Інформація про хід виробництва використовується не тільки при плануванні, але й одночасно є основою діючого контролю і регулювання виробничих процесів. Якими стабільними б не були цехові виробничі програми й оперативні завдання ділянкам чи окремим робітникам, у ході виробництва неминуче виникають зміни і відхилення, що вимагають коректування раніше складених планів. До них відносяться відсутність на складі в коморі цеху матеріалів, заготівель, готових деталей, пристосувань чи інструменту, виникнення масового браку, відсутність робітників, невихід (у порівнянні з графіком) верстатів з ремонту і т. ін.
Своєчасний, повний і точний облік перерахованих відхилень дозволяє не тільки вести контроль, але й оперативно регулювати хід виробництва, направляючи його протікання відповідно до розробленого плану. Ці умови можуть бути забезпечені тільки при раціональній організації системи оперативного обліку в масштабі всього підприємства на основі комплексного застосування сучасної обчислювальної техніки і периферійних засобів. Звідси випливає, що основною задачею оперативного обліку є одержання інформації про результати роботи виробничих цехів і їхніх підрозділів за визначений період часу з метою її використання для контролю і регулювання поточного ходу виробництва. У синтезованому вигляді ця інформація використовується для цілей планування виробництва в кожнім з цехів на більш тривалі періоди часу (місяць, квартал). Реалізація цієї задачі за умови своєчасності надходження, повноти і вірогідності інформації, що врахо
вується, може бути здійснена шляхом створення комплексної автоматизованої системи оперативного обліку на підприємстві. Така система повинна відповідати таким вимогам:
• мати високу оперативність по збору й обробці інформації;
• виключати дублювання в роботі кожної ланки системи;
• забезпечити попередню обробку інформації в пунктах її збору;
• виключити передачу в інформаційно-обчислювальний центр (ІОЦ) підприємства надлишкової інформації;
• забезпечувати можливість синтезування отриманої інформації в необхідних для керування розрізах;
• виключити і звести до мінімуму ручну працю при заповненні первинної облікової документації;
• бути економічно ефективної в порівнянні з діючої на підприємстві системою оперативного обліку.
Для керування виробництвом потрібен визначений перелік даних, що характеризують результати роботи кожного цеху і його підрозділів, їх реєстрація на відповідні технічні носії і передача в ІОЦ для наступної обробки. При визначенні переліку реєстрованих даних необхідно прагнути до його мінімізації за рахунок ведення обліку не по всіх параметрах, а по відхиленнях (такий підхід можливий тільки в оперативному регулюванні).
Інформація про хід виробництва включає: випуск виробів і їх складових частин складальними, обробними і заготівельними цехами заводу протягом року з розбивкою по кварталах і місяцях; надходження готових деталей і складальних одиниць на центральний склад заводу і їх видача складальним цехам; надходження оброблених деталей у комори цеху та їх видача на складальні ділянки; рух деталей і виробів по операціях технологічного процесу з указівкою часу видачі завдання і завершення виконаної роботи; рух заділів деталей на робочих місцях; передача деталей і складальних одиниць між ділянками цеху і цехами підприємства; брак усіх видів; надходження матеріалів, заготівель, оснащення й інструменту в цехові комори і їх видачу на робочі місця; час роботи і простої устаткування; вихід устаткування в ремонт і з ремонту; витрата електроенергії, палива, води, пари, пально-мастильних матеріалів, емульсії й інших видів ресурсів.
Для організації і проведення робіт з реєстрації інформації на місцях її появи в цехах, на складах (коморах) створюються пункти збору інформації, на яких здійснюється не тільки реєстрація інформації про результати виробничої діяльності цеху, але і виробляється деяка попередня її обробка. Типи і кількість перифе рійного устаткування, яким оснащуються пункти збору інформації, визначаються виходячи з обсягу і складності виконання робіт.
4. Диспетчерський контроль і регулювання ходу виробництва
Диспетчерський контроль і регулювання ходу виробництва здійснюється на основі зібраної інформації про виконання виробничих програм і завдань. Фактичні дані про хід виробництва зіставляються з плановими, потім виробляється аналіз виявлених відхилень і визначаються заходи для забезпечення рівномірного і комплексного виконання програми випуску деталей, складальних одиниць і виробів. Контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів підприємства по таких напрямках: контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів; контроль комплектуючих виробів, контроль міжцехових заділів; контроль оперативної підготовки і забезпечення виробництва; спостереження за роботою відстаючих підрозділів і ін. Система диспетчерського регулювання ходу виробництва повинна:
• спиратися на чітку організацію оперативного планування виробництва, безпосереднім продовженням якого вона є;
• забезпечувати безперервність контролю і спостереження за ходом виробництва;
• здійснювати швидке і чітке виконання розпоряджень керівництва;
• базуватися на чіткій відповідальності і наступності оперативного керування виробництвом.
Уся поточна робота з диспетчерського керування виробництвом у масштабі підприємства лежить на персоналі центрального диспетчерського бюро (змінні диспетчери й оператори), що знаходиться в підпорядкуванні головного диспетчера (який, у свою чергу, підкоряється заступнику керівника по виробництву). Організаційна побудова диспетчерського апарату підприємства залежить від типу, характеру і масштабу виробництва. На великих підприємствах формується центральне диспетчерське бюро в складі планово-диспетчерського відділу підприємства. У складі центрального диспетчерського бюро створюються диспетчерські групи по видах виробництва чи стадіях виробничого процесу. Служба головного диспетчера здійснює такі основні функції:
• контроль ходу виконання виробничої програми по основних видах виробів і по стадіях виробничого процесу;
• уживання заходів по попередженню перебоїв у виробничому процесі;
• облік і аналіз внутрішньозмінних простоїв устаткування;
• облік і контроль забезпечення робочих місць необхідним.
Останнім часом велика увага приділяється застосуванню в рамках оперативного керування системи оперативного регулювання (системи влади), що граничить із психологічними аспектами керування персоналом.
Контрольні запитання
1. У чому сутність оперативного керування виробництвом?
2. Назвіть основні фактори оперативно-календарного планування.
3. Як здійснюється оперативне регулювання ходу виробництва?
Рекомендована література:
1. Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва: Навчальний посібник. – ВД „ІНЖЕК”, 2005..
2. Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О.: Організація і планування на підприємстві, ЦНЛ, 2006.
3. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва: Центр навчальної літератури, 2005.
4. Петрович Й.М.,Захарчин Г.М. Організація виробництва. Підручник. «Магнолія плюс», 2004