунок в банку, статутний фонд.
Після вільного розпродажу акцій, контрольний пакет акцій даного підприємства знаходиться у колективу (51%), решта акцій були розкуплені товаровиробниками, організаціями та іншими юридичними особами.
Метою та предметом діяльності товариства є:
– ремонт сільськогосподарської техніки, тракторів та автомобілів для колективних сільськогосподарських підприємств та товариств. організацій, юридичних та фізичних осіб;
– відновлення деталей та виробництво с. г. техніки та товарів народного споживання;
– здійснення централізованих перевезень вантажів для підприємств товаровиробників та надання автомобільних послуг населенню;
– виготовлення запасних до с. г. техніки та тваринницьких ферм;
– торгово-комерційна діяльність, торгівля предметами продовольчої, промислової, господарської групи, побутової хімії та ін.
Підприємство ВАТ «Агропромтехніка» знаходиться в м. Житомир. Основною зоною обслуговування даного підприємства є Житомирська область.
Отже, ВАТ» Агропромтехніка» це ремонтно – обслуговуючою база (РОБ) обласного рівня, яка включає спеціалізовані підприємства по капітальному ремонту (КР) тракторів, автомобілів, комбайнів, двигунів, гідроагрегатів, паливної апаратури, силового електрообладнання, машин і обладнання тваринницьких ферм, нафтоскладів, ремонтно-технічного обладнання, цехи по відновленню зношених деталей, підприємства по виготовленню ремонтно-технологічного обладнання, оснастки, інструменту і т.д.
1.2 Матеріально0технічна база підприємства
ВАТ» Агропромтехніка» має 27 дільниць різного призначення (табл. 1.1).
Табл. 1.1
| № | Найменування дільниці | Площа, м2 |
| 1 | Дільниця зовнішньої мийки | 58,3 |
| 2 | Дільниця роздрібної мийки | 104,3 |
| 3 | Дільниця розбирання і збирання вузлів | 81,1 |
| 4 | Дільниця роз консервації і вихідного контролю | 19,4 |
| 5 | Склад додаткового обладнання | 11,3 |
| 6 | Дільниця комплектування | 16,5 |
| 7 | Дільниця розбирання і складання лебідки та ремонту бокових кронштейнів | 19,2 |
| 8 | Дільниця зварювально-наплавочна | 12,5 |
| 9 | Слюсарно-механічна дільниця | 21,7 |
| 10 | Дільниця ремонту рам | 32,1 |
| 11 | Поточна лінія збирання тракторних двигунів | 91,0 |
| 12 | Слюсарно-жестянницька дільниця | 57,0 |
| 13 | Дільниця ґрунтовки, фарбування та сушіннявузлів та деталей | 45,1 |
| 14 | Дільниця ремонту електрообладнання | 12,6 |
| 15 | Дільниця доукомплектації двигунів | 21,8 |
| 16 | Дільниця ремонту гусениць | 27,3 |
| 17 | Дільниця кооперованих постачань | 35,1 |
| 18 | Дільниця ремонту масляних насосів | 11,2 |
| 19 | Ковальсько – термічна дільниця | 10,1 |
| 20 | Дільниця ремонту транспортерів | 51,1 |
| 21 | Дільниця ремонту пускових двигунів | 110,8 |
| 22 | Дільниця відновлення ведучих зірочок | 41,4 |
| 23 | ІРК та відділення по заточенні інструменту | 11,1 |
| 24 | Дільниця відновлення вузлів | 99,8 |
| 25 | Дільниця фарбування | 21,1 |
| 26 | Заготівельна дільниця | 42,0 |
| 27 | Дільниця зберігання ремонтного фонду та готової продукції | 121,5 |
Табл. 1.2. Склад автомобільного парку
| № | Марка автомобіля | Кількість, шт. |
| 1 | УАЗ 31512–01 | 1 |
| 2 | ІЖ-2715 | 1 |
| 3 | УАЗ | 1 |
| 4 | ВАЗ 2107 | 1 |
| 5 | КаВЗ -3271 | 1 |
| 6 | ЗІЛ ММЗ-45021 | 2 |
| 7 | ЗІЛ ММЗ-45022 | 1 |
| 8 | ГАЗ 5312 | 1 |
| 9 | ГАЗ 5315 | 1 |
| 10 | САЗ 3507 | 1 |
| 11 | КамАЗ 5410 | 2 |
| 12 | КамАЗ 5320 | 1 |
| Всього | 14 | |
Слід відмітити що підрозділи ВАТ» Агропромтехніка» хоча і знаходяться в критичному стані, але виконують свою роботу в потрібних обсягах. Слід зазначити що останній час вони майже не завантажені роботою.
1.3 Еколого-економічна ефективність господарської діяльності підприємства
Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результаті виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність ремонтного підприємства означає одержання максимальної кількості продукції при найменших затратах праці, коштів на виробництво одиниці продукції. В умовах формування ринкових відносин і переорієнтації економіки на потреби людини оцінка показників економічної ефективності повинна здійснюватись з врахуванням соціальної спрямованості виробництва, гарантій проти забруднення навколишнього середовища та інше.
Підвищення економічної ефективності ремонтного підприємства сприяє підвищенню доходів господарства, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов праці.
Проаналізуємо економічну ефективність ВАТ» Агропромтехніка». За останні три роки підприємством вироблено валової продукції на суму 400 000 грн., при затратах на виробництво – 287 172 грн. Причому аналізуючи структуру затрат, стає зрозуміло, що вони є більшими там де застосовувались нові запасні частини та дорогі матеріали. На жаль у зв’язку з недосконалою податковою системою та високими податковими ставками близько 70% прибутку і вище йде на оплату податків, тому рівень рентабельності склав 7,2%.
2. Розрахунково-аналітична частина
2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні
У завданні на курсове проектування стоїть задача розробити проект організаційної структури та структури управління цеха на 5000 одиниць відновлення деталей типу «вал» у ВАТ «Житомирська райагропромтехніка».
Деталі типу «вал» складають більшу частину номенклатури відновлюємих деталей. В більшості випадків саме ці деталі лімітують ресурс вузлів і агрегатів машин. Коефіцієнт їх відновлення при капітальному ремонті складає 0,25…0,95. Вали с.г. техніки виготовляють переважно з середньо – вуглецевих та низьколегованих сталей. Їх піддають покращенню, поверхневому закалюванні СВЧ, цементації з послідуючою закалкою і нормалізацією. Переважне застосування при відновленні валів отримали різні види наплавки. Для відновлення поверхонь, які працюють в умовах нерухомих спряжень, широкого застосування набуло електроконтактне приварювання металевого шару (стрічки, дроту). Перевагою є незначний нагрів деталей, можливість приварювання металевого шару різної твердості і зносостійкості, зменшення витрат наплав очних матеріалів та ін. До відновлюваних на підприємстві деталей типу «вал» відносяться колінчасті та розподільні вали, вали коробок передач та та ін. З основних способів відновлення початкових розмірів на підприємстві використовують слідуючі: пластичне деформування, зварювання і наплавка, застосування полімерних матеріалів, після на плавки виконують точіння з послідуючим шліфуванням.