На думку деяких американських фахівців в галузі управління, ефективність управлінської праці є поняттям менш широким, ніж його продуктивність. При цьому вони відзначають, що продуктивність характеризується не тільки відповідної ефективністю, але і правильно поставленою метою, способами її досягнення,що не завжди може бути виражена кількісно. Продуктивність праці, наприклад, керуючих пропонується розглядати з точки зору цілей, в методи визначення та досягнення яких і складається загальне поняття продуктивності та ефективності управлінської праці.
Такі основні точки зору на сутність понять "ефективність" і "продуктивність" управлінської праці свідчать про різні підходи авторів до її визначення. У результаті одні автори зазначені поняття ототожнюють, інші тлумачать їх або дуже вузько, або занадто розширено.
Також немає єдиної думки і з питання показників ефективності управлінської праці. Так, Г. Е. Cлезінгер в основу визначення ефективності управлінської праці поклав так званий інформаційний метод. При цьому за показник ефективності він прийняв кількість вироблюваних апаратом управління умовних одиниць інформації в одиницю часу. Даний показник автор назвав "повною ефективної продуктивністю управлінської праці ".
Інформаційний підхід до визначення ефективності управлінської праці в принципі є правильним. Однак він вимагає вироблення наукою достатньо надійних методів визначення обсягів інформації, обліку минулої інформації, зв'язки інформаційного методу з методами вимірювання громадської продуктивності праці.
Для оцінки ефективності управлінської праці також були виділені дві групи показників [11, с. 41-43]:
1) синтетичні, що характеризують ефективність роботи всього апарату управління підприємством;
2) приватні, що характеризують ефективність індивідуального управлінської праці.
Перша група показників включає показники оперативності та економічності апарату управління, а також координацію роботи підрозділів підприємства.
У другу групи входять показники продуктивності управлінської праці та рівня організації управлінської праці. І нарешті, деякі вважають, що кількісна оцінка ефективності управлінської праці неможлива і позбавлена економічного сенсу.
Розглядаючи закордонний досвід вирішення цієї проблеми, необхідно відзначити також велику різноманітність показників, прийнятих для оцінки ефективності як колективної, так і індивідуальної управлінської праці.
Так, окремі американські автори висловлюють думку про те, що якщо при оцінці ефективності діяльності працівників фізичної праці за основу береться кількість виготовленої продукції, то для службовців показниками такої оцінки можуть бути якість, стійкість та своєчасність прийнятих рішень.
В американській практиці набула поширення оцінка ефективності управлінської праці за величиною прибутку. Основним аргументом при цьому служить досить поширена теорія факторів виробництва, згідно з якою заробітна плата є ціною праці і характеризує результат праці робітника; прибуток же зображується або як результат продуктивності капіталу, або як винагорода діяльності самого керівника.
Аналіз та узагальнення існуючих точок зору як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців з питання суті понять "продуктивність" і "ефективність" управлінської праці, показників і методів визначення останньої дозволив прийти до висновків, що "ефективність" і "продуктивність" управлінської праці – поняття не тотожні. По-перше, тому, що не тотожні поняття "ефект праці" і "продукт праці". Ефект праці не завжди вичерпується його кількісним виразом, дуже часто окремі елементи ефекту не можуть бути виміряні. Проте останнє не є свідченням того, що незмірні елементи ефекту праці не повинні бути прийняті до уваги при визначенні результату трудової діяльності. По-друге, "ефективність праці" у порівнянні з "продуктивністю праці" є поняттям більш широким, незалежно від того, чи йде мова про фізичному або розумовому працю [6, с. 369].
Так, продуктивність праці взагалі являє собою відношення кількості продукції, вираженої у відповідних одиницях, до витраченої на її виробництво праці. При визначенні ж ефективності праці корисний ефект не може вимірюватися лише кількістю продукції, оскільки продукт праці може бути корисним і даремним, необхідним і зайвим.
Отже, поняття "продуктивність праці" застосовується не до всіх видів праці взагалі і у сфері управління зокрема. Продуктивність праці, як показник, прийнятна лише для тих видів праці, результати яких піддаються кількісному виміру. Однак неможливо судити про результати праці того чи іншого керівника виходячи з обсягу переробленої ним інформації, кількості виданих наказів та усних розпоряджень. Отже, тут результати праці не можуть характеризуватися лише його продуктивністю. По-третє, при визначенні продуктивності праці витрати враховуються у вигляді витрат робочого часу, як правило у сфері матеріального виробництва. При визначенні ж ефективності праці витрати виражаються у вартісній формі як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері обслуговування, науково-технічної підготовки.
Ефективність праці від його економічної ефективності відрізняється тим, що як величини ефекту при визначенні останньої враховується лише економічний результат діяльності, в той час як ефективність включає в себе як економічну, так і соціально-політичну сторони результату діяльності.
Таким чином, ефективність управлінської праці є відношення отриманого корисного результату (ефекту) до витрат живої і уречевленої праці у сфері управління і визначається не тільки величиною економічного ефекту, а й соціально-політичними результатами управлінської діяльності. Продуктивність управлінської праці є одним з найважливіших, але не єдиним показником його ефективності. Продуктивність управлінської праці характеризує взаємозв'язок між результатами управлінської діяльності, вираженими виконаним обсягом робіт, і витратами управлінської праці (живої праці).
1.3 Вимоги, які пред'являються до сучасного менеджера
Проблема ефективності управлінської діяльності потребує дуже великої уваги, тому і є найбільш дослідженою та, водночас, однією з найактуальніших.Її основними особливостями є численність та неоднорідність управлінських ситуацій, управлінських циклів, суб’єктів та об’єктів управління, різноманітних зв’язків між ними, неможливість у багатьох випадках однозначно визначити критерії ефективності, а також високий ступінь динаміки змін вищезазначених факторів та їх вплив на ефективність управління у процесах розвитку.
Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених. Дослідженню її різноманітних аспектів присвятили велику кількість наукових праць закордонні і вітчизняні економісти:Румянцев З.П., Лафта Дж.К., Тіщенко А.Н., Кизіма Н.А., Догадайло Я.В., Каплана Р.С., Нортон Д.П., Мазур І.І., Шапіро В.Д., Ольдерогге Н.Г.Проте різні точки зору, які представлено в цих роботах, породжують все більше дискусійних питань. Тому дана проблема вимагає більш глибшого вивчення. Опрацювавши наукову літературу з проблем ефективності управлінської діяльності можна констатувати, що розв'язання проблеми досягнення високої ефективності управління залежить від багатьох умов (техніко-технологічних, фінансово-економічних, політико-правових, морально-ідеологічних, організаційно-управлінських) та професійно-особистих якостей менеджерів. Саме в процесі управління і пов'язуються всі умови, важелі й засоби досягнення зазначеного завдання. Тому шлях до досягнення високої ефективності будь-якого виду суспільної праці лежить у підвищенні ефективності управлінської діяльності. Таким чином, ми дослідили, що напрямами підвищення ефективності управління є:
- ефективне застосування на практиці різних методів управлінського впливу, передусім економічних;
- підвищення кваліфікації управлінських кадрів;
- широке впровадження наукової організації праці;
- механізація і автоматизація праці;
- впровадження прогресивної технології управління.
Розділ 2. Аналіз ефективності управлінської діяльності на ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика"
2.1 Характеристика організаційно-правової форми підприємства
менеджер управлінський стимулювання працівник
Закрите акціонерне товариство "Хмельницька макаронна фабрика" заснована у жовтні 1948 року на базі міськхарчокомбінату.
В 90-х роках фабрика взяла чіткий курс на зміну свого статусу з державного підприємства на приватне. З 1992 р. колектив перейшов працювати на оренду з випуском, в 1993 р. - колективне підприємство. В 1996 р. - отримує свідоцтво фонду Державного майна України, яке засвідчує статус приватного підприємства ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика".
Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Воно є правонаступником прав і обов'язків колективного підприємства "Хмельницька макаронна фабрика". Здійснюючи право власності, Товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до мети своєї діяльності. Товариство діє на засадах повного господарського розрахунку та самофінансування, самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи виробничого і соціального розвитку. Товариство будує свої відносини з замовниками, постачальниками та юридичними та фізичними особами переважно на договірних засадах. Воно вільне у виборі форм господарських відносин, що не суперечить чинному законодавству України. Здійснюючи господарську діяльність, самостійно вирішує питання прийняття господарських рішень, планування, постачання, збуту, встановлення цін, визначає форми управління, форми, системи та розміри оплати праці, розподіляє чистий прибуток.