Залежно від ступеня охоплення виробничих операцій розрізняють
- поопераційний контроль;
- груповий контроль, що виконується після декількох операцій.
За місцем здійснення контрольні операції поділяються на:
- стаціонарні;
- нестаціонарні, що виконуються безпосередньо на робочих місцях.
На підприємстві технічний контроль якості – це частина виробничого процесу, яка має за мету перевірку продукції на її відповідність установленим вимогам.
Процес здійснення технічного контролю якості охоплює систему методів, інструментів і заходів (включаючи процедуру їх планування), за допомогою яких ідентифікуються якість готової продукції, напівфабрикатів, сировини; всі стадії підготовки виробництва, виробничого процесу, проведення контролю та випробувань на їх відповідність системі стандартів та інших міжцехових норм. У результаті цього підприємство випускає конкурентоспроможну продукцію світового рівня якості.
Завдання технічного контролю:
- планування і практична реалізація всіх процедур та інструментів системи тотального управління якістю TQM на підприємстві, що безпосередньо стосуються виробництва продукції;
- постійна реалізація циклу PDCA («планування-виконання-перевірка-реакція») на всіх рівнях виробництва;
- установлення якості готової продукції;
- попередження впливу імовірнісних і суб'єктивних факторів на якість продукції, що випускається;
- забезпечення встановленого технічного режиму.
Однією з найбільш значних за останні роки інновацій у сфері забезпечення належного рівня якості та конкурентоспроможності стало впровадження в діяльність сучасних підприємств тотальної системи управління якістю (ТQМ). Її широке практичне застосування в розвинутих країнах почалося з кінця 80-х років XX століття завдяки дослідженням Е. Демінга, Дж. Юрана та Ф. Кросбі.
Таблиця 1.2. Загальний план неперервного формування і підвищення якості
| ФазаPDCA | Етап загального плану | Функція, яку потрібно здійснити | Інструменти |
| Плану-вання | 1. Визначення основних питань і завдань | ·Спостереження, збирання інформації, визначення кола питань, що допоможуть формувати і підвищити якість·Визначення загальної концепції вирішення основних проблем та завдань підвищення якості | ·Стандартизація·Підвищення кваліфікації робітників·Миттєве регулювання на відхилення та їх попередження у майбутньому |
| 2. Моніторинг та оцінювання поточної ситуації | · Збирання інформації за напрямами контрою якості· Визначення пріоритетних напрямів· Розв’язання найбільш складних завдань | · Складання контрольних графіків, гістограм, використання інших методів спостереження, аналізу | |
| 3. Здійснення аналізу | · Складання переліку основних можливих причин найбільш складних проблем· Дослідження причинно-наслідкових взаємозв’язків· Структуризація інформації та визначення ієрархії у причинно-наслідкових зв’язках | · Дослідження основної структури· Використання методів оброблення й аналізу інформації· Ієрархічне уявлення основних проблем і причин їх появи | |
| Викона-ння | 4. Планування контрзаходів для усунення причин та їх реалізація | · Вибір і планування контрзаходів для усунення причин проблеми· Експериментальне дослідження дієвості контрзаходів та їх промислове освоєння | · Удосконалення або заміна матеріалу, обладнання, технологій· Підвищення кваліфікації та досвіду |
| Перевірка | 5. Підтвердження ефекту від контрзаходів і їх стандартизація | · Збирання інформації про ефективність контрзаходів· Аналіз порівняння результатів здійснення контрзаходів· Зміна стандартів, ТУ та інших нормативів | · Усі основні інструменти контролю й забезпечення якості |
| Реакція | 6. Оцінювання всієї процедури | · Удосконалення збирання та аналізу інформації, процедур та інструментів вирішення проблем якості | · Удосконалення існуючих та використання нових інструментів якості |
Так, Е. Демінг на основі «петлі (спіралі) якості» розробив інструменти і процедури неперервного вдосконалення якості, що отримали назву циклу РDCА (РІаN-Dо-Сheск-Асt). Цей цикл («планування – виконання – перевірка – реалізація»), який також має назву «колесо Демінга», став основою системи ТQМ. Сутність циклу РDСА полягає в Тому, що на всіх етапах свого функціонування система управління якістю повинна проходити такі основні фази, що періодично повторюються (див. табл. 1.2):
- планування, яке визначає питання (зони, теми тощо), які потребують удосконалення, а також функції та інструменти їх дослідження;
- виконання, яке передбачає планування конкретних контрзаходів усунення причин відхилень та їх реалізацію;
- перевірку, яка передбачає підтвердження ефекту від контрзаходів та їх стандартизацію;
- реакцію, що включає оцінювання всієї процедури.
Як уже зазначалось, організація системи управління якістю на підприємстві полягає у створенні організаційної структури в межах підприємства, яка охоплює всі сфери його діяльності й підрозділи в сукупності з відповідними функціями, процесами та ресурсами, що забезпечують здійснення ефективного функціонування даної системи на всіх етапах її життєвого циклу і в кожному її елементі.
Такою системою є ТQМ – основа діяльності сучасних підприємств і міжнародних стандартів ІСО серій 9000 із питань організації забезпечення належного рівня якості продукції та виробництва.
Концепція ТQМ передбачає цілеспрямоване й належно скоординоване використання методів управління якістю на всіх етапах виробничої діяльності – від досліджень та розроблень до післяпродажного обслуговування за цілісності системи управління і сфери реалізації при раціональному використанні технічних та інших можливостей. Тотальне управління якістю включає:
1. Контроль у процесі розроблення нової продукції.
2. Оцінювання якості дослідного зразка, планування (проектування) якості продукції і виробничого процесу, контроль, оцінювання й планування якості матеріалів, що постачаються.
3. Вхідний контроль матеріалів.
4. Контроль готової продукції.
5. Оцінювання якості продукції (її сертифікація).
6. Оцінювання якості виробничого процесу (його сертифікація).
7. Контроль якості продукції та виробничого процесу.
8. Аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості продукції).
9. Збирання та використання інформації про якість продукції.
10. Контроль апаратури, за допомогою якої отримується інформація про якість продукції та процесів.
11. Навчання працівників методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу.
12. Гарантійне обслуговування.
13. Координацію робіт у галузі якості.
14. Сумісну роботу з постачальниками із забезпечення якості продукції.
15. Використання циклу РDCА (РІаN-Dо-Сheск-Асt).
16. Організацію роботи гуртків якості.
17. Управління і використання людського фактора шляхом сприяння зацікавленості всіх учасників у кінцевому результаті виконання їх обов'язків або роботи.
18. Розроблення державної політики (законодавчої бази, стандартів) в галузі якості, приведення національних стандартів у відповідність із діючими міжнародними стандартами якості продукції, послуг і робіт.
19. Розроблення відповідних галузевих, регіональних стандартів, стандартів якості підприємства, розроблення й утілення відповідних заходів на всіх рівнях підприємства.
20. Формування культури якості, матеріальної та інших форм заохочення всіх працівників і службовців у підвищенні якості продукції, підготовку управлінських кадрів для керівництва в галузі якості.
21. Розроблення критеріїв відповідальності за якість для всіх рівнів керівництва процесами впродовж усього життєвого циклу продукції та послуг.
Тотальна система управління якістю складається з:
1. Базова система – це способи, які використовуються для аналізу й дослідження. Вони базуються на використанні загальних принципів математики та статистичних методів контролю.
2. Система технічного забезпечення – це прийоми і програми, що дають змогу навчити персонал володіти базовою системою та правильно її використовувати.
3. Система вдосконалення і розвитку ТQМ передбачає адаптацію наукових підходів, економічних законів функціонування ринкових відносин, законів організації, структури й принципів управління якістю до конкретних умов і потреб ринку.
Мета тотального управління якістю – досягти більш високого рівня якості продукції та послуг.
Викладена загальна концепція ТQМ дає змогу побудувати схему широкого розуміння тотального управління якістю в межах підприємства з урахуванням зовнішнього середовища, з яким більш-менш безпосередньо дана система взаємодіє.
2. Аналіз впливу рівня управління якістю продукціїна ефективність діяльності ТОВ «МТК»
2.1 Характеристика фінансово-економічного стану підприємства
ТОВ «МТК» зареєстровано у 1991 році в формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Юридична адреса: м. Житомир, вул. Промислова 17.
Вид діяльності: виробництво автомобільних причепів та скоб’яних виробів.
Проаналізуємо фінансово-економічний стан підприємства за останні три роки.
Таблиця 2.1. Оцінка фінансового стану ТОВ «МТК»
| Показники | Методика розрахунку показників | 2007 | 2008 | 2009 | Зміни | |
| абсолютні 5–3 | відносні, % | |||||
| 1. Загальна вартість активів (майна). | Підсумок балансу (р. 280) | 39794,00 | 41399,00 | 44182,00 | 4388,00 | 11,03 |
| 2. Вартість необоротних (довгострокових, постійних) активів. | Розділ І активу балансу (р. 080) | 25585,00 | 26313,00 | 29290,00 | 3705,00 | 14,48 |
| 3. Вартість оборотних (мобільних) активів. | Підсумок р.ІІ і ІІІ активу балансу (р. 260 + р. 270) | 14209,00 | 15086,00 | 14892,00 | 683,00 | 4,81 |
| 4. Дебіторська заборгованість. | Підсумок р. 150–210 розд. ІІ активу балансу. | 3536,00 | 3036,00 | 2089,00 | -1447,00 | -40,92 |
| 5. Власний капітал. | Розділ І пасиву балансу (р. 380) | 36143,00 | 38996,00 | 42440,00 | 6297,00 | 17,42 |
| 6. Залучений капітал. | Підсумок (р. 430, 480, 620, 630) розділів ІІ – V пасиву балансу. | 3651,00 | 2403,00 | 1742,00 | -1909,00 | -52,29 |
| 7. Фондоозброєність: | ||||||
| – (за оплатою праці) | ф. 1 (р. 030):ф. 2 (р. 240) | 8,60 | 8,16 | 6,41 | -2,19 | -25,51 |
| – середньооблікового працівника | ф. 1 (р. 030):ф. 5 (середньооблікова чисельність працівників) | 112,59 | 91,27 | 92,80 | -19,79 | -17,58 |
| 8. Вартість основних засобів: | ||||||
| – первісна | ф. 1, р. 031 | 46812,00 | 48725,00 | 52689,00 | 5877,00 | 12,55 |
| – залишкова | ф. 1, р. 030 | 25333,00 | 26195,00 | 29233,00 | 3900,00 | 15,39 |
| 9. Коефіцієнт зносу основних засобів. | ф. 1, р. 032 / ф. 1, р. 031 | 0,46 | 0,46 | 0,45 | -0,01 | -2,98 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 10. Матеріаломісткість господарської діяльності. | ф. 2 (р. 230 : р. 280) | 0,73 | 0,76 | 0,73 | 0,00 | 0,64 |
| 11. Трудомісткість господарської діяльності. | ф. 2 (р. 240 + р. 250): (р. 035) | 0,12 | 0,08 | 0,09 | -0,02 | -19,78 |
| 12. Фондомісткість господарської діяльності. | ф. 2 (р. 260 : р. 280) | 0,07 | 0,07 | 0,07 | 0,00 | -6,18 |
| 13. Матеріаловіддача. | ф. 2 (р. 280 : р. 230) | 1,37 | 1,31 | 1,36 | -0,01 | -0,63 |
| 14. Коефіцієнт співвідношення: | ||||||
| – необоротних і оборотних активів. | ф. 1 (р. 080): (р. 260 + р. 270) | 1,80 | 1,74 | 1,97 | х | х |
| – оборотних і необоротних активів. | ф. 1 (р. 260 + р. 270): (р. 080) | 0,56 | 0,57 | 0,51 | х | х |
| 15. Середньооблікова чисельність працівників. | ф. 5 (середньооблікова чисельність працівників) | 225 | 287 | 315 | 90,00 | 40,00 |
Згідно даних. наведених в табл. 2.1 загальна вартість активів підприємства на кінець 2009 року склала 44182 тис. грн. В порівнянні з 2007 роком вона збільшилась на 4388 тис. грн. або 11,03%. Це свідчить про те, що підприємство розвивається і має стабільний фінансовий стан.