Таблиця 2
| Види контролю | Характеристика процесу контролю для кожного виду | Зворотній зв’язок | Оцінка впливу на посадодві особи і підрозділи підприємства | Служби і посадові особи, які відповідають за результати контролю |
| Фінансовий контроль | Постає як система спостережень, перевірок, досліджень ефективності функціонування та розвитку фінансових ресурсів. | Правильність і своєчасність виявлення відхилень, визначення необхідності у корективах тощо. | Він зорієнтований на фінансову сферу підприємств, фінансові системи інших суб'єктів управлінських рішень. | Фінансовий відділ |
| Виробничий контроль | Полягає в порівнянні показників виробничого планування із фактичними даними, а також в аналізуванні відхилень. | Основними критеріями при цьому є строки виготовлення, якість продукції, ефективність використання виробничих потужностей, аналіз витрат виробництва. За періодичністю виробничий контроль буває регулярним та разовим, зосередженим на внутрішніх і зовнішніх операціях підприємств. | Допомагає узгоджувати плани і наявну ситуацію на виробництві. | Виробничо-плановий відділ |
| Контроль маркетинговий | Це комплекс дій та заходів, пов'язаних із перевіркою рівня реалізації маркетингової концепції підприємства. | Основними критеріями при цьому є ефективність рекламної кампанії, рівень конкурентоспроможності продукції, якість після продажного обслуговування споживачів, рівень витрат на збут і просування товару тощо. | Узгодження промо-акцій з бюджетом і продуктами, що виробляються. | Маркетинговий відділ |
| Попередній контроль | здійснюють на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використовують щодо людських (трудових), матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів. | Допомагає визначити чи „туди ми йдемо”. | Згідно алгоритму, якщо відповідь „так” продовжуємо рухатись у заданому напрямі. | Керівництво підприємства |
| Поточний контроль | Реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Його характеризують такі особливості: управлінська необхідність; наявність мети, спрямованість на конкретні робочі місця; використання зовнішніх ресурсів для внутрішнього споживання організації; націленість на всі види діяльності організації. | Поточний аналіз ринку, сприйняття поточних потреб і імплементування їх у виробництво. | Здатен кардинально змінити політику компанії, якщо на етапі попереднього контролю було обрано не той напрям. | Керівництво |
| Завершальний контроль | Здійснюють на виході із системи організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації,забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо). | Допомагає визначити зроблені помилки і їх проаналізувати, аби у майбутньому уникати. | Допомагає уникнути певних помилок у майбутньому. | Керівництво та відділ стратегічного планування |
1.2 Використання методів менеджменту на підприємстві
Управління — складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання «чого потрібно досягти?», то слідом за цим виникає запитання: «як найбільш раціонально досягти мети?». Отже, виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.
Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання. Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів). Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань. Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів.
Таблиця 3
| Групи методів | Види методів | Приклади застосування конкретних методів на підприємстві |
| Організаційно-правові | організаційно-стабілізуючі | Декрети по виправленню становища на підприємстві |
| Адміністративні | розпорядчі | розпорядження |
| Економічні | організаційно-виробниче планування | Розробка сукупної системи методів регулювання економічною ситуацією на підприємстві |
| метод комплексних цільових програм | ||
| комерційний розрахунок | ||
| система економічних регуляторів господарської діяльності | ||
| Соціально-економічні | соціальне регулювання | Створення проф. союзів тощо |
| соціальне планування | ||
| Соціально-психологічні | соціальне прогнозування | Підтримання здорової атмосфери на підприємстві шляхом залучення психолога |
| соціальне нормування |
1.2.1 Методика розробки організаційної структури транспортного підприємства
1.2.1.1 Загальна характеристика основних організаційних структур транспортного підприємства
Організаційна структури — це сукупність окремих блоків (структурних підрозділів — відділів, бюро, груп і т. п.), з яких складається організація з зазначенням їхньої підпорядкованості.
Оптимальна організаційна структура підприємства - це така структура, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти з зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і використовувати всі види ресурсів і таким чином задовольняти потреби клієнтів за умови досягнення поставленої перед підприємством мети.
Існує декілька різних класифікацій організаційних структур. позицією, що найбільш широко поділяється щодо технологізації організаційних структур підприємства, є виділення п'яти основних типів організаційних структур:
▪ лінійна (елементарна);
• функціональна (лінійно-функціональна, лінійно-штабна);
• оргструктури, орієнтовані на результат (продуктова, орієнтована на споживача, регіональна);
• на базі стратегічних одиниць бізнесу;
• матрична.
Лінійна організаційна структура віддзеркалює поділ на два рівні управління, який може бути тільки в невеликих підприємствах. При такій структурі в підприємстві виділяється верхній рівень (власник, керівник) і нижчий рівень (виконавець) управління. Даний тип організаційних структур характеризується простотою, одномірнІстю зв'язків (тільки вертикальні зв'язки) і відносною автономністю виконавців. Тому він широко використовується у сімейному і малому бізнесі.
На середніх і великих підприємствах лінійний підхід дає ефект тільки на нижніх рівнях ієрархії (в групах, бригадах, ланках і т.п.). Як тільки роботи в підприємстві зростають в об'ємі і вони починають спеціалізовуватися, виникає необхідність переходу до інших типів організаційних структур.
Функціональна організаційна структура використовується там, де з'являється функціональний розподіл праці і функціональна спеціалізація. Коли окремі функції (виробництво, маркетинг, фінанси, кадри, матеріально-технічне забезпечення та ін.) отримують організаційне закріплення (створення відповідних підрозділів), тоді в підприємстві утворюється функціональна організаційна структура, яка зв'язує ці підрозділи в єдине ціле і встановлює зв'язки підпорядкування в підприємстві.
Широке використання функціональних організаційних структур пов'язане з тими перевагами, які дає їх використання. Основні з них:
• можливість виконання тієї чи іншої роботи найбільш ефективним способом — результат функціональної спеціалізації; ефективне використання ресурсів — як результат зменшення дублювання зусиль і робіт;
• стабільність (найбільш ефективна в стабільному зовнішньому середовищі);
• швидке вирішення нескладних проблем, які знаходяться в компетенції однієї функціональної служби;