Якщо відділ або фахівець з інтелектуальної власності дійдуть висновку, що конкурент дійсно порушує права компанії, не потрібно баритися з обстоюванням своїх прав на інтелектуальну власність. Необгрунтована затримка може спричинити^рату цих прав стосовно цього конкурента. Затримки терміном більш ніж три роки зазвичай визнаються необґрунтованими, навіть ненабагато коротші - також.
Відлік часу для обстоювання прав починається відтоді, коли компанія знає або, зважаючи на все, повинна довідатися про товар-порушника. Якщо, наприклад, у результаті моніторингових зусиль Компанії менеджер довідається, що товар конкурента може порушувати один з патентів компанії, то початком періоду необґрунтованої затримки може стати дата, коли менеджер довідався про цей товар. Відповідно, тільки-но потенційне порушення ідентифіковане, компанія зобов'язана вжити заходів обережності, щоб упевнитися в тім, що з її боку немає жодного необґрунтованого зволікання після цієї ідентифікації.
Службовці компанії повинні усвідомити, що їхні знання про потенційні порушення не тільки забезпечують можливості використання інтелектуальної власності компанії, але також можуть ініціювати певний період, по закінченні якого ті ж самі можливості можуть бути втрачені. Тому компанія повинна мати план інструктування службовців, для того щоб вони швидко доносили до свого менеджера або юридичного відділу всі факти, про які довідаються, що свідчать про порушення з боку конкурентів.
У силу того, що можливості використання прав інтелектуальної власності можуть бути втрачені в результаті необґрунтованої затримки з обстоюванням цих прав, стандарти з розкриття інформації, що стає відомою в процесі моніторингу, повинні стати частиною стандартів компанії з моніторингу діяльності конкурентів. Якщо компанія втрачає можливості використовувати права інтелектуальної власності, такі втрати мають бути питанням вибору, а не стати результатом того, що компанія забула про існування своєї інтелектуальної власності або про існування конкурентного потенційного товару-порушника. Коли компанія довідається про факти, що свідчать про можливе порушення, це спірне питання варто доповісти в юридичний відділ і без великого зволікання провести щодо нього розслідування.
Зважаючи на те, що обстоювання порушених прав є дуже клопіткою й дорогою справою, бажано передбачити майбутні порушення. Це можна зробити, якщо буде встановлено тісний зв'язок між патентами своєї й іншої компанії та ступінь їх взаємозалежності через аналіз цитування патентів.
Взаємозалежні патенти підлягають подальшому відстеженню, оскільки тут виникає ймовірність актів передання патентних прав, вичерпання терміну дії одного з патентів або перехід винахідника в іншу організацію. Зацікавлена компанія може піти на одержання необхідної технології за ліцензією через придбання патентних прав або створення спільного підприємства. Якщо нічого подібного не трапиться, потрібно й надалі відстежувати виробничі процеси підозрюваної компанії на предмет можливого правопорушення.
Розглянутий метод також корисний під час виявлення часто цитованих патентів, і, отже, їх варто підтримувати в силі протягом усього їхнього терміну дії, і тих, від яких цілком можна відмовитись.
Аналіз патентного цитування належить до діяльності, іменованої останнім часом конкурентною розвідкою, що переважно призначена для забезпечення керівників інформацією, яка є необхідною для прийняття обґрунтованих рішень.
Безумовними лідерами в захопленні ринків наукомісткої продукції є США та Японія. Сходинкою нижче знаходяться країни Західної Європи. Роль України не помітна. Передові компанії розвинених країн обрали стратегію збільшення своєї конкурентнос-ті за рахунок лідерства в отриманні якнайбільшої кількості патентів у сфері наукомістких технологій. Зокрема, фірма "International Business Machines* останнім часом отримує не менш як 1000 патентів щорічно. У цих перегонах компанії використовують усі свої науково-технічні резерви й активно залучають своїх партнерів, формуючу групу дружніх компаній, що спільно володіють одним і тим же патентом. На світовій арені фактично формуються два великих портфелі патентів - американський та японський, за допомогою яких вони збираються розподілити між собою цей ринок, на якому буде мало місця для інших країн.
Крім стратегії "патентної повені", деякі, особливо японські, компанії застосовують стратегію "патентної облоги" ефективного патенту фірми-конкурента десятками вузькоспеціалізованих патентів суміжного характеру. В результаті цей патент блокується й компанія втрачає змогу його розвивати.
На жаль, українські розробники наукомістких технологій, посилаючись на скрутне становище з фінансуванням, практично відмовилися від змагання із західними фірмами щодо завоювання ринку наукомісткої продукції. Але цілком погодитись з тим, що Україна не може хоч трохи конкурувати з розвиненими країнами, не можна.
Керівникам підприємств необхідно зрозуміти, що високу конкурентоспроможність продукції можна забезпечити тільки за рахунок використання в ній технологічних рішень винахідницького рівня. Захист цих рішень патентами дозволить не тільки закріпити цей рівень, але за відповідних умов заявити щонайменше про контроль, а щонайбільше - про монополізацію сегмента товарного ринку й тим самим здійснити тиск на своїх конкурентів.
Станом на 01.01.2005 р. на території України є чинними 41810 патентів, з них 20-річних патентів - 14599. За останні чотири роки на ім'я іноземних заявників видано 4770 патентів, що становить 33%. Тобто принаймні третину патентного простору України вже захопили іноземні компанії. З обмеженими фінансовими можливостями важко відвоювати власний патентний простір, а тим більше - завоювати його на території розвинених країн. Але завжди є змога конкурувати з окремими фірмами на певних вузьких науково-технічних напрямах. Попри велику перевагу супротивника, завжди можна знайти обходи або проходи в середовищі чинних патентів, зосередивши зусилля на вузькій сфері та за допомогою низки винаходів сформувати новий науково-технічний напрям.
Компанії, що займаються розробленням нових технологій, зацікавлені в їх патентній охороні, оцінці та використанні нематеріальних активів, що накопичуються в такий спосіб. Обов'язковим інструментом створення необхідних для цього "патентних досьє" є відповідні бази даних.
Формування "досьє" варто починати з визначення змісту "ідеальної БД" і вимог потенційних користувачів. Така БД дозволить:
ідентифікувати дорогі й усе ще не використовувані патенти, а також активи, що не приносять прибутків, але які можна продати чи списати;
вчасно вносити зміни в основні напрями діяльності компанії;
групувати патенти, що стосуються подібних технологій, виділяти серед них як найважливіші, так і менш значущі аналоги;
виявляти реальних і потенційних конкурентів стосовно кожного патенту.
У БД має надходити нова інформація з багатьох джерел, однак потрібно враховувати, в якому ступені буде відкрито доступ до цих відомостей для різних категорій користувачів.
Користувачами подібної БД можуть стати фахівці зі стратегічного планування та ліцензійної діяльності, штатні патентознавці, керівники виробництва й інноваційних проектів, інженери. Працюючи з БД, вони будуть залежно від професійних обов'язків виявляти сильні патенти, а також патенти, що зацікавлять потенційних партнерів у спільній діяльності, або придатні для розроблення нових напрямів, ліцензування тощо.
З метою забезпечення максимальної ефективності БД за мінімальних витрат рекомендується проаналізувати технологічну схему керування інтелектуальною власністю.