Метод експертних оцінок (стр. 1 из 5)

Зміст

Вступ

1. Методиекспертних оцінок

1.1 Ранжування

1.2 Конкордація

1.3 Ранжування з рангами, що співпали

2. Практична частина

Додаток 1 Вихідні дані

Додаток 2 Нормовані дані

Додаток 3 Коефіцієнт конкордації за всіма дисциплінами

Додаток 4 Коефіцієнт конкордації за гуманітарними дисциплінами

Додаток 5 Коефіцієнт конкордації за математичними дисциплінами

Висновок

Перелік використаної літератури

Вступ

Сучасна економіка пред'являє нові, вищі вимоги до управління. Питання вдосконалення методів управління мають зараз дуже важливе значення, оскільки саме в цій сфері є ще більші резерви зростання ефективності народного господарства.

Істотним чинником підвищення наукового рівня управління є застосування при підготовці рішень математичних методів і моделей.

Проте, повна математична формалізація техніко-економічних задач часто нездійсненна внаслідок їх якісної новизни і складності. У зв'язку з цим все ширше використовуються експертні методи, під якими розуміють комплекс логічних і математико-статистичних методів і процедур, направлених на отримання від фахівців інформації, необхідної для підготовки і вибору раціональних рішень.

Експертні методи застосовують зараз в ситуаціях, коли вибір, обґрунтування і оцінка наслідків рішень не можуть бути виконані на основі точних розрахунків. Такі ситуації нерідко виникають при розробці сучасних проблем управління суспільним виробництвом і, особливо, при прогнозуванні і довгостроковому плануванні. В наші дні експертні оцінки знаходять широке застосування в соціально-політичному і науково-технічному прогнозуванні, в плануванні народного господарства, галузей, об'єднань, в розробці крупних науково-технічних, економічних і соціальних програм, в рішенні окремих проблем управління.

В ході розвитку суспільного виробництва зростають не тільки складність управління, але і вимоги до якості схвалюваних рішень. Для того, щоб підвищити обґрунтованість рішень і врахувати численні чинники, що роблять вплив на їх результати, необхідний різносторонній аналіз, заснований як на розрахунках, так і на аргументованих думках керівників і фахівців, знайомих із станом справ і перспективами розвитку в різних областях практичної діяльності. Застосування експертних методів забезпечує активну і цілеспрямовану участь фахівців на всіх етапах ухвалення рішень, що дозволяє істотно підвищити їх якість і ефективність.

При рішенні економічних і виробничих задач часто доводиться стикатися з необхідністю формалізації систем, що характеризуються великою кількістю факторів. При цьому у безлічі факторів можуть бути виділені такі, які не можуть бути виміряні і виражені в яких-небудь одиницях. До них можна віднести відповідальність постачальника, престиж фірми, надійність партнера, переваги покупця у виборі товару, думку населення про методи роботи органів місцевої влади і т.д. У той же час існує клас параметризованих факторів, які можна виміряти в тих або інших одиницях, але іноді вимірювання цих факторів вимагає довгого часу і великих витрат на дослідження системи. У таких випадках доцільно удатися до думки експертів - фахівців, чий досвід в досліджуваній наочній області може істотно поповнити об'єм наявних відомостей про об'єкт.

Методи обліку факторів, що непараметризуються при дослідженні систем, або параметризуються, але важко вимірюються, називають методами експертних оцінок. Ці методи дозволяють об'єктивно обробляти якісні дані, одержані в результаті досліду фахівців, анкетування, тестування і іншими способами.

Метою роботи є вивчення методу експертних оцінок - одного з найважливіших етапів прийняття грамотних управлінських рішень.

1. Методи експертних оцінок

Суть методу експертних оцінок полягає в проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу проблеми з кількісною оцінкою думок і формальною обробкою результатів. Комплексне використовування інтуїції, логічного мислення і кількісних оцінок з їх формальною обробкою дозволяє одержати ефективне рішення проблеми.

При виконанні своєї ролі експерти виконують дві основні функції: формують об'єкти і виконують вимірювання їх характеристик .

Формування об'єктів здійснюється експертами на основі логічного мислення і інтуїції. При цьому велику роль виконують знання і досвід експерта.

Вимірювання характеристик об'єктів вимагає від експертів знання теорії вимірювань.

Сьогодні в нашій країні і за рубежем метод експертних оцінок широко застосовується для вирішення важливих проблем різного характеру. У різних галузях, об'єднаннях і на підприємствах діють постійні або тимчасові експертні комісії, що формують рішення по різних складних проблемах, що не формалізуються.

Проблеми, що погано формалізуються, умовно можна розділити на два класи. До першого класу відносяться проблеми, відносно яких є достатній інформаційний потенціал, що дозволяє успішно вирішувати ці проблеми. Основні труднощі в рішенні проблем першого класу при експертній оцінці полягають в реалізації існуючого інформаційного потенціалу, шляхом підбору експертів, побудови раціональних процедур досліду і застосування оптимальних методів обробки його результатів. При цьому методи досліду і обробки ґрунтуються на використовуванні принципу «хорошого» вимірника. Даний принцип означає, що виконуються наступні гіпотези:

1. експерт є зберігачем великого об'єму раціонально обробленої інформації, і тому він може розглядатися як якісне джерело інформації;

2. групова думка експертів близька до істинного рішення проблеми.

Якщо ці гіпотези вірні, то для побудови процедур досліду і алгоритмів обробки можна використовувати результати теорії вимірювань і математичної статистики.

До другого класу відносяться проблеми, відносно яких інформаційний потенціал знань недостатній для упевненості в справедливості вказаних гіпотез. При рішенні проблем з цього класу експертів вже не можна розглядати як «хороших вимірників». Тому необхідно дуже обережно проводити обробку результатів експертизи. Застосування методів усереднювання, справедливих для «хороших вимірників», в даному випадку може привести до великих помилок. Наприклад, думка одного експерта, сильно відмінна від думок решти експертів, може виявитися правильною. У зв'язку з цим для проблем другого класу в основному повинна застосовуватися якісна обробка.

Область застосування методу експертних оцінок вельми широка. Типові задачі, вирішувані методом експертних оцінок наступні:

1) визначення най вірогідніших інтервалів часу здійснення сукупності подій;

2) альтернативні варіанти ухвалення рішень в певній ситуації з оцінкою їх переваги.

3) складання переліку можливих подій в різних областях за певний проміжок часу;

4) визначення альтернативних варіантів рішення задачі з оцінкою їх переваги;

Для вирішення перерахованих типових задач в даний час застосовуються різні різновиди методу експертних оцінок. До основних видів відносяться:

- опитування та інтерв’ювання

- мозковий штурм

- дискусія

- нарада

- оперативна гра

- сценарій

Кожний з цих видів експертного оцінювання володіє своїми перевагами і недоліками, що визначають раціональну область застосування. У багатьох випадках найбільший ефект дає комплексне застосування декількох видів експертизи.

Анкетування і сценарій передбачає індивідуальну роботу експерта.

Інтерв'ювання може здійснюватися як індивідуально, так і з групою експертів. Решта видів експертизи передбачає колективну участь експертів, в роботі. Незалежно від індивідуальної або групової участі експертів в роботі доцільно одержувати інформацію від безлічі експертів. Це дозволяє одержати, на основі обробки даних, достовірніші результати, а також нову інформацію про залежність явищ, подій, фактів, думок експертів, що не міститься в явному вигляді у висловах експертів.

1.1 Ранжування

Ранжування є процедурою встановлення відносної значущості досліджуваних об'єктів на основі їх переваги один перед одним. При ранжуванні кожному з об'єктів ставиться у відповідність ранг.

Ранг - це показник, що характеризує порядкове місце оцінюваного об'єкту або явища в групі інших таких же об'єктів або явищ. Найпереважнішому об'єкту звичайно привласнюється перший ранг, а якнайменш переважному - останній. Перевага одного об'єкту перед іншим може бути різною по різних ознаках. Так одне підприємство в порівнянні з іншим може випускати якіснішу продукцію, але поступатися за шкалою "консервативність - прогресивність" технології. Тому, ранжуючи об'єкти, звичайно обумовлюють ознаку, по якому ці об'єкти порівнюються. У світлі цього під ранжуванням розуміється розташування n об'єктів у порядку убування або зростання якої-небудь ознаки X. Ознака X, як правило якісний, характеризує деякі властивості, властиві всім порівнюваним об'єктам.

Хай n об'єктів проранжовані по деякій ознаці X:

Таблиця 1.1

Номер об’єкта	1	2	3	…	n
Ранг об’єкта	X1	X2	X3	…	Xn

Ранг Хi вказує те місце, яке займає i-й об'єкт серед всіх п об'єктів, ранжованих відповідно до ознаки X. Величина рангу Хi є числом натурального ряду: 1, 2, 3, 4 і т.д. Точність і надійність ранжування залежать від кількості об'єктів - чим їх менше, тим вища різниця і тим надійніше можна встановити ранг.

Ранжування п об'єктів m експертами по одній ознаці X приводить до появи наступної таблиці:

Таблиця 1.2

Номер об’єкта Номер експерта	1	2	3	…	п
1	Х11	Х12	Х13	…	Xln
2	Х21	Х22	Х23	…	Х2п
3	Х31	Х32	ХЗЗ	…	Хзп
…	..
m	Хm1	Хm2	ХmЗ	…	Хmn

Природньо, що думки фахівців далеко не завжди повністю співпадають. Тому для остаточного визначення місця, займаного об'єктом порівняно з іншими об'єктами, підраховується сума рангів для кожного об'єкту. Об'єкту, що одержав мінімальну суму, привласнюється перший ранг, об'єкту з максимальною сумою - останній ранг. Решта об'єктів одержує проміжні ранги.