Узагальнюючи сказане вище, можна зауважити, що система управління навчальним закладом в плані організації навчального процесу має бути адекватна базовій педагогічній системі навчального закладу. Здається, що інші функції внутрішнього управління (прогностична, психологічна, кадрова, матеріально-фінансова, організаційна тощо) можна реалізувати в режимі суб'єктної стратегії управління. Педагогічна система безпосередньо пов'язана зі споживачем освітніх послуг і достатньо швидко реагує на зміну соціальних умов. Ця реакція виявляється в появі нових методик і програм, що дають змогу повніше задовольнити освітні потреби суспільства. Система управління, пов'язана зі споживачем опосередковано, може по-різному реагувати на такі «самовільні» зміни в керованій підсистемі. Це залежить від домінуючої парадигми управління й відповідно від структури самої системи управління [32, 67].
Якщо ж базова парадигма управління як модель розглядає таку систему освіти, що може працювати і в режимі функціонування, і в режимі розвитку, то для системи управління ключовою функцією є прогностична, завдання якої «визначення прогностичного фону», вироблення цілей і постановка завдань для подальшої роботи. Тут варто звернути увагу на те, що присутність у системі функції (наприклад, прогностичної) потребує наявності в структурі системи підрозділу, що реалізувало б дану функцію, тобто у подібній моделі управління обговорюване питання стає риторичним: нові соціальні умови спричиняють відповідні зміни в змісті, організації і керуванні освітнім процесом.
На всіх рівнях розвитку сьогоднішньої системи освіти великого значення надається формуванню культури особистості, при цьому ефективність цього процесу залежить від створення в навчальному закладі певного культурного середовища, а саме: високий рівень професійної та особистісної культури викладачів, високоякісні підручники та наочні матеріали, умови для підвищення учнями навичок художньої, фізичної, екологічної та інших форм культури. Отже, як не може дати грошей той, у кого їх немає, так не може виховувати високий рівень культури той, хто не акумулював його в собі.
Керівник будь-якого рангу повинен навчитися управляти людьми не наказовими методами. Мова йде про високий рівень інтелекту, загальної культури керівника, що викликає до нього довіру й повагу оточуючих. Природно, що за такими керівниками колектив піде за доброю волею. Директор, який приваблює людей, який вміє згуртувати однодумців та повести за собою, який поважає колег зацікавлений в успіху кожного, – це й є лідер. Сучасного керівника іноді називають “соціальним архітектором”, підкреслюючи його призначення – будівництво культури організації. Відтак, його основними інструментами управління будуть культурно-етичні, а не адміністративно-командні методи керівництва. Таким чином, особливості сучасного керівника закладу освіти пов'язуються із демократичними способами організації стосунків в колективі, здатністю до оновлення власної діяльності та управлінням інноваційними процесами.
Але є ще один бік управлінської діяльності керівника школи або іншого навчального закладу, що безпосередньо зумовлений специфікою його праці. Спеціалісти, зокрема професор Ю. А. Конаржевський, виділяють у ній власне культуру адміністративного апарату, культуру самого процесу управління, культуру умов праці і культуру документації. Вважаємо за необхідне дещо детальніше розглянути названі аспекти, акцентуючи увагу на конкретних функціях і діях керівника навчального закладу [57, 64].
Управлінська діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу розглядається нами через сукупність функцій, які він виконує. Вони класифіковані нами на класичні, діяльнісній модернізовані. До класичних управлінських функцій керівника закладу освіти віднесено функції: прийняття управлінського рішення, організації та планування, координування, регулювання, коригування, обліку й контролю, за допомогою яких керівник забезпечує функціонування закладу освіти; до діяльнісних – діагностична, фінансово-економічна, науково-методична, науково-дослідницька, громадсько-педагогічна, аналітична, за допомогою яких керівник забезпечує ефективність функціонування й розвитку закладу освіти; до модернізованих – прогностична, політико-дипломатична, представницька, менеджерська, консультативна, за допомогою яких керівник закладу освіти створює умови для розвитку педагогічного колективу, позитивний імідж закладу освіти, розвиває власну творчість, набуває навичок дипломатичності та участі в роботі громадських, наукових, громадсько-політичних та інших організацій, навчається самостійної фінансово-господарської діяльності, у цілому створює конкурентоспроможний заклад освіти [74, 7].
Загальні функції управління наповнюються певним змістом тільки при їх застосуванні для вирішення завдань існування конкретної системи (наприклад, навчального закладу). Сукупність цих завдань складає зміст управлінської діяльності адміністрації школи, педагога, учня (студента) й утворює їх цільові функції [59, 43].
Кожна цільова функція в управлінському процесі охопить всі його етапи (збір та аналіз інформації, визначення критеріальної моделі результату, передача мети та її адаптація до умов виконання, організація діяльності для досягнення мети, встановлення комунікативних зв'язків з поточним коригуванням, контроль результату, прогнозування подальшого розвитку).
Таким чином, зазначені функції повністю охоплюють процес управління ЗНЗ і дозволяють реалізувати основні цілі освітньої політики через відповідний механізм такого управління. Далі розглянемо структурно-процесуальну схему здійснення механізмів державно-громадського управління якістю ЗСО на різних рівнях, зокрема національному і регіональному, а також циркуляцію інформаційних потоків між об'єктами і суб'єктами державного управління ЗСО.
Мета професійного становлення директора школи, не може зводитися до освітніх стандартів, зафіксованих у відповідних навчальних планах й програмах. Вона повинна бути пов'язана з цілями загальної, професійної і післядипломної освіти, а тому реалізація дозволила вибудовувати індивідуальний освітній маршрут особистості в процесі її безперервної освіти.
Отже, зазначені вище функції є достатніми, охоплюючими весь одиничний цикл управління. Бачення цих функцій саме в такому контексті зробить управлінську діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу більш сучасною, критеріальною і цілеспрямованою.
Висновки до розділу І
На основі аналізу особливостей та структури управлінської діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі можна визначити сутність управлінського циклу (як технології внутрішньошкільного управління за результатами системного аналізу) за таким алгоритмом:
- визначення конкретної управлінської мети, орієнтованої на учнів, формулювання конкретних бажаних рис, характеристик, моделювання конкретного кінцевого результату (прогностична діяльність);
- визначення методів, за допомогою яких буде вимірюватися цей результат (планово-прогностична діяльність);
- врахування ролі людського фактора (мотиваційно-цільова діяльність);
- організація роботи шкільного колективу на основі результатів психолого–педагогічних досліджень, передового досвіду; визначення норм, правил, вимог до діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу – моделювання діяльності учнів, батьків відповідно до основної мети (організаційно-виконавча діяльність);
- формулювання вимог до рівня навчальних досягнень, вихованості, розвитку учнів на основі результатів аналізу отриманої ідеальної моделі діяльності всіх учасників навчально-виховного пронесу (організаційно-виконавча діяльність);
- планування власної управлінської діяльності, спрямованої на досягнення основної мети школи на основі результатів порівняння ідеальної моделі з реальним рівнем навчально-виховного процесу, зіставлення її з роботою окремих педагогів, груп, з урахуванням того, що кожний наступний крок є продовженням попереднього і умовою реалізації наступних (контрольно-аналітична, регуляторно-корекційна діяльність). Система управління має бути гнучкою до ситуації, інтересів людей, орієнтованою на досягнення мети.
Керівник – реформатор повинен мати риси неформального лідера, щоб спонукати людей до змін, оновлення, удосконалення, щоб за ним ішли послідовники.
Таким чином важливою умовоюформування особистості сучасного керівниканавчального закладу є формування його культури. Базисними поняттями цього визначення є загальна культура керівника закладу, управлінська культура, методична культура, комунікативна культура та корпоративна культура, яка має грунтуватися на мотивації праці, діяльності керівника ЗНЗ, баченні перспектив розвитку.
РОЗДІЛ ІІ. ЦІННІСНІ ЗМІСТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО КЕРІВНИКА ОСВІТИ
ціннісний орієнтація управлінський загальноосвітний
2.1 Проблема ціннісних орієнтацій управлінської діяльності в ЗНЗ
Проблема ціннісної компетентності будь-якого суб’єкта управлінської діяльності перебуває у загальному руслі розвитку сучасної теорії та практики управління. Вдосконалення професійної діяльності керівників ЗНЗ є провідним напрямком функціонування та розвитку системи підвищення кваліфікації педагогів та керівників освіти.