Для відкриття підприємства необхідно оформити кредит. Так як це кредит для розвитку малого та середнього бізнесу, то відсотки будуть трохи менші ніж для фізичних осіб. Першочергово необхідно буде надати банківській установі бізнес – план на розгляд для подальшого затвердження.
Термін кредиту – 5 років, відсоткова ставка – 19%.
Сума кредиту включає:
- витрати на основні фонди: 305450 грн.
- місячні витрати по заробітної платі: 33900 грн. На кредит ми подаємо розмір зарплати за 2 місяці. Тобто в суму кредиту ми включаємо 67800 грн.;
- Витрати на оренду офісу 11250 грн. в місяць. Також в суму кредиту включаємо оплату за 2 місяці = 22500 грн.
- резервна сума на випадок непередбачуваних обставин 25000 грн.
Всього: 420750 грн.
Відсоткова ставка в місяць складає: 19%/12 = 1,58%.
Від суми взятої в кредит цей показник становить: 420750*1,58%= 6647,85 грн.
2. Характеристика продукції
2.1 Характеристика сировини й матеріалів, що використовуються для виготовлення продукції
Борошно. Стандарт на макаронні вироби 875–92 передбачає використання основною сировиною пшеничне борошно вищого ґатунку і 1-го сортів. Вироби кращої якості, які мають янтарно-жовтий або солом'яно-жовтий колір виходять з макаронного борошна вищого ґатунку (крупи). Крупа – це борошно, одержане в результаті помелу зерна твердої пшениці ГОСТ 12307–66 або м'якої склоподібної пшениці ГОСТ 12306–66. З макаронної муки I сорту (напівкрупа твердої або м'якої пшениці) виходять вироби з коричневим відтінком.
За відсутності макаронного борошна, застосовують хлібопекарське вищого або I сорту, і воно повинне відповідати вимогам, що пред'являються до борошна з м'якої пшениці. Макаронні вироби, що одержуються з хлібопекарського борошна вищого ґатунку мають ясно-кремовий колір, а з I сорту – темно-кремовий з сірим відтінком.
На вигляд макаронна крупа відрізняється від хлібопекарського борошна величиною частинок (як у манної крупи) з жовтуватим відтінком, а напівкрупа складається з дрібніших частинок, чим крупа і світлішим відтінком.
Для макаронних виробів велику роль грає колір борошна. Чим інтенсивніше жовтий відтінок її, тим будуть привабливіші макарони. Вони будуть янтарно-жовтого кольору. Оптимальний вміст клейковини в макаронному борошні – 25–28%.
Борошно не повинно мати великої величини зольності, оскільки це показник наявності в ньому частинок оболонок (відрубистих частинок) і периферійних частинок ендосперма. Таке борошно має багато темних включень. З борошна, що має велику кількість зольності виходять темніші макарони.
Вода. Для замісу макаронного тіста використовують питну воду, що задовольняє вимогам ГОСТ 2874–82. Жорсткість води не робить помітного впливу на якість готових виробів.
Додаткова сировина. Частина макаронних виробів виробляється з добавками. Добавки підрозділяються на збагачувальні і смакові.
Смакові добавки. Надають макаронам специфічному смаку і кольору. До них відносяться овочеві і фруктові пасти.
Збагачувальні добавки підвищують харчову цінність макаронів, часто також змінюючи їх смак і колір. Частіше всього використовують: яйця курячі (ГОСТ 27583–88); меланж (MRTU 49/39–87); яєчний порошок (ГОСТ 2858–82), сухе цілісне молоко (ГОСТ 4495–87); знежирене молоко (ГОСТ 10970–87); сир (RST УРСР 248–90); вітаміни В1, В2 і PP.
Залежно від якості і сорту борошна, яке використовують для виготовлення макаронних виробів, їх поділяють на три групи (А, Б, В) і два класи (1, 2).
Макаронні вироби групи А виготовляють із борошна твердої пшениці (дурум) і борошна вищого сорту підвищеної дисперсності з твердої пшениці. До групи Б належать макаронні вироби, які виготовлені з борошна м'якої склоподібної пшениці. У групу В входять вироби продуковані з хлібопекарського пшеничного борошна, яке за якістю і кількістю клейковини повинно бути не нижче борошна по ГОСТ 12306, і макаронного борошна вищого сорту з м'якої пшениці (крупки).
До 1-го класу належать макаронні вироби, які виробляють з борошна вищого сорту. Макаронні вироби 2-го класу виготовляють з борошна 1 – го сорту.
Залежно від смакових добавок або збагачувачів групу і клас виробів доповнюють назвою смакової добавки або збагачувача, наприклад, група А 1 клас яєчний, група А 2 клас томатний і т.д.
За призначенням макаронні вироби поділяються на звичайні, дитячого і дієтичного харчування. В рецептуру макаронних виробів «Дитяче харчування» і шкільних входять яйця і сухе незбиране молоко, в Артек – яйця і нежирний свіжий сир, у «Збагачену крупку» – казецит (молочний білок), гліцерофосфат заліза, вітаміни В1, B2 і PP.
Для виготовлення вітамінізованих макаронних виробів використовують вітаміни В, Bg і РР, для безбілкових – кукурудзяний крохмаль (замість борошна). Безбілкові макаронні вироби рекомендуються людям з нирковою недостатністю, серцевими захворюваннями, гіпертонією.
Макаронні вироби розрізняють також залежно від форми, довжини, ширини, діаметра. Виділяють чотири типи макаронних виробів: трубчасті, ниткоподібні (вермішель), стрічкоподібні (локшина), фігурні.
2.2 Державні стандарти або технологічні умови, що висуваються до продукції
Технологічний документ (ТД) –це затверджена в установленому порядку нормативна документація, яка окремо або у сукупності з іншими документами визначає технологічний процес виготовлення окремої продукції і є обов’язковою для підприємства – виробника.
До технологічного документу відносяться рецептури, норми витрати сировини, технологічні інструкції щодо процесу виробництва, контролю технологічного процесу, метрологічного забезпечення тощо.
Рецептура (РЦ) – це технологічний документ, що регламентує склад харчового продукту і норми витрат сировини та напівфабрикатів для виробництва встановленої кількості готової продукції із заданими властивостями.
Технологічна інструкція (ТІ) – це технологічний документ, який визначає вимоги до кожного етапу технологічного процесу виробництва хлібобулочних, макаронних та кондитерських виробів чи їх напівфабрикатів з метою отримання готової продукції із заданими властивостями.
ДСТУ 1.3:2004 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначання технічних умов.
ДСТУ 2120–93 Хлібопекарське виробництво. Терміни та визначення
ДСТУ 2633–94 Кондитерське виробництво. Терміни та визначення
ДСТУ 3278–95 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво.
На даний час на систему розроблення і поставлення хлібобулочних, макаронних та борошняних кондитерських виробів на виробництво діє ГСТУ 158.00389676.010–2000.
2.3 Санітарно-гігієнічні вимоги до продукції
Для того щоб визначити якість макаронних виробів, відповідність упаковки і маркування вимогам НТД, з різних місць контрольної партії відбирають вибірку об'ємом 1,5% пакувальної одиниці, але не менше від трьох. Стан упаковки і маркування макаронних виробів визначають зовнішнім виглядом пакувальних одиниць вибірки. При незадовільних результатах оцінки за одним з органолептичних або фізико-хімічних показників якості продукції проводять повторне визначення на подвійній кількості пакувальних одиниць заново у відібраній вибірці від тієї самої партії. Результати оцінки або повторного визначення поширюють на всю партію.
Для контролю органолептичних і фізико-хімічних показників макаронних виробів від кожної пакувальної одиниці вибірки відбирають не менше від 1 кг розважуваних виробів або по одній пачці – фасованих. Сукупність макаронних виробів, відібраних з пакувальних одиниць вибірки, становить об'єднану пробу. З об'єднаної проби відбирають середню пробу. Для цього вироби розрівнюють шаром 2–4 см і з чотирьох різних місць відбирають наважку масою не менше ніж 500 г. У наважці визначають: вміст крихт, деформованих виробів у локшині, ріжках, перах і фігурних виробах; вміст крихт у вермішелі; вміст у довгій локшині і вермішелі виробів менше ніж 20 см завдовжки.
З органолептичних показників у макаронних виробах визначають колір, поверхню, форму, смак і запах, стан виробів після варіння. За цими показниками макаронні вироби повинні відповідати вимогам стандартів. Колір виробів однотонний з кремовим або жовтуватим відтінком. Він повинен відповідати сорту борошна, без слідів непромісу.
У виробах з добавками колір може дещо змінюватись. Поверхня виробів гладенька, допускається незначна шорсткість. На зламі вироби повинні бути склоподібними. Форма виробів правильна і має відповідати їхній назві. У короткозрізаних вермішелі і локшині допускаються викривлення. Смак і запах властиві макаронних виробам без присмаку гіркоти, затхлості, запаху плісняви та інших сторонніх присмаків і запахів. У виробів з добавками смак відповідно змінюється. При варінні до готовності вироби не повинні втрачати форму, склеюватись між собою, утворювати клубки. Розвалюватися по швах.
З фізико-хімічних показників при оцінці якості макаронних виробів враховують вологість, кислотність, міцність, вміст лому, крихт і деформованість виробів, метало домішок, наявність амбарних шкідників.
Вологість макаронних виробів не повинна перевищувати 13% (для виробів дитячого харчування 12%), кислотність – 4° (для виробів з добавками томатопродуктів 10°). Міцність макаронних виробів коливається від 100 до 800 гс і більше і залежить від діаметра та сорту виробів. Вміст лому у фасованих макаронних виробах з борошна вищого сорту не повинен перевищувати 4% за масою, у розважуваних – 7%; з борошна І сорту відповідно 5% і 10%. Вміст деформованих виробів і крихт залежить від типу, підтипу і сорту виробів, від того, фасовані вони чи розважувані. Кожний з цих показників коливається в межах 2–10% за масою. У макаронних виробах допускається незначна кількість метало домішок – до 3 мг на 1 кг. Величина окремих частинок метало домішок не повинна перевищувати 0,3 мм. наявність амбарних шкідників у макаронних виробах не допускається.