"Соціально-економічна система регіону" включає не тільки зміст категорії "економіка" (яка передбачає характеристику системи відносин власності, господарство країн і відповідну наукову дисципліну), але і ті соціальні сили, які зацікавлені в трансформації власності, управління власністю і всім народним господарством. Крім цього, вона передбачає необхідність проведення соціальних реформ, здійснення соціального контролю над економікою з боку демократичної держави.
Створення системи оцінки діяльності державних адміністрацій та їх функціональних підрозділів на регіональному рівні має базуватися на таких загальних засадах:
– спрямованість на досягнення головної мети адміністративного реформування-якісне оновлення системи державного управління;
– відповідність повноваженням, віднесеним до компетенції місцевих державних адміністрацій;
планування державний установа
– орієнтація на досягнення стратегічних цілей, визначених як загальнодержавною і регіональною програмами соціально-економічного розвитку, так і програмою відповідного району;
– комплексність оцінювання (охоплення процесу діяльності і результатів);
– використання переважно правових і соціальних критеріїв оцінки;
– реалізація системного підходу;
– доцільне поєднання зовнішньої та внутрішньої оцінки діяльності;
– відповідність методів оцінки змістовним характеристикам процесу діяльності та її результатів;
– органічність взаємозв'язку кількісних показників та якісних характеристик діяльності;
– систематичність здійснення згідно з установленими термінами;
– достовірність інформаційного забезпечення;
– відкритість, прозорість узагальнених результатів оцінки. Тільки структурно-функціональний метод дослідження дає повну уяву про рівень і динаміку соціальної ефективності діяльності органів державної влади.
Головними чинниками, що характеризують їх діяльність, є:
– дотримання законів і прозорість у діяльності органів державного управління;
– економічна ефективність їх діяльності за регіонами;
– ступінь впливу органів державної влади на соціально-економічні процеси;
– кадрове забезпечення і чіткий розподіл функціональних обов'язків;
– ступінь задоволення громадян рішеннями та послугами, які надають органи державної влади.
Дослідження цих напрямків потребує опрацювання комплексу питань, а також розробки критеріїв їх оцінки. Це можливо зробити лише на основі проведення соціальних досліджень і використання економіко-статистичних методів.
Кожний з п'яти вище зазначених напрямків дослідження соціально-економічної ефективності діяльності органів державної влади має ряд чинників і рівнів дослідження:
1. Дотримання законності і прозорості у діяльності органів державної влади всіх рівнів у досліджених регіонах уміщує:
а) кількість відмін рішень та постанов місцевих органів влади вищими та судовими органами;
б) порядок узгодження рішень та постанов органів державної влади з місцевим самоврядуванням; кількість узгоджених рішень та постанов;
в) рівень відповідності планів регламенту роботи державної служби;
г) висвітлення прийнятих рішень та постанов, а також хід їх реалізації в органах масової інформації (кількість публікацій і публічних виступів відповідальних працівників).
2. Визначення рівня витрат на утримання органів влади для бюджетів регіонів це:
а) зміни у співвідношенні зазначеного показника за останні роки;
б) порівняння цього показника за регіонами;
в) рівень дотримання граничної чисельності працівників.
3. Ступінь впливу органів державної влади на соціальні та економічні процеси в регіоні:
а) співвідношення вартості виготовленої продукції і витрат на утримання органів державного управління;
б) зміни у співвідношенні цього показника за останні роки;
в) зіставлення цього показника за регіонами;
г) бюджетне фінансування соціально-культурної сфери за останні роки;
д) рівень безробітних і його динаміка.
4. Кадрове забезпечення та розподіл повноважень і функціональних обов'язків:
а) освітній рівень співробітників державної адміністрації в регіоні;
б) кількість, спеціалістів з базовою освітою і магістрів державного управління;
в) структурні підрозділи державної адміністрації з урахуванням специфіки регіону.
5. Ступінь задоволення громадян рішеннями та послугами, наданими органами державної влади:
а) середні терміни відповідей державної адміністрації на запитання громадян;
б) головні питання у зверненнях громадян до державної адміністрації;
в) якість послуг, що надаються державними органами громадянам. Зазначені напрямки комплексної системи оцінки діяльності мають слугувати надійним підґрунтям для розв'язання таких завдань:
– підвищення рівня обізнаності та поінформованості керівництва органу виконавчої влади більш високого рівня про стан діяльності підпорядкованих йому органів адміністрації;
– здійснення працівниками обласної державної адміністрації (за дорученням керівництва) порівняльного аналізу діяльності державних установ за єдиною системою показників;
– відстеження в динаміці (порівняно з попереднім періодом оцінювання) наявності певних зрушень щодо визначення рівня діяльності державних установ;
– виявлення слабких і сильних сторін діяльності з наступним визначенням заходів щодо усунення недоліків і використання наявних можливостей;
– визначення кола пріоритетних проблемних питань та відбір об'єктів для проведення поглибленого аудиту адміністративної діяльності;
– досягнення доцільного взаємозв'язку між оцінкою діяльності всієї державної установи, груповою (колективною) оцінкою діяльності її структурних підрозділів та індивідуальною, тобто оцінкою роботи кожного державного службовця;
– використання результатів "зворотного зв'язку", отриманих у процесі зовнішньої оцінки діяльності державних установ населенням відповідних регіонів, для спрямування зусиль на підвищення іміджу своєї установи;
– відпрацювання на рівні кожної державної установи дієвого механізму самовдосконалення та активізації діяльності, посилення її впливу на соціально-економічні показники розвитку регіону.
Переваги застосування цього підходу до оцінки діяльності полягають у тому, що він дозволяє керівному складові державних установ сконцентрувати увагу на головних напрямах більш повного використання наявного управлінського потенціалу та його поступового нарощування, запозичити позитивний досвід організації діяльності та впровадження нових форм і методів впливу на об'єкти державного управління, спрямувати зусилля на досягнення вищого рівня задоволеності населення наданням державно-управлінських послуг та додержанням принципу соціальної спрямованості при їх розподілі [40].
Оцінка діяльності державних установ є важливим засобом відстеження практично досягнутих результатів з вирішення питань у межах повноважень, віднесених Конституцією і Законами України до компетенції органів виконавчої влади цього рівня.
Світова теорія і практика оцінки діяльності публічних організацій свідчить, по-перше, про безперечну доцільність і можливість її здійснення з наступним використанням порівняльних даних для виявлення найкращого досвіду і визначення слабких сторін, що дає можливість виробити рекомендації стосовно поліпшення становища; по-друге, це наявність низки не остаточно вирішених проблем, у тому числі: вибору моделей встановлення критеріїв оцінювання; співвідносності між критеріями оцінювання процесу та оцінювання результатів; застосування тих чи інших методичних підходів до оцінки діяльності; подолання труднощів відстеженні прогресу через відсутність порівняльних даних щодо ситуації перед початком модернізації, а також політичної вразливості оприлюднення негативних результатів чи критичних висновків і т. ін. На розв'язання найбільш суттєвих питань цієї проблематики спрямовується також увага в процесі подальшого розвитку теоретичних положень і поширення практичної роботи у сфері здійснення аудиту адміністративної діяльності, цю на сучасному етапі все більше переорієнтується від одного конкретного виду діяльності або окремого органу державного управління на всеохоплюючі системні дослідження. За останні роки значно активізувався дослідницький пошук вітчизняних науковців та фахівців у напрямку підвищення ефективності роботи державних організацій України, а також безпосередньо оцінки діяльності місцевих органів державної влади.
Ефективність управлінської діяльності стосовно до суб'єкта управління може характеризуватися кількісними (економічний ефект) і якісними показниками (соціальна ефективність).
Кількісні показники діяльності системи управління включають: комплекс трудових показників - економія живої праці в сфері управління (чисельність, скорочення трудомісткості процесів управління) і ін.; фінансові показники діяльності системи управління (скорочення витрат на управління і т.п.); показники економії часу (скорочення тривалості циклів управління в результаті впровадження інформаційних технологій, організаційних процедур).
Особливо важливе значення мають показники соціальної ефективності управління (якісні): підвищення науково-технічного рівня управління, рівень інтеграції процесів управління; підвищення кваліфікації менеджерів; підвищення рівня обґрунтованості прийнятих рішень; формування організаційної культури; керованість системи; задоволеність працею; завоювання суспільної довіри; посилення соціальної відповідальності організації; екологічні наслідки.
Для оцінки державних службовців можна використовувати різні методи, що дозволяють відтворити ситуацію, виконання керівником чи фахівцем управлінських функцій.