• нормована, фактична і планова трудомісткість усієї виробничої програми, а також розрахованої на одиницю продукції, що випускається;
• зниження трудомісткості від упровадження запланованих організаційно-технічних заходів;
• чисельність працівників за категоріями;
• баланс робочого часу працівників у базисному і плановому періодах.
Визначається залежність між показниками годинного, денного і річного виробітку, а також між виробітком робітників і працюючих.
Іпг = Ттехнол \ (Ттехнол - Тз)
де Ттехнол — трудомісткість технологічна планового обсягу робіт, розрахована зафактичними затратами праці;
Тз — зниження затрат праці від упровадження організаційно-технічних заходів.
Розраховуючи місячну і річну продуктивність праці, слід урахувати середню кількість відпрацьованих годин за зміну середньо-обліковим працівником, а також середню кількість явочних днів одного середньооблікового працівника в плановому і базисному періодах.
Індекс зростання річної (місячної) продуктивності праці визначається за формулою:
Іпр = Ірг · Ізмф · Іяв дн,
де Іпг — індекс годинної продуктивності праці;
Ізмф — індекс використання змінного фонду робочого часу;
Іяв дн — індекс зміни кількості явочних днів за рік у середньооблікового працівника.
При цьому:
Ізмф = Фпл\Фб ; П = Еі *100\ (чп-Езаг)
де Фпл і Фб –– відповідно середня кількість відпрацьованих годин за змінусередньообліковим працівником у плановому і базовому періодах, год.;
Дяв пл і Дяв баз — відповідно середня кількість явочних днів середньообліковогопрацівника в плановому і базисному періодах, днів.
Щоб розрахувати денну або річну (місячну) продуктивність праці на основі повної трудомісткості, необхідно індекс годинної продуктивності праці скоригувати на індекс використання змінного і річного фонду робочого часу працюючих. Визначаючи підвищення продуктивності праці працівників за годинною продуктивністю, яка розрахована на основі виробничої, або технологічної, трудомісткості, необхідно врахувати вплив зміни структури кадрів виробничих або основних робітників
На формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів в Україні (як на макро-, так і на мікрорівні) у найближчі роки впливатимуть такі фактори та загальні тенденції:
· Інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу праці з обслуговування населення.
· Включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку.
· Підвищення частки допоміжної розумової праці (нині вона в кілька разів менша, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою).
· Зростання попиту на кваліфіковану робочу силу (операторів, наладчиків, програмістів-експлуатаційників), що може значною мірою задовольнятись за рахунок безробітних з категорій керівників та спеціалістів.
· Уповільнення темпів зниження частки мало- та некваліфікованої праці у зв'язку з різким скороченням за останні п'ять років технічного переозброєння діючих підприємств.
· Інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою схемою.
За забезпеченістю працересурсним потенціалом всі регіони України в сучасний кризовий період відносяться до праценадлишкових, але за умови соціально-економічного піднесення багато з них належали до працедефіцитних. Про це свідчать показники, що характеризують сучасний працересурсний потенціал (частка працездатного населення, рівні зайнятості, освіченості, безробіття), а також природний і механічний рух населення (табл.1).
Найбільшу чисельність трудових ресурсів мають відповідно ті області, які мають найбільшу кількість населення і високу частку працездатних людей. В Україні трудові ресурси становлять майже 30 млн. осіб, в їх структурі переважають працездатні люди – 91.2%, незначну частку становлять зайняті особи старшого віку (8.7%) та підлітки (0.1%).
Таблиця 1 Показники працересурсного потенціалу регіонів України
| Регіони | Всього трудових ресурсів, тис.осіб | Рівень зайнятості населення, в % | Частка працездатного населення, в % | Рівень безробіття населення, в % |
| Україна | 29918.3 | 62.8 | 56.6 | 9.1 |
| АР Крим | 1262.7 | 59.2 | 59.3 | 6.7 |
| Вінницька | 1044.7 | 73.8 | 65.1 | 5.6 |
| Волинська | 570.4 | 60.5 | 60.0 | 12.1 |
| Дніпропетровська | 2254.0 | 58.6 | 59.6 | 7.4 |
| Донецька | 2979.5 | 65.7 | 57.3 | 8.0 |
| Житомирська | 772.2 | 65.2 | 50.5 | 12.8 |
| Закарпатська | 769.1 | 57.9 | 60.5 | 7.0 |
| Запорізька | 1218.0 | 53.1 | 55.0 | 10.4 |
| Івано-Франківська | 908.8 | 59.5 | 46.8 | 12.1 |
| Київська | 2861.5 | 73.5 | 55.9 | 9.9 |
| Кіровоградська | 669.5 | 65.1 | 56.2 | 10.0 |
| Луганська | 1540.5 | 55.6 | 51.3 | 9.2 |
| Львівська | 1672.0 | 66.9 | 56.6 | 10.5 |
| Миколаївська | 798.9 | 59.2 | 54.1 | 12.8 |
| Одеська | 1509.9 | 67.0 | 57.5 | 5.4 |
| Полтавська | 1001.1 | 60.8 | 56.5 | 8.3 |
| Рівненська | 697.1 | 57.5 | 59.1 | 12.5 |
| Сумська | 821.9 | 70.0 | 45.9 | 11.9 |
| Тернопільська | 677.1 | 61.8 | 59.4 | 13.0 |
| Харківська | 1837.3 | 59.3 | 52.8 | 9.6 |
| Херсонська | 732.5 | 61.8 | 52.9 | 11.7 |
| Хмельницька | 917.0 | 76.0 | 53.5 | 13.3 |
| Черкаська | 798.4 | 64.6 | 49.6 | 11.2 |
| Чернівецька | 557.8 | 52.8 | 59.9 | 10.0 |
| Чернігівська | 797.3 | 63.0 | 51.7 | 10.2 |
За забезпеченістю працересурсним потенціалом всі регіони України можна поділити на три групи:
1) із значною часткою працездатного населення, але дуже низькими показниками природного руху, значним механічним відтоком людей (Харківська, Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Київська області).;
2) із значною часткою працездатних людей, високими показниками "старіння" населення, від’ємними або незначними додатними показниками природного приросту населення, значним механічним відтоком населення (Одеська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області, Автономна Республіка Крим;
3) з найнижчою в Україні часткою працездатного населення, дуже низьким (від’ємним) природним приростом населення, найвищою часткою осіб пенсійного віку, із значним відтоком населення (Хмельницька, Житомирська, Вінницька, Черкаська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернівецька області).
Найгірший стан щодо збільшення працересурсного потенціалу в областях третьої групи, тому реструктуризація їх господарства повинна відбуватись у напрямі розвитку непрацемістких галузей.
Табл. 2 Динаміка кількості зайнятих у різних галузях економіки за 1999-2005 рр.
| 1990 р. | 1999 р. | 2001 р. | 2005 р. | |||||
| Галузі | Всього зайнято, млн.осіб | В % до всього зайн. населення | Всього зайнято, млн.осіб | В % до всього зайн. населення | Всього зайнято, млн.осіб | В % до всього зайн. населення | Всього зайнято, млн.осіб | В % до всього зайн. населення |
| Всього | 25.4 | 100.0 | 21.8 | 100.0 | 20.9 | 100.0 | 20.3 | 100.0 |
| У галузях економіки | 25.4 | 100.0 | 18.8 | 86.1 | 18.8 | 71.5 | 20.3 | 100.0 |
| Промисловість | 7.8 | 30.8 | 4.4 | 19.9 | 3.9 | 18.8 | 4.0 | 19.7 |
| Сільське та лісове господарство | 5.0 | 19.8 | 4.9 | 22.6 | 2.4 | 11.5 | 4.0 | 19.7 |
| Будівництво | 2.4 | 9.4 | 1.0 | 4.5 | 0.8 | 3.7 | 0.9 | 4.4 |
| Транспорт і зв'язок | 1.8 | 7.2 | 1.2 | 5.6 | 1.1 | 5.4 | 1.4 | 6.9 |
| Торгівля, громадське харчування, мат.-тех. збут та постачання заготівлі, готельний бізнес | 1.9 | 7.3 | 1.5 | 6.9 | 1.2 | 5.6 | 1.4 | 6.9 |
| Охорона здоров'я, фізкультура та спеціальне забезпечення | 1.5 | 5.9 | 1.4 | 6.6 | 1.4 | 6.5 | 1.3 | 6.8 |
| Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування | 3.0 | 11.9 | 2.2 | 10.3 | 2.1 | 9.9 | 2.0 | 9.5 |
| Фінансування, кредитування, страхування | 0.1 | 0.4 | 0.2 | 0.7 | 0.2 | 0.8 | 0.2 | 1.0 |
| Аппарат органів державного та господарського управління | 0.4 | 0.2 | 0.8 | 3.4 | 0.9 | 4.2 | 1.1 | 5.4 |
| Інші сфери економічної діяльності | 1.5 | 4.2 | 4.2 | 17.5 | 6.9 | 33.6 | 4.0 | 19.7 |
Якщо подивитись на особливості зайнятості населення у регіонах України, то побачимо, що найнижчий рівень зайнятості населення спостерігається в тих областях, де найбільші темпи спаду виробництва, де обмежена сфера прикладання праці. Одночасно збільшується кількість безробітних людей. Безробітними в Україні вважають працездатних громадян, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством прибутків, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи. Вони становлять 8.7% (в 1995 – 5.6%) від працездатного населення. За визначенням Міжнародної організації праці, безробітними вважаються особи працездатного віку, зареєстровані і незареєстровані у державній службі зайнятості), які або не мають роботи (прибуткового заняття), або шукали роботу та намагались організувати власну справу на обстежуваному тижні, або готові приступити до роботи впродовж двох наступних тижнів. До безробітних також відносяться, за оцінками цієї організації: 1) особи, які приступають до роботи впродовж найближчих тижнів; 2) ті, що знайшли роботу і чекають відповіді; 3) ті, що шукають роботу і зареєстровані у службі зайнятості; 4) які навчаються за направленням служби зайнятості.