Організація та її характеристики (стр. 2 из 2)

- розділення задач по відділеннях і підрозділах;

- їх компетентність в рішенні певних проблем;

- загальна взаємодія цих елементів.

Тим самим фірма створюється як ієрархічна структура.

Основні закони раціональної організації:

- впорядкування задач відповідно до найважливіших точок процесу;

- приведення управлінських задач відповідно до принципів компетентності і відповідальності (узгодження компетентності і відповідальності, узгодження «поля рішення» і доступної інформації, здатність компетентних функціональних одиниць прийняти до рішення нові задачі);

- короткі шляхи управління;

- баланс стабільності і гнучкості;

- здібність до цільової самоорганізації і активності;

- бажаність стабільності циклічно повторюваних дій.

Чинниками, що визначають організаційну структуру є:

1. характеристика і складність продукції, що випускається;

2. номенклатура продукції, що випускається;

3. об'єм виробництва;

4. масштаб (річна програма) виробництва;

5. тип стратегії;

6. степінь інтеграції по життєвому циклу товару;

7. степінь інтеграції по горизонталі;

8. степень інтеграції по вертикалі, кваліфікація працівників;

10. динамізм зовнішнього середовища.

Найпоширенішими типами організаційних структур є: бюрократичні, лінійні, функціональні, матричні і ін.

Приклад. Магазин має лінійну структуру. Мета підприємця отримання прибутку, задоволення споживачів товарами, забезпечення взаємодії з партнерами, державою, постачальниками і т.д.

5. Типи організаційних структур управління

Організаційна структура апарату управління - форма розподілу праці по управлінню виробництвом. Кожний підрозділ і посада створюються для виконання певного набору функцій управління або робіт. Для виконання функцій підрозділу їх посадовці наділяються певними правами на розпорядження ресурсами і несуть відповідальність за виконання закріплених за підрозділом функцій.

Схема організаційної структури управління відображає статичне положення підрозділів і посад і характер зв'язку між ними.

Розрізняють зв'язки:

- лінійні (адміністративне підкорення)

- функціональні (по сфері діяльності без прямого адміністративного підкорення)

- міжфункціональні, або коопераційні (між підрозділами одного і того ж рівня).

Залежно від характеру зв'язків виділяються декілька основних типів організаційних структур управління:

- лінійна;

- функціональна;

- лінійно-функціональна;

- матрична;

- множинна.

В лінійній структурі управління кожний керівник забезпечує керівництво нижчестоячими підрозділами по всіх видах діяльності. Гідність - простота, економічність, гранична єдиноначальність. Основний недолік - високі вимоги до кваліфікації керівників. Зараз практично не використовується.

Функціональна організаційна структура реалізує тісний зв'язок адміністративного управління із здійсненням функціонального управління (рис.15).

Д- директор; ФН - функціональні начальники; В - виконавці

Рис. 5.1 Функціональна структура управління

На рис. 5.1 адміністративні зв'язки функціональних начальників з виконавцями (В1 - В4) такі ж, як і для виконавця В5 (вони не показані в цілях забезпечення ясності рисунка).

В цій структурі порушений принцип єдиноначальності і ускладнена кооперація. Практично вона не використовується.

Лінійно-функціональна структура – східчаста, ієрархічна. При ній лінійні керівники є єдиноначальниками, а їм надають допомогу функціональні органи. Лінійні керівники низьких ступенів адміністративно не підлеглі функціональним керівникам вищих ступенів управління. Вона застосовувалася найбільш широко (рис. 5.2).

Д- директор; ФН - функціональний начальник; ФП - функціональні
підрозділи; ОП - підрозділи основного виробництва.

Рис. 5.2 Лінійно-функціональна структура управління

Іноді таку систему називають штабною, оскільки функціональні керівники відповідного рівня складають штаб лінійного керівника (на рис. 5.2 функціональні начальники складають штаб директора).

Матрична структура (рис. 5.3) характерна тим, що виконавець може мати двох і більш керівників (один - лінійний, інший - керівник програми або напряму). Така схема давно застосовувалася в управлінні НІОКР, а зараз широко застосовується у провідних фірмах, при роботі по багатьох напрямах. Вона все більш витісняє із застосування лінійно-функціональну.

Керування фірмою

Менеджери по виробам		НІОКР		Вирбництво		Маркетинг
Виріб A		Виріб A		Виріб A		Виріб A
Виріб B		Виріб B		Виріб B		Виріб B
Виріб C		Виріб C		Виріб C		Виріб C
Виріб D		Виріб D		Виріб D		Виріб D

Рис. 5.3 Матрична структура управління, орієнтована на продукт

Множинна структура об'єднує різні структури на різних ступенях управління. Наприклад, філіальна структура управління може застосовуватися для всієї фірми, а у філіалах - лінійно-функціональна або матрична.

Висновок

Для того, щоб організація могла добитися реалізації своєї мети, діяльність всіх структурних елементів повинна бути скоординований за допомогою вертикального розподілу праці. Тому управління є істотно важливою діяльністю для організації. Управлінська праця в ході тривалої еволюції виділилася в особливу категорію суспільної праці.

Як можна порівняти різні організації?

Організація вважається успішною, якщо вона досягла своєї мети.

Результативність і ефективність. Щоб бути успішною впродовж довгого часу, щоб вижити і досягти своєї мети організація повинна бути як ефективною, так і результативною. За словами популярного дослідника Пітера Друкера, результативність є наслідком того, що «робляться потрібні, правильні речі». А ефективність є слідством того, що «правильно створюються ці самі речі».

Продуктивність — це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході. Чим більш ефективна організація, тим вище її продуктивність.

Список використаної літератури

1. Андрушків Б.М., Кузмін О.С. Основи менеджменту. –Львів: Світ, 1995. – 296с.

2. Веснин Р.В. Основи менеджмента: курс лекций для студентов висших учебных заведений.: М. общество «Знание» России, 1996. – 472с.

3. Дафт Р.Л. Менеджмент. – Спб.: Питер, 2001. – 832с.

4. Курочкін О.С. Управління підприємництвом(процесний аспект) : Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – 144с.

5. Палеха Ю.І., Кудін В.О. Культура управління та підприємництва: Навчально-методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 96с.