· непрямий, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.
П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який полягає у визначенні суми чистого надходження (видатку) у результаті операційної діяльності послідовним коригуванням показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у Звіті про фінансові результати.
Рух грошових коштів у разі інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу Балансу «Необоротні активи» та статті «Поточні фінансові інвестиції».
Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях Балансу за розділом «Власний капітал» та статтях, пов’язаних з фінансовою діяльністю у розділах Балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов’язання» і «Поточні зобов’язання» (статті «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями», «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками»).
Процес складання Звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів:
· збір і підготовка необхідної інформації;
· визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності;
· визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності;
· визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності;
· визначення чистого руху коштів та узгодження їхніх залишків.
Для складання звіту використовують такі джерела інформації:
· Баланс;
· Звіт про фінансові результати;
· примітки;
· Головна книга;
· аналітичні дані за окремими рахунками бухгалтерського облік
62 Визначення собівартості реалізованих товарів
Визначення собівартості реалізованих товарів в бухгалтерському обліку фактичної собівартості реалізованих товарів пов’язані з певними труднощами, бо товари оприбутковуються та обліковуються в роздрібних торговельних підприємствах за продажними цінами, включаючи купівельну вартість товарів, суми податкового кредиту з податку на додану вартість та торговельну націнку на покриття витрат та створення доходу торговельного підприємства.Для визначення собівартості реалізованих товарів із суми виручки від продажу товарів необхідно вирахувати суму товарних надбавок, що складаються із сум ПДВ та торговельної націнки підприємства, і додати витрати на купівлю товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану, які відносяться за розрахунком до реалізованих товарів.Собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) — це їх виробнича собівартість, тобто реалізованої готової продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів.Собівартість реалізованої продукції = прямі матеріальні витрати + прямі трудові витрати + загально виробничі витрати.
63 Особливості формування статутного капіталу господарчих товариств
Порядок формування Статутного капіталу регулюється законодавством і установчими документами. Статутний капітал на підприємствах з різними формами власності (крім державної) - це сумарний внесок внесків у майно (у грошовому вираженні ) засновниками підприємства при його утворенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства.
Господарчими товариствами зізнаються підприємства, установи , організації, створені на договірних засадах юридичними особами й громадянами шляхом об’єднання їхнього майна й підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарчих товариств належать: акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства.
Формування статутного капіталу (фонду) акціонерного товариства.
У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Статутний капітал повинний бути не менше суми, еквівалентній 1250 мінімальним заробітним платам (на момент утворення акціонерного товариства).
У закритих акціонерних товариствах 100 % статутного фонду належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов’язані викупити 25 % всіх акцій.
На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися.
Акціонерне товариство збільшує свій статутний фонд за рахунок: додаткового випуску акцій, спрямування прибутку на приріст статутного фонду шляхом збільшення номінальної вартості акцій.
Формування статутного капіталу (фонду) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повного товариства.
Вони формують статутні фонди з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному фонді, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов’язаннями товариства.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю формується з метою забезпечення підприємницької діяльності товариства. Учасники товариства вносять вклади, які і складають мінімальний розмір майна товариства. Сума вартості усіх заявлених вкладів учасників товариства складає статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства з обмеженою відповідальністю. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом. Відповідно до Закону України «Про господарські то вариства» мінімальний розмір статутного капіталу товариства складає 100 мінімальних за робітних плат.
В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний фонд, а якщо сума статутного фонду недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.
Командитне товариство.
Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу. Командитне товариство включає учасників, які формують статутний фонд на засадах повного товариства, а а також вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного фонду.
Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчим договором, проте сукупний розмір їхніх часток має не перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 % свого внеску.
Викуп акцій, а також внески часток у статутні фонди акціонери і учасники товариств можуть здійснювати не лише перерахуванням грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно, матеріальні активи). Частина статутного фонду підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб.
64 Облік статутного капіталу підприємства
Облік формування статутного капіталу (СТ). СК - сукупність вкладень (в грош. виразі) учасників (власників) в майно при створенні підпр-ва для забезп-ня його статутної дія-сті, яка визнач-ся уставом. В держ. під-вах СК формується за рах. виділеної державою частини майна (необор. і обор. активів) для викон-ня статутних завдань і в подальшому за рахунок власного прибутку. Майно під-ств з іноз. інвест. формується за рах. вкладень засновників в СК. Величина СК таких підп-ств підлягає реєстрації і не може бути змінена інакше як за рішенням власників. У бухгалтерському обліку на суму внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства роблять запис по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал» у кореспонденції з дебетом рахунків:
31 «Рахунки в банках», відповідно субрахунки 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (на суму внесених грошових коштів у національній та іноземній валютах);
46 «Неоплачений капітал» (на вартість внесених основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів за оцінкою, погодженою сторонами); 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» та ін. (на вартість внесених оборотних матеріальних активів). Після зарахування останнього внеску і досягнення статутного капіталу величини, зареєстрованій установчими документами, записи на рахунку 40 «Статутний капітал» можуть бути зроблені тільки за рішенням правління сумісного підприємства про збільшення (або зменшення) статутного капіталу, а відповідно — і частки прибутку кожного із засновників (учасників). Після надходж. останнього з вкладень і досягненням СК розміру, зареєстр. уставом, записи на рахунку 40 можуть бути зроблені тільки за рішенням під-тва про або ¯ СК. Формування СК акц. тов-ств враховується на рах 40 по субрахунках “прості акції” і “привілейовані акції”. Сальдо рах. 40 має відповідати розміру СК, який зареєстрований в статутн. документі акц. товариства, і повинно = номінал. вартості випущених акцій. Після регістр. акц. тов-ва на суму підписки на акції роблять запис: Дт46, Кт40. Якщо факт.ціна акцій перевищує їх номін. Вартість, то сума різниці зарах-ся в емісійний дохід з записом: Дт46, Кт 421.