- намітилася тенденція до пошуку ядра структури особистості керівника;
- в осмисленні феномена особистості керівника недостатній розвиток одержали психосемантичний, автобіографічний, експериментально-психологічний, клініко-психологічний і віковий підходи.
Мотивація в управлінні займає центральне місце. Важливою функцією управління є мотивування як керівників, так і виконавців Складність мотивування зв'язана з дією і проявом людського фактора в організації.
Характер взаємин між людьми і відношення виконавців до своєї роботи виявляється у формі задоволеності чи, навпаки, незадоволеності працею.
Ситуацію "людина - організація" доцільно розглядати як єдину систему, ланки якої самим тісним образом взаємодіють один з одним. Кожна ланка цієї системи має свою складну структуру.
Стиль управління можна оцінити в залежності від того, яким чином керівник сполучає мету організації з особистими інтересами працівників і своєю індивідуальністю. Морально-психологічною основою ефективного стилю управління є прояв ділового поводження керівника у виборі переваги рішень. У залежності від об'єктивно існуючих обставин і спираючись на свої особисті якості, кожен керівник виробляє свій власний стиль роботи.
Помітимо, що стиль управління не є раз і назавжди заданим. Він може і повинний змінюватися в міру змін визначених умов. Стиль управління складається підсвідомо і поступово, поки не визначиться сукупність прийомів спілкування з підлеглими і впливу на них, що дозволяють знаходити правильне ефективне рішення. Становлення стилю управління - це завжди складний і довгостроковий процес. Керівнику багато часу потрібно для ознайомлення зі справами організації, а особливо для оцінки професійного рівня своїх підлеглих.
Управління є до деякої міри мистецтвом. Можливо, з цієї причини дослідники не змогли розробити теорію ефективного стилю керівництва, яким би можна користуватися у будь-якій ситуації.
Оскільки рішення приймаються людьми, то їхній характер несе на собі відбиток особистості керівника і, отже, успішність процесу ухвалення рішення багато в чому залежить від індивідуальних якостей керівника.
Стиль управління - це явище строге індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості, вимогами діяльності й особливостями конкретного трудового колективу.
Висновок
Рішення - це вибір альтернативи. Необхідність прийняття рішень пояснюється свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу управління і складає частина будь-якої функції управління. Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом. На характер прийнятих рішень величезний вплив робить ступінь повноти і достовірної інформації, який розташовує керівник. У залежності від цього рішення можуть прийматися в умовах визначеності і чи ризику невизначеності. Прийняття рішення - результат процесу, що має визначену тривалість і структуру. Прийняття рішення - це процес вибору способу дій, спрямований на дозвіл чи проблеми використання можливості. Прийняття рішення має на увазі наступні етапи:
1. Діагностика проблеми.
2. Формулювання обмежень і критеріїв ухвалення рішення.
3. Визначення альтернатив.
4. Оцінка альтернатив.
5. Вибір альтернативи.
6. Реалізація прийнятого рішення.
7. Зворотний зв'язок.
Процес прийняття рішень - циклічна послідовність дій суб'єкта управління.
Управлінське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту.
Імпульсом управлінського рішення є необхідність ліквідації, зменшення чи актуальності рішення проблеми, тобто наближення в майбутньому дійсних параметрів об'єкта (явища) до бажаних.
Для рішення проблеми необхідно відповісти на наступні питання:
- Для чого робити (реалізація ідеї, рішення проблеми)?
- Що робити (які нові потреби споживачів необхідно задовольняти, або на якому якісному рівні необхідно задовольняти старі потреби)?
- Як робити (за якою технологією)?
- З якими виробничими витратами робити?
- У якій кількості?
- У які терміни?
- Де (місце, виробниче приміщення, персонал)?
- Кому поставляти і за якою ціною?
- Що це дасть інвестору і суспільству в цілому?
Рішення називається управлінським (УР), якщо воно, розробляється і реалізується для соціальної системи і спрямоване на:
• стратегічне планування діяльності організації;
• управління управлінською діяльністю;
• управління людськими ресурсами (активізація знань, умінь, навичок);
• управління виробничої й обслуговуючої діяльності;
• формування системи управління компанії (методологія, структура, процес, механізм керування і технічне забезпечення);
• управлінське консультування;
• управління внутрішніми чи зовнішніми комунікаціями.
Вимоги до управлінських рішень:
1) Відповідність УР чинному законодавству і положенням статутних документів компанії.
2) Наявність у керівників відповідних повноважень (прав і відповідальності) для реалізації управлінських рішень.
3) Наявність у тексті управлінських рішень чіткої цільової спрямованості й адресності (виконавцям повинне бути ясно, на що спрямовано розроблювальне рішення і які засоби будуть використовуватися).
4) Відповідність форми управлінських рішень його змісту.
5) Забезпечення своєчасності (не можна ні випереджати, ні спізнюватися).
6) Неприпустимість у тексті рішення протиріч самому собі чи раніше реалізованим рішенням.
7) Можливість технічної, економічної й організаційної виконуваності управлінських рішень.
8) Наявність параметрів для зовнішнього чи внутрішнього контролю виконання управлінських рішень.
9) Облік можливих негативних наслідків при реалізації управлінських рішень в економічній, соціальній, екологічній і іншій областях.
10) Наявність можливості обґрунтованого позитивного результату.
Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
1. Особистісні оцінки керівника.
2. Середовище прийняття рішень.
3. Інформаційні обмеження.
4. Поведінкові обмеження.
5. Взаємозалежність рішень.
Головним елементом соціальної системи є людина як суб'єкт, об'єкт і споживач рішення. Кожна людина наділена набором особистісних характеристик (якостей), що зближають його з іншими людьми чи віддаляють його від них. Причому та сама людина в різних організаціях може по-різному виявляти свої особистісні якості.
З погляду підготовки і реалізації УР становлять інтерес особливості мислення людини, глибина, широта, швидкість і гнучкість.
Глибина - характеризує аналітичний характер мислення людини, пошук їм причинно-наслідкових зв'язків усередині ситуації, що аналізується.
Широта - відбиває синтетичний характер мислення, при якому людина вміє оцінити роль аналізованої ситуації в загальному сценарії діяльності.
Швидкість - визначається часом виконання завдання відносно середнього рівня, прийнятого в компанії Працівник може швидше, ніж інші, розібратися в ситуації чи розробити ефективне рішення.
Гнучкість - характеризується своєчасним і обґрунтованим переходом на нові методи розробки і реалізації УР.
Темперамент впливає на підходи особистості до прийняття управлінських рішень. Темперамент людини залишається незмінним протягом усього його життя. Виділяють чотири базових типи темпераменту - холеричний, сангвінічний, флегматичний і меланхолійний.
Кожен керівник у процесі управлінської діяльності виконує свої обов'язки у властивому тільки йому стилі.
Під стилем управління розуміють манеру і спосіб поводження менеджера в процесі підготовки і реалізації управлінських рішень. Усі визначення стилю управління зводяться до сукупності, тобто стиль - це система постійно застосовуваних методів управління.
По ознаці характеру відносин між керівником і підлеглим виділяють наступні стилі:
1)Авторитарний стиль.
2)Демократичний стиль.
3)Анархічний стиль(у практиці цей стиль називають-ліберальним).
Кабушкін Н.І. доповнює класифікацію ще трьома: патерналізм, опортунізм, фазадизм.
Управління є до деякої міри мистецтвом. Можливо, з цієї причини дослідники не змогли розробити теорію ефективного стилю керівництва, яким би можна користуватися у будь-якій ситуації.
Оскільки рішення приймаються людьми, то їхній характер несе на собі відбиток особистості керівника і, отже, успішність процесу ухвалення рішення багато в чому залежить від індивідуальних якостей керівника.
Отже, в результаті дослідження була доведена гіпотеза теми, суть якої полягала в тому, що мотивація прийняття управлінських рішень є комплексною і залежить від конкретної ситуації.
Бібліографічний список
1) Агапов В.С. Проблема особистості керівника у вітчизняній психології.// "Психологія і життя". Збірник наукових праць. Випуск №1.- М.: МОСУ, РПО, 2000.С.78-85.
2) Балдин К.В. Управленческие решения: Учебник для студ. вузов/К. В. Балдин, С. Н. Воробъев, В. Б. Уткин. – 3-е изд. – М.: Изд.-торг. Корпорация «Дашков и К», 2007. – 494 с.
3) Башкатова Ю.И. Управленческие решения / Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права. М., 2003 - 89 с.
4) Бирман Л.А. Управленческое решение: Учеб. пособие для вузов по упр. и экон. спец. – М.: Дело, 2004. – 208 с.
5) Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: навчальний посібник для студентів вузів. К.: ЦУЛ, 2003. – 419 с.
6) Васильев Ю.В. Теория управления. Москва. Финансы и статистика. 2005. - 606 с.