Удосконалення матеріального заохочення в контексті підвищення якості управління промисловим підприємством на прикладі ТОВ "СТК лтд" (стр. 9 из 20)

Розділ 2. Аналіз системи матеріального заохочення на підприємстві ТОВ “СТК лтд”

2.1 Завдання й джерела аналізу мотивації праці робітників

Основне завдання економічного аналізу полягає в тому, щоб дати об'єктивну оцінку виробничо-господарської діяльності колективу підприємства і його окремих ланок, виявити передовий досвід і внутрішні резерви виробництва в інтересах їхнього повного використання.

Економічний аналіз господарської діяльності дозволяє з'ясувати причини успіхів або невдач, що мали місце в роботі підприємств, сприяє швидкому поширенню передового досвіду, впровадженню нової техніки, широкому застосуванню найбільш ощадливих прийомів виконання дорученої роботи й разом з тим ліквідації виявлених при аналізі недоліків у роботі, попередженню безгосподарності, непродуктивних витрат і втрат.

Діяльність кожного промислового підприємства характеризується певною системою економічних показників, вивчення яких і є змістом аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.

Кожний економічний показник характеризує яку-небудь одну сторону діяльності підприємства, але в єдиному господарському організмі всі показники зв'язані. Ріст продуктивності праці працівників підприємства, наприклад, є вирішальним чинником збільшення обсягу виробництва. У свою чергу обсяг виробництва і якість продукції безпосередньо впливають на рівень продуктивності праці. Залежно від обсягу виробництва й продуктивності праці розраховується фонд заробітної плати, від розмірів оплати праці за одиницю продукції залежить її собівартість, від собівартості - рентабельність виробництва й т.д.

У плануванні й при оцінці господарської діяльності промислових підприємств застосовуються натуральні й вартісні показники обсягу виробництва. За допомогою натуральних показників визначається фізичний обсяг випуску продукції. У натуральних показниках у багатьох випадках планується й ураховується робота внутрішніх підрозділів підприємства (цеху, ділянки, бригади й т.д.). У план виробництва в натуральному вираженні незалежно від того, чи буде вона реалізована на сторону або використана усередині підприємства.

Поряд з натуральними величинами застосовуються грошові, вартісні показники, які дають можливість виміряти обсяг виробництва в цілому.

Ціль аналізу продуктивності праці й заробітної плати укладається у виявленні можливостей подальшого збільшення випуску продукції за рахунок росту продуктивності праці, більше раціонального використання чисельності працюючого і їхнього робочого часу, у визначенні резервів зниження собівартості продукції на основі економічної витрати заробітної плати, виявлення й усунення непродуктивних виплат з фонду заробітної плати.

Найважливішим завданням аналізу ефективності витрат на підприємстві є вивчення існуючої організації праці, розгляд умов і культури праці, а також режиму роботи й відпочинку.

Досить істотно виявити вплив на ефективність праці висвітлення, запиленості повітря, шуму, вібрації, температури й т.д. Їхній фактичний стан рівняється із припустимими санітарно-гігієнічними нормами.

Планування й облік продуктивності праці на підприємстві провадиться із застосуванням двох груп показників:

- витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткість);

- виробки продукції в одиницю відпрацьованого часу.

Для повної й всебічної оцінки рівня продуктивності праці використаються як показники трудомісткості, так і показники виробки продукції в одиницю часу.

Трудомісткість характеризує кількість робочого часу (у годинниках, хвилинах), затрачуване виробничими робітниками на виготовлення одиниці продукції. Показник трудомісткості обчислюється звичайно в нормо- годинниках, тому для правильного розрахунку трудомісткості важлива якість діючих норм.

Щоб визначити ефективність використання робочого часу, підраховується також виробки продукції на один відпрацьований людино-день або людино-година. Порівняння середньорічний, середньомісячної, середньодобової й середньогодинной виробки дає можливість судити про наявних на підприємстві резервах росту продуктивності праці.

При аналогічних розрахунках у цеху й на ділянці дотримуються ті ж правила, що й у цілому на підприємстві. [31; 79-81]

2.2 Аналіз загальних показників ефективності праці

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних і допоміжних показників.

До узагальнюючих показників ставляться середньорічна, середньоденна й середньочасова виробка продукції одним робітником, а також середньорічне виробки продукції на один працюючого у вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або людино-година. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконання робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне виробки продукції одним працюючої. Величина його залежить не тільки від виробки робітників, але й від питомої ваги останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.

На малюнку 2.1 представлений взаємозв'язок факторів визначальне середньорічне виробки продукції працівників підприємства. [18; 92]

Мал. 2.1. Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічне виробки продукції працівника підприємства

У таблиці 2.1 відбиті вихідні дані для факторного аналізу за 2008-2009 рік.

Таблиця 2.1 - Вихідні дані для факторного аналізу за 2008-2009 рік

Показники	2008р.факт	2009р.		Виконання, %
		План	Факт	План 2009р до факту 2008р.	За 2009р
					До плану	До факту 2008р
1	2	3	4	5	6	7
Обсяг виробництва, тис. грн.	87353	90736	90736	103.87	100.0	103.87
Середньосписочна чисельність: - промислово-виробничого персоналу (ППП), чіл.	1041	1071	1037	102.88	96.83	99.62
- робітників, чіл.	1003	1003	965	100.0	96.21	96.21
Питома вага робітників у загальній чисельності ППП, %	96.4	93,6	93,1	97.1	99.47	96.58
Відпрацьовано днів одним робітником за рік	245	250	240	102.04	96.0	97.96
Середня тривалість робочого дня, ч.	7.3	8	7,2	109.6	90	97.56
Загальна кількість відпрацьованого часу:
- всіма робітниками за рік, чол. ч.	1861829	2142007	1791936	115.04	83.66	96.25
- у т.ч. одним робітником, чол. ч.	1788	2007	1728	11.86	86.4	96.64
Середньорічне виробки:
- одного працюючого тис. грн.	83.9	84.7	87.5	100.95	103.31	104.29
- одного робітника, тис. грн.	87.1	90.8	94	104.25	103.52	107.92
Середньоденне виробки робітника, грн.	343	339	365	98.83	107.67	106.41
Середньогодинна виробка робітника, грн.	47	42	51	89.36	121.43	108.51
Непродуктивні витрати часу, ч.	-	-	15	-	-	-

Звідси середньорічне виробки продукції одним працівником можна представити у вигляді добутку наступних факторів:

ГВ = УД * Д * П * СВ, (2.1)

де ГВ - середньорічне виробки продукції одним працівником;

УД - частка робітників у загальній чисельності працівників;

Д - кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік;

П - середня тривалість робочого дня;

СВ - середньогодинная виробки продукції.

Розрахунок впливу цих факторів провадиться способами ланцюгової підстановки абсолютних різниць, відносних різниць або інтегральним методом.

Проаналізуємо зміну середньогодинной виробки як одного з основних показників продуктивності праці й фактору, від якого залежить рівень середньоденного й середньорічного виробки робітників.

Величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних зі зміною трудомісткості продукції й вартісної її оцінки. До першої групи факторів ставляться такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням. У другу групу входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку зі змінами структури продукції й рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих факторів на середнегодинну виробку використається спосіб коштовних підстановок. Крім планового й фактичного рівня середньогодинної виробки розрахуємо три умовних показники її величини.