Стандарти являють собою специфічні цілі, на підставі яких оцінюється прогрес щодо їх досягнення. Вони мають бути визначеними ще в процесі виконання функції планування.
Перший етап процесу контролю — це установка стандартів, тобто конкретних, які піддаються виміру цілей, що мають тимчасові границі. Для керування необхідні стандарти у формі показників результативності об'єкта керування для всіх його ключових областей, що визначаються при плануванні.
На другому етапі порівняння показників функціонування з заданими стандартами визначається масштаб припустимих відхилень. Відповідно до принципу виключення, тільки істотні відхилення від заданих стандартів повинні викликати спрацьовування системи контролю, інакше вона стане неекономічною і нестійкою. На етапі порівняння встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту. На цьому етапі принципово важливим є визначення прийнятого (допустимого) рівня відхилень. Відхилення реального виконання, що перевищують допустимий рівень, і стають об’єктом діяльності менеджера. Діяльність на даному етапі полягає в: визначенні масштабів відхилень; вимірі результатів; передачі інформації та її оцінці. Таким чином, на етапі порівняння менеджер має приділяти особливу увагу розмірам і направленості відхилень.
Наступний третій етап. Оцінка результатів виконання. Стадія порівняння та оцінки фактичного та очікуваного результатів безпосередньо стосується ходу виконання господарської операції. При цьому відбувається не тільки оцінка контрольної ситуації, а й вироблення альтернативних рішень для застосування коригуючих дій. Вимір результатів — є звичайно самим клопітливим і дорогим. Порівнюючи обмірювані результати з заданими стандартами, менеджер одержує можливість визначити, які дії необхідно приймати. Такими діями можуть бути зміна деяких внутрішніх змінних системи, зміна стандартів чи невтручання в роботу системи.
На цій стадії менеджер повинен вирішити, чи отримана інформація є важливою і потрібною. Важлива інформація – це така інформація, яка адекватно описує досліджуване явище і суттєво необхідна для прийняття правильно рішення. Інколи оцінка інформації визначається політикою організації. Менеджери повинні давати особисті оцінки та інтерпретувати значення отриманої інформації і встановлювати кореляцію запланованих и фактично досягнутих результатів. При цьому менеджер повинен брати до уваги ризик та інші фактори, визначаючі вибір того чи іншого рішення.
Перелік посилань
1. Менеджмент : Посібник.-К.: Академвидав, 2003.- 464с.
2. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика.- СПб: «Питер»,2000.-416с.
3. Веснин В.Р. Основы менеджмента. – М.: Триада, 1999.- 412с.
4. Галькевич Р.С. Набоков В.И. Основи менеджменту.- М., - 1998.- 467с.
5. Герчикова И.Н. Менеджмент: підручник для вузів. - М., ЮНІТІ “Банки і біржі”, 1997.-375 с.
6. Гріфін Р., Яцура В.Основи Менеджменту : Підручник/Наук.ред.В. Яцура, Д. Олесневич.- Львів: БаК, 2001.-624с.
7. Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморов С.Е. Менеджмент.-М., Фінанси і статистика, 1993.- 411с.
8. Маскон М. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1999.
Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія і практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт-бланш, 1997.-456с.