Людиною з високим рівнем культури керівництва можна вважати таку особистість, в якої ціннісні орієнтації на працю домінують над іншими: орієнтаціями: на сім’ю, суспільну діяльність та інші сфери самоствердження індивіда. При цьому найчастіше зустрічається така методологічна помилка у підходах до визначення рівня культури керівника навчального закладу: фіксація розповсюдженості ціннісних орієнтацій без урахування сили їх мотиваційного впливу на підлеглих.
Ступінь наукової розробленості даної проблеми показує різноманіття підходів, концепцій і теорій ціннісної орієнтації. Проблема ціннісної орієнтації людської діяльності, у тому числі управлінської, уже давно є предметом досліджень як закордонних, так і вітчизняних авторів серед яких слід назвати (А.С. Афонін [1], В.И. Бондарь [3], Л.М. Карамушка [51], Ю.А. Конаржевський [57],М.М. Поташник [98], Маслоу [124], М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури [74]).
Спираючись на роботи: А. Маслоу “Ієрархія потреб”, “двофакторну модель” Ф. Герцберга, “теорія ІВЗ” К. Альдерфер, потреби: успіху, влади, приналежності Д. Мак-Клелланда, теорію очікувань В. Врума, а також вітчизняних вчених Л.М. Карамушка “Психологія управління”, М.Л. Портнов “Азбука школьного управления”, М.М. Поташник “Управление современной школой”, В.О. Сухомлинський “Розмова з молодим директором школи”, було визначено, що у навчальному закладі ціннісні орієнтації керівника формують ціннісні орієнтації всього колективу, визначають пріоритети, напрямки і форми діяльності, вибір загального спрямування школи та її профілю.
Об’єктом дослідження єпроблемиуправління загальноосвітнім навчальним закладом.
Предмет дослідження. Аксіологічні проблеми управлінської діяльності робітника освіти в умовах модернізації освітньої галузі в Україні.
Мета дослідження. Визначити якісну модель ціннісної орієнтації в управлінській діяльності, що забезпечить успішне керівництво загальноосвітнім навчальним закладом.
Завдання дослідження:
1. З’ясувати сутність, структуру та функції управлінської діяльності керівника ЗНЗ.
2. Визначити роль ціннісної орієнтації особистості в структурі управлінської діяльності та шляхи її реалізації.
Гіпотеза. Автор виходить з тези, що керівник має потенціал ще невикористаних ціннісних орієнтацій, які можуть почати діяти відповідно до нових умов і більш високого рівня розвитку управлінської культури. Керівником з високим рівнем освітньої культури автор вважає таку особистість, в якої ціннісні орієнтації на раціональну діяльність, що сприяє розвитку ЗНЗ є домінуючими, і обґрунтованими.
Відповідно до завдання дослідження використовувався комплекс таких методів:
1) теоретичний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури, як вітчизняних так і зарубіжних авторів;
2) порівняльний аналіз, узагальнення, синтез, системний аналіз.
Теоретичну основу роботи складають сучасні концепції психологів, педагогів з проблеми управління та ціннісних мотивів у процесі управління ЗНЗ (А.С. Афоніна [1], В.И. Бондаря [3], Л.М. Карамушки [51], Ю.А. Конаржевського [57],М.М. Поташника [98], Маслоу [124], М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоури [74]).
Наукова новизна дослідження полягає у розробці та уточненні якісної моделі ціннісної орієнтації потреб та мотивів, як механізмів формування педагогічної культури сучасного керівника ЗНЗ.
Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані директорами шкіл, студентами факультетів додаткової та післядипломної освіти за спеціальністю “Управління навчальним закладом”, викладачами педагогічних вузів.
Структура дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, списку використаних джерел (124).
1.1 Особливості управлінської діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах
Процеси глобальних змін, що відбуваються на сучасному етапі розвитку як всього українського суспільства в цілому, так і освіти зокрема, вимагають нових підходів і принципів управління навчальними закладами, пріоритетними серед яких стають основи теорії менеджменту як науки про конкурентоспроможне професійне управління. Сучасне становище в Україні вимагає формування відповідного рівня управлінського знання. Століттями у суспільній свідомості формувалось уявлення про управління і про керівників як про привілейований прошарок, що керує суспільством та окремими об’єктами. Тому об’єкт управління, тобто народ чи якийсь окремо взятий колектив, вважав цілком природним наділяти своїх керівників доленосними функціями, що перетворюють їх, по суті, у власників відповідних закладів чи установ. Сучасний рівень розвитку менеджменту повинен виходити з того, що об’єктом управління є організаційна культура того чи іншого типу, що поєднує людей єдиною неповторною оболонкою в тій чи іншій організації [16, 89].
Особистість, як її розуміють психологи, це кожна окрема людина з притаманними їй індивідуальними особливостями характеру, інтелекту, емоційної сфери. До психологічних якостей особистості належать характер, темперамент, здібності людини, а також особливості психології, зумовлені її вродженими якостями та вихованням.
Немає жодного сумніву, що особисті риси керівника, як у дзеркалі, відображаються у стилі його роботи. Найважливішими рисами керівника, нанаш погляд,є: організаторські здібності; почуття відповідальності; принциповість; вимогливість, яка має бути поєднана з гуманізмом, добротою, людяністю; справедливість як поєднання доброти і правосуддя; підпорядкованість особистих інтересів інтересам справи; новаторство, винахідливість, інноваційний підхід; самостійність здатність самостійно йти до поставлених цілей, мати й відстоювати власну думку; гнучкість (не в розумінні безпринципності, а як здатність враховувати обставини, що змінюються, різні характери й манеру поведінки людей); стриманість – уміння контролювати свою поведінку, володіти собою; доброзичливість, великодушність, уміння вибачати; відсутність поганих звичок; звичка постійно слідкувати за своєю зовнішністю; оптимізм (оптимістично налаштований керівник сприяє покращанню у всіх настрою, викликає бажання працювати) [17, 39].
Окремо слід сказати про такий момент, як харизма. Харизма – це влада над людьми, побудована не на логіці, а на силі особистих рисах характеру і здібностях лідера. В основі її лежить привабливість керівника. Харизматичний керівник – це керівник від Бога, той, який користується глибокою повагою людей до нього і вірою в його безмежні можливості. Його особистість зачаровує, притягує до себе, випромінює магнетизм. Харизматичний керівник має, як правило, вражаючу зовнішність, незалежний характер, визначні риторичні здібності, упевнену манеру поведінки. Він сприймає як належне захоплення своєю особою. Харизматичний вплив лідера особливо сильний на людей, що мають потребу в присутності поряд сильної людини, якій вони, так би мовити, належать і підкоряються. Не всі харизматичні лідери мають позитивну спрямованість, іноді це антигромадські особистості, наприклад, кримінальні авторитети. Подібні харизматичні лідери менших масштабів часом впливають на учнів, боротися з їх впливом важко, але необхідно [35, 13].
Харизматичний керівник у ролі директора – це найбільш ефективний керівник, хоча такі керівники трапляються рідко. Харизма – рідкісне явище, як і будь-який талант.
З особистісних якостей керівника випливають також особливості стилюйого роботи.Зупинимося на тих, які вважаємо основними. Вкажемо, перш за все, на діловитість та організованість. У роботі має бути певна система, порядок, на кожний день треба складати чіткий план, домагатися точного його виконання. Порядок має бути також у документації, на робочому місці, у всьому. Керівник мусить того ж вимагати й від підлеглих. Далі вкажемо на:
- компетентність, знання своєї справи – знання директивних документів, відповідних законів шкільної економіки, методики, новітніх педагогічних технологій;
- вміння працювати колективно, володіння мистецтвом спільно обговорювати й вирішувати справи. Протилежне – авторитарний, командний стиль, який мусить поступово здавати свої позиції перед колективним;
- оперативність, уміння цінувати свій час і час своїх підлеглих, лаконічність;
- далекоглядність – уміння бачити, тримати у полі зору проблему, головні моменти;
- відкритість, відвертість, прозорість у роботі. Протилежне – цілковита таємничість у всьому. Деякі керівники саме на таємничості будують усю свою діяльність. Завдяки цьому створюється “імідж” всезнаючого і всесильного директора, що тримає в руках усе, в тому числі і вашу долю. Але це швидше феодальний, а не сучасний демократичний стиль;
- рівне, однаково об’єктивне ставлення до всіх членів колективу (симпатії й антипатії демонструвати небажано);
- мистецтво переконувати;
- культура спілкування, ввічливість;
- почуття гумору необхідне, щоб знімати стрес у людей і в себе. Протилежне – відсутність почуття гумору, постійно напружена атмосфера, так зване “стресове менеджерство“;
- уміння гасити конфлікти в колективі, ліквідувати їх причини;
- чутливість, турбота про людей. Протилежне – черствість, байдужість до проблем інших [50, 163].
Чим більше у керівника позитивних рис з числа вказаних вище, тим ефективніша його праця, тим краща атмосфера в керованому ним колективі, тим меншими зусиллями досягається бажаний результат.
Жодна інша професія не висуває таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя, керівника загальноосвітнього навчального закладу. Педагог-керівник зобов'язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури; прагнути до втілення в собі людського ідеалу [63, 36].