– визначити сучасні вимоги до керівного персоналу та розробити модель керівника у сфері державної служби;
– дослідити шляхи вдосконалення мотивації й оцінки керівного персоналу та вплив цих інструментів управління персоналом на ефективність, результативність і якість роботи керівників;
– сформулювати конкретні рекомендації та напрями вдосконалення управління керівним персоналом у сфері державної служби України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які складаються в процесі управління керівним персоналом у сфері державної служби України.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади та шляхи вдосконалення управління керівним персоналом у сфері державної служби України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що через удосконалення управління керівним персоналом у сфері державної служби можна підвищити результативність і якість роботи керівних кадрів, ефективність системи державної служби України та прискорити її адаптацію до стандартів Європейського Союзу.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є методи і прийоми наукового пізнання. Дослідження базується на використанні комплексу загальнонаукових (історичного, компаративного, аналізу і синтезу, системного, моделювання та декомпозиції тощо) і спеціальних методів.
За допомогою історичного та компаративного методу проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід управління керівним персоналом у сфері державної служби. Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи й використовується для вирішення більшості завдань дослідження. Для аналізу законодавчих актів та нормативних документів використовувався системно-аналітичний метод.Метод структурно-функціонального аналізу дав змогу дослідити організаційну структуру і функції системи управління керівним персоналом як складової системи управління персоналом державної служби та існуючий керівний кадровий потенціал у сфері державної служби. Метод моделювання та декомпозиції було використано в процесі розробки сучасної моделі керівника у сфері державної служби, моделі формування резерву керівних кадрів органів державної влади та моделі професійного навчання керівного персоналу. Логіко-семантичний метод застосовувався під час дослідження понятійного апарату управління керівним персоналом у сфері державної служби. Сукупність цих та інших методів і прийомів дала змогу забезпечити всебічність вивчення проблеми та достовірність висновків.
Інформаційну й емпіричну бази дослідження становили нормативно-правова база України, зокрема Конституція України, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, монографії з досліджуваної проблеми, публікації в наукових періодичних виданнях, нормативні документи органів державної влади, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є науковою працею, в якій автором розроблені наукові положення та отримані нові науково обґрунтовані результати, що в сукупності розв’язують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад управління керівним персоналом у сфері державної служби України та визначення актуальних напрямів його вдосконалення в сучасних умовах.
У результаті проведених наукових досліджень у дисертації вперше:
– проведено комплексне дослідження теоретичних і практичних основ управління керівним персоналом у сфері державної служби, здійснено системний аналіз стану наукової розробки проблеми управління керівним персоналом у сфері державної служби України;
– проведено системний теоретико-методологічний та концептуально цілісний аналіз основ управління керівним персоналом у сфері державної служби, запропоновано авторське визначення понять „керівний персонал у сфері державної служби” як „сукупність усіх керівних кадрів, що працюють у сфері державної служби, мають визначені якісні характеристики, виконують покладені на них завдання планувати, організовувати, координувати, мотивувати і контролювати роботу підлеглих, наділені повноваженнями приймати управлінські рішення і здійснювати організацію їх виконання” та „управління керівним персоналом у сфері державної служби” як “складову управління персоналом державної служби та системи організаційних, економічних, соціальних, правових, психологічних і моральних відносин, які забезпечують ефективну реалізацію можливостей та повноважень керівника у сфері державної служби в інтересах як органу державної влади (суспільства і держави), так і самого керівника”;
– досліджено стан та здійснено комплексний аналіз кадрового потенціалу керівників різного рівня у сфері державної служби України як важливої складової системи державної служби, що дає можливість обґрунтувати з перспективних позицій формування управлінських кадрів нового типу і сприяє вирішенню проблем, пов’язаних із розвитком керівного кадрового потенціалу органів державної влади;
– розроблено моделі: формування резерву керівних кадрів органів державної влади, що дасть можливість створити дійову систему роботи з резервом керівних кадрів органів державної влади, підвищити його ефективність; керівника у сфері державної служби, яка базується на синтезі характеристик його діяльності (цілей, завдань, функцій, форм, методів, технологій, результату діяльності), особистісних характеристик (якостей, стилю управління, мотивів, здібностей, знань, умінь, досвіду) і паспорту посади, рівня органу державної влади та спеціалізації, а також модифіковану модель системи професійного навчання керівного персоналу у сфері державної служби з метою вдосконалення сучасної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;
удосконалено:
– підходи щодо інтерпретації загальних і специфічних принципів організації роботи з керівним персоналом у сфері державної служби, що сприятиме вирішенню поставлених перед органами державної влади завдань;
– класифікацію та визначення змісту методів управління керівним персоналом у сфері державної служби, які складають цілісну систему адміністративних, організаційно-розпорядчих, правових, економічних, соціально-психологічних і морально-етичних методів, базуються на відповідності складу методів за ознаками до розроблених критеріїв і являють собою сукупність засобів і прийомів впливу на керівників з метою досягнення поставленої цілі;
– функції управління керівним персоналом у сфері державної служби, які мають багатоаспектний характер, і об’єктивна природа яких на новому етапі державотворення зумовлена підвищенням ролі, статусу й професіоналізму керівного персоналу у сфері державної служби;
– критерії і технології добору керівників, що є важливою складовою кадрової роботи, та сучасні вимоги до керівного персоналу у сфері державної служби, які пов’язані зі специфікою діяльності керівників, їх функціями, повноваженнями, соціально-правовою та організаційною відповідальністю, принципами державної служби і включають необхідні якості керівника, стиль управління, мотиви, здібності, знання, уміння, досвід, відповідність професійно-кваліфікаційним вимогам державної посади;
дістали подальшого розвитку:
- категорійний апарат теорії державного управління стосовно управління керівним персоналом у сфері державної служби в контексті використання та уточнення дефініцій, поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення окремих базових понять, а саме: „керівний кадровий потенціал у сфері державної служби”, „резерв керівних кадрів у сфері державної служби”, „кар’єра керівного персоналу у сфері державної служби”, „мотивація керівного персоналу у сфері державної служби”, „оцінка керівного персоналу у сфері державної служби”, зміст яких розкрито в розділах дисертації;
– аналіз співвідношення державної кадрової політики й управління керівним персоналом у сфері державної служби, яке має базуватись на нормативно-правовому підґрунті, класифікуватись за змістом, за рівнем, за функціональним призначенням і за суб’єктами управління, та визначення основних завдань державної кадрової політики в органах виконавчої влади, складових елементів механізму формування й реалізації регіональної кадрової політики;
– шляхи вдосконалення мотивації й оцінки керівного персоналу у сфері державної служби, спрямовані на ефективну, результативну та якісну роботу керівників;
– узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду управління керівним персоналом у сфері державної служби й вивчення можливості його впровадження на сучасному етапі розвитку української держави;
– змістовне наповнення пріоритетних напрямів управління керівним персоналом у сфері державної служби, спрямованих на комплексне розв’язання проблем, що мають місце в управлінні керівним персоналом у контексті адаптації державної служби до європейських стандартів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що значна частина з них доведена до рівня практичних рекомендацій, які можуть бути використані в процесі реформування державної служби в Україні з метою наближення її до європейських стандартів. Основні наукові результати можуть бути використані в практичній діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх керівниками та кадровими службами (службами управління персоналом), у навчальному процесі при підготовці магістрів державного управління та перепідготовці й підвищенні кваліфікації вищих керівних кадрів, сприятимуть удосконаленню управління керівним персоналом у сфері державної служби.
Окремі положення дисертаційного дослідження вже використані під час розробки Концепції сучасної державної кадрової політики України (акт про впровадження від 06.12.2005 р.), розробки Положення про порядок організації та проведення конкурсу з відбору талановитої молоді до кадрового резерву на посади державних службовців органів виконавчої влади Дніпропетровської області (довідка № 101-к від 23.12.2004 р.), в організації „круглих столів” та тематичних нарад щодо управління керівним персоналом у сфері державної служби, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівнях в Черкаській та Донецькій областях (акти про впровадження від 17.05.2006 р. та 24.05.2006 р.), під час розробки Концепції кадрової політики в органах виконавчої влади Дніпропетровської області (акт про впровадження від 26.05.2006 р.), у навчальному процесі польського Центру навчання самоврядування і адміністрації у Любліні (довідка № 1/100/06 від 25.08.2006 р.), при проведенні засідань колегії обласної державної адміністрації, координаційної ради по роботі з кадрами, нарад, семінарів з питань упровадження державної кадрової політики в Кіровоградській області (акт про впровадження від 10.05.2007 р.).