Так, інформативніший із точки зору сутності функцій і впливу директиви фінансовий механізм (тобто фінансовий механізм, обов'язковим учасником якого є держава) доцільно було б розмежувати залежно від того, на які сфери впливає держава в процесі управління, - на державні фінанси чи на фінанси підприємств, на загальний макроекономічний фінансовий механізм і фінансовий механізм державного регулювання, до складу якого входили б форми й методи, спрямовані на підвищення ефективності взаємозв'язків між державою і виробничою сферою як визначальною ланкою фінансової системи. Незаперечність взаємозв'язку й взаємозалежності між фінансами підприємств і фінансовою системою держави, а також необхідність налагодження ефективніших фінансових відносин між цими двома основними ланками фінансової системи і зумовили, на нашу думку, актуальність цього підходу до розстановки акцентів у структурі директивного фінансового механізму. І як самостійну ланку слід, безумовно, виділити фінансовий механізм підприємства.
Безпосередній вплив на фінансову діяльність підприємства здійснюється через фінансовий механізм державного регулювання (ставки податків, різноманітні стимули і санкції), але, у свою чергу, ефективна організація та функціонування фінансів підприємства впливають на рівень державних фінансів (наповнюваність державного й місцевих бюджетів, позабюджетних фондів) і на економічне зростання взагалі.
Оскільки суспільний продукт є результатом економічної діяльності підприємства, детальнішої уваги потребує саме фінансовий механізм підприємства. З урахуванням вищевикладеного доцільно розглядати його як внутрішньогосподарський, а фінансовий механізм державного регулювання - як зовнішній щодо фінансового механізму підприємства. Фінансовий механізм підприємства доцільно з точки зору впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства поділити на зовнішній і внутрішній. До зовнішнього належать усірегулювальніважелідержави, за допомогоюяких вона створюєвідповіднеекономічне, правовейнормативнесередовище, в якомупрацюютьпідприємства.
Так, до правового і нормативного забезпечення належать відповіднізакони, постанови, нормативна документація, якірегламентуютьдіяльністьпідприємства.
До фінансовогорегулювання входить система інструментів, за допомогоюяких держава впливає на фінансовудіяльністьпідприємства. З одного боку, це ставки податківізборів та механізмїхстягнення, а з другого - інструментидержавноїфінансовоїпідтримки у виглядібюджетнихпозикабодотацій. Цячастинафінансовогомеханізму не залежитьвідвнутрішніхзусильпідприємстваімає бути прийнятоюпідприємством як умовазовнішньогосередовища, до якоївономаєпристосуватися у процесісвоєїгосподарськоїдіяльності.
Іншаріч - внутрішнійфінансовиймеханізмпідприємства, ефективністькотроговизначається формами, методами та інструментами, яківикористовуєпідприємство у своїйдіяльності. Тому цяскладовафінансовогомеханізмупотребуєпильноїуваги до організаціїйогофункціонування.
3 огляду на аналіз підходів до визначення фінансового механізму й на наведену структуру фінансового механізму визначено, що фінансовий механізм підприємства - це сукупність форм і методів зовнішнього й внутрішнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства, призначених для підвищення ефективності фінансових результатів виробництва,
Із точки зорустворення умов для безперебійногопроцесувідтвореннявизначальнимелементомфінансовогомеханізмупідприємстваєйогофінансовезабезпечення.
Фінансовезабезпечення інноваційного процесу - цепокриття інноваційних витрат за рахунокфінансовихресурсів, щоакумулюютьсясуб'єктамигосподарюванняі державою. Формами фінансовогозабезпеченняєсамофінансування, кредитуванняйдержавнефінансування, а інструментамимеханізмуфінансовогозабезпечення - склад і структура йогоджерел. Вони визначають не тількиполітикуфінансуваннягосподарськоїдіяльностіпідприємства, а йвпливають на фінансовірезультатийогодіяльності. Для виявленнявпливуокремихінструментівфінансовогозабезпеченняпропонується детальне обґрунтування складу основнихджерелфінансовихресурсів, що направляються на інноваційний розвиток підприємств.
Можливістьзалучатифінансовіресурсизрізнихджерел, у тому числі на фінансовому ринку, даєзмогупідприємствувідносновільноманеврувати структурою цихресурсів, вибираючиоптимальніїхнікомбінації. Однакєпевнічинники, щовпливають на обсягі структуру фінансовихресурсівпідприємства. До них належать: форма власностійорганізаційно-правовіформипідприємства (так, наприклад, державніпідприємствабагато в чомузалежатьвід складу іобсягудержавнихфінансовихресурсів як додатковогоджерелаформуваннякапіталу), галузеваприналежністьпідприємства, мета ізавданняфінансово-господарськоїдіяльності на певномупроміжку часу, внутрішняфінансоваполітикапідприємстватощо.
Таким чином, для активізації інноваційного розвитку підприємств першочерговим є обґрунтування вибору оптимальних джерел такого розвитку.
У ст.1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. дається таке визначення інвестицій:
“Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
майнові права, що випливають з авторського права, досвіду та інші інтелектуальні цінності;
сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майнові права;
інші цінності.
Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень”.
У п.1.28 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 липня 1997 р. дається дещо інше, вужче поняття інвестицій:
1.28. Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
1.28.1. Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.
1.28.2. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).
1.28.3. Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
Поняття інвестиції тісно пов'язане з поняттям власності, оскільки включає також право володіння, користування та розпорядження рухомим і нерухомим майном, що вкладається в об'єкт інвестування і є результатом інвестиційної діяльності.
Інвестиції неоднорідні, а тому постає проблема їх класифікації.
Інвестиції можна класифікувати за різними ознаками.
1. Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності, розрізняють такі види інвестицій:
• інвестиції у вигляді грошових коштів у національній або іноземній валюті, що визнається конвертованою Національним банком України;
• інвестиції у вигляді цільових банківських вкладів;
• інвестиції у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді господарських товариств та інших господарських організацій корпоративного типу);
• інвестиції у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна (будинків, споруд, устаткування та інших матеріальних цінностей) та пов'язаних з ним (цим майном) майнових прав;
• інвестиції у вигляді майнових прав, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• інвестиції у вигляді сукупності технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);
• інвестиції у вигляді грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, в т. ч. гарантовані першокласними банками та такі, що мають вартість у конвертованій валюті;
• інвестиції у вигляді прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів;