Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею. Наукові статті підготовлені автором особисто і відображають основний зміст дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції роботи доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Динаміка наукових досліджень’2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Наука і інновації 2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Інноваційні процеси в управлінні сучасними організаціями в постіндустріальній економіці” (Київ, 2005р.); „Економіка підприємства: теорія і практика” (Київ, 2006р.); ”Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (Київ, 2007р.) і „Проблеми управління у сфері підприємництва„ (Київ, 2007р.).
Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,3 д.а., які належать особисто автору, зокрема, 3 праці у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,1 д.а., 8 – в інших виданнях загальним обсягом 1,2 д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 175 сторінок друкованого тексту, в тому числі 34 рисунки на 20 сторінках, 15 таблиць на 11 сторінках, 7 додатків на 31 сторінці. Список використаних джерел містить 142 найменувань, розміщений на 13 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведено відомості щодо їх апробації.
У розділі 1 «Теоретико-методичні основи управління інноваційним розвитком підприємств» досліджено концептуальні положення інноваційної теорії, проведена сутнісна характеристика суб’єктів господарювання, узагальнені й систематизовані інноваційно спрямовані положення економічної теорії.
Проведеним етимологічним й сутнісним аналізом поняття «інновація» вдалося визначити його як етап економічного розвитку, пов’язаний зі змінами в структурі й взаємозв’язків всередині економічної системи, що відбуваються дискретно. При чому економічний розвиток відбувається тільки на рівні економіки країни й тільки завдяки інноваціям, що дозволяє говорити про ідентичність понять «економічний розвиток» й «інноваційний розвиток».
Дослідження сутнісно-етимологічного значення поняття «підприємець» в рамках методологічного індивідуалізму дозволило виділити три види суб’єктів господарювання: бізнесмен, підприємець, інноватор. Такий поділ дозволив виокремити інноваційну складову діяльності підприємця. Однак визначено, що сучасне бачення інноваційного розвитку підприємства націлює його на певну систематичність процесу інноваційного розвитку й передбачає відхід від впливу суб’єктивізму у діяльності інноватора. Реалізувати поставлені завдання можливо лише, розглядаючи суб’єкт господарювання на рівні підприємства. На науковому рівні це вимагає розробки теорії інноваційного підприємства, яка дозволить обґрунтувати основні напрями інноваційного розвитку підприємства. Економіко-правовий аспект визначення основних характеристик інноваційного підприємства дозволив охарактеризувати таке підприємство як відкриту виробничу систему, яка може приймати різні організаційно-правові форми господарювання. Проте, виробнича діяльність підприємства повинна залишатися центральною складовою при формуванні положень теорії інноваційного підприємства.
Доведено, що подальше поглиблення теоретичних основ управління інноваційним розвитком підприємства повинно відбуватись в рамках теорії інноваційного підприємства. Формування такої теорії повинно відбуватись на основі синтезу всіх напрямів й течій, в яких присутні положення, що так чи інакше описують процеси змін на підприємстві (таблиця 1.).
Таблиця 1.
Основні напрями теорії інноваційного підприємства
| № пп. | Найменування теорії , підходу або концепції | Репрезентативна публікація | Репрезентативна публікація інноваційного напряму теорії | «Портрет» інноваційного підприємства |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Неокласична теорія | МаршаллA., 1919Марріс Р., 1963 | Лазонік В., 2000 | виробничо-господарська система, яка попри високі постійні витрати в короткостроковому періоді отримує конкурентні переваги в довгостроковому періоді |
| 2 | Максимізація вартості фірми | Модігліані Ф., 1958 | Куркотова Н.Ю., 2007г.;Джонсон Дж., 2001Поулес K., 2004Блюндель, Гріфіт, Ван Ріінен., 1999 | генератор грошових потоків через створення нової ринкової вартості |
| 3 | Процесний підхід | Хаммер M., Чампі Дж., 1993;Девенпорт Т., 1993 | Бернштайн A., Кляйн M., Мелон T., 1999;Моллер Ч., 2006 | бізнес-процес, в якому відбуваються систематичні зміни у підпроцесах |
| 4 | Ресурсний підхід | Прахалад K., Хамел Г., 1990 | Франко Дж., Файре Ф., Негассі С., 2002;Xu Qingrui, 2000 | сукупність ключових компетенцій |
| 5 | Концепція динамічних здібностей | Дірік К., Кул K., 1989Тіс Д. та інш., 1997 | Лазонік В., 2000 | господарська одиниця, яка має значний потенціал в систематичному інтегруванні, створенні та реконфігурації внутрішніх та зовнішніх компетенцій |
| 6 | Еволюційна теорія | Нельсон Р., Уинтер С., 1982 | Робсон А., 2006;Фрідман Д., 1998 | сукупність рутин, унікальність яких дозволяють ефективно конкурувати серед подібних підприємств галузі |
| 7 | Теорія організаційного розвитку | Бенніс В., 1961.Блейк Р., 1964 | Лам Е,, 2004 | система у двох площинах: психосоціальна система й система технологій, кожна з яких постійно змінюється |
| 8. | Когнітивна теорія | Полан’ї М., 1962. | Нонака І., 2003;Вебстер Е., 2000;Беннет Д., 2001 | виробнича система, когнітивна діяльність якої долає ринкову невизначеність й зменшує обмежену раціональність |
| 9. | Теорія адаптивних систем | Ципкін Я., 1970;Фомин В. й інш, 1981;Чаки Ф., 1975 | Циганов В., 2004; | господарська одиниця, що характеризується самоорганізацією, навчанням й адаптацією до зовнішнього середовища |
Аналіз основних наукових концепцій виявив, що спільним в них є розуміння процесів інноваційного розвитку підприємства, хоча й при наявності розбіжностей у початкових положеннях теоретичних конструкцій. Це дало можливість узагальнити напрями теорії інноваційного підприємства в рамках основних сучасних економічних течій та шкіл.
У розділі 2«Аналіз інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області» визначено структурні характеристики, тенденції, перспективи розвитку та особливості стану інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області, проведено аналіз елементів системи управління інноваційним розвитком на підприємствах, здійснено оцінювання інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання.
За результатами аналізу інноваційної активності досліджуваних підприємств виявлена тенденція до зменшення кількості підприємств, що займались інноваційною діяльністю (рис.1). Причому, на протязі аналізованого періоду на підприємствах регіону практично не відбувалось придбання прав власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та ліцензії. Придбання нових технологій також відбувалось епізодично. Аналіз джерел фінансування інновацій показав, що основним з них є власні кошти підприємств. Фінансування інноваційної діяльності за рахунок кредитів вітчизняних та іноземних підприємств, кредитів місцевих бюджетів і позабюджетних фондів практично не відбувалось. Витрати на продуктові інновації в основному мали місце на великих підприємствах з чисельністю 500-5000 осіб, в той час як витрати на процесові інновації здійснювались на підприємствах з чисельністю 200-499 осіб. Аналіз інноваційної діяльності дав змогу виявити певну стабільність у кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію на протязі аналізованого періоду, залишаючись практично незмінною. Позитивним моментом є те, що продукція, відвантажена переважною кількістю інноваційно-активних підприємств, зазнала суттєвих технологічних змін або була заново впроваджена. Серед цих підприємств основну частину складають підприємства приватної та колективної форми власності.
Аналіз наукового потенціалу області й виробничої діяльності машинобудівних підприємств підтвердив тезу про необхідність створення певних підрозділів на підприємствах, які б активізували інноваційну діяльність. Більшість досліджуваних машинобудівних підприємств мають у своїй організаційній структурі відповідні підрозділи, які займаються науково-дослідними й дослідно-конструкторськими розробками. Встановлено, що ті підприємства, які зберегли відповідні підрозділи й приділяють достатньо уваги інноваційній діяльності, періодично оновлюють свій асортимент інноваційною продукцією. Проте, інтенсивність роботи інноваційних підрозділів не корегує з результатами діяльності підприємств. Серед обстежених машинобудівних підприємств є такі, що показували за результатами своєї господарської діяльності збитки, маючи при цьому активну роботу своїх науково-технічних підрозділів. І навпаки: зустрічались і такі, які, не маючи таких підрозділів, показували значні здобутки. Однак, при цьому відсутність власних конструкторських бюро й лабораторій компенсувалася тими зв’язками, які налагоджені з сторонніми науковими організаціями й інжиніринговими компаніями.