Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді. Даний розрахунок проводиться методом абсолютних різниць.
1. Зміна кількості робітників:
∆ТП = ∆ ЧР * Д2005 * Т 2005 * ГВр 2005, тобто [(-1) * 222 * 7,9 * 89,5] / 1000 = -157,0 тис. грн.
2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:
∆ТП = ∆ Д * ЧР2006 * Т 2005 * ГВр 2005, тобто [(-7,449) * 36 * 7,9 * 89,5] / 1000 = -(189,6 тис. грн.)
3. Зміна тривалості робочого дня:
∆ТП = ∆ Т * ЧР2006 * Д 2006 * ГВр 2005, тобто [0,1 * 36 * 214 * 89,5] / 1000 = 69,0 (тис. грн.)
4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника:
∆ТП = ∆ ГВр * Д 2006 * Т 2006 * ЧР 2006, тобто [5 * 214 * 8 * 36] / 1000 = -308,2 (тис. грн.)
Загальна зміна (-157) + (-189) + 69,0 + 308,2 = 30,6 тис. грн., що у зв’язку з проведенням заокруглень дещо не відповідає даним табл. 2.7 по ряд. 1 графі 6 – 28,6 тис. грн.
Таким чином, в цілому вартість товарної продукції на ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" зросла. Хоча факторний аналіз її зміни показав: на скорочення обсягу виробленої продукції здійснили негативний вплив перших два фактори – скорочення кількості робітників (на 157 тис. грн.) та зменшення кількості днів, відпрацьованих одним робітником (на 189 тис. грн.). Та за рахунок зростання тривалості робочого дня на 0,1 год. вартість товарної продукції розширилася на 69 тис. грн., а за рахунок зміни середньогодинного виробітку на 308,2 тис. грн.
Аналіз форми та системи опрати праці на ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" проведемо за допомогою "Табелю обліку робочого часу" (дод. З).
В даному документі зафіксовані наступні дані:
- посада працівника;
- ставка в грн. (за відпрацьовану годину або ж посадовий оклад);
- фактична кількість відпрацьованих днів;
- кількість невідпрацьованих днів з різних причин – у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відпустки з дозволу адміністрації, чергові відпустки, відпустки по догляду за дитиною тощо.
Щодо форм оплати праці, які застосовуються на досліджуваному суб’єкті господарювання, то можна сказати, що відрядна форма в даному випадку відсутня. Всі виконані роботи на ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" оцінюються відповідно до годинної тарифної ставки відповідного розряду та кількість відпрацьованих годин.
Почасова оплата праці адміністративного персоналу (керівників, спеціалістів і службовців) проводиться за місячними посадовими окладами (ставками).
Таким чином, на підприємстві застосовується така форма оплати праці як почасова, яка розраховується за годинними тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань та за місячними окладами.
Щодо систем оплати праці ТзОВ "Завод будівельних конструкцій", то їх на підприємстві використовується дві:
- проста почасова;
- система оплати праці за посадовими окладами.
Проведемо розрахунок розміру заробітної плати працівників товариства відповідно до використовуваних форм оплати праці:
1. За посадовими окладами – наприклад, сума нарахованої заробітної плати головного бухгалтера буде рівна 2500 грн., оскільки посадовий оклад даного працівника, визначений штатним розписом дорівнює вище зазначеній сумі; при цьому протягом жовтня 2007 року начальник бухгалтерської служби відпрацювала всі робочі години. Саме тому нарахована заробітна плата буде рівна визначеному посадовому окладу.
2. Проста почасова – до прикладу візьмемо розрахунок заробітної плати готувача сумішей Ботезату А.М. Даний працівник має присвоєний 4-й розряд тому застосовується найвищий розмір оплати праці за 1 годину – 15 грн.; кількість відпрацьованих годин за місяць 176. Тоді розмір оплати праці становитиме: 15 * 176 = 2640 грн.
Таким чином, ефективна організація оплати праці – одна із найважливіших проблем трудових відносин. На ТзОВ "Завод будівельних конструкцій" система оплати праці є найбільш прийнятною, оскільки враховує внесок кожного працівника (як виробничого, так і невиробничого) в загальний дохід підприємства і забезпечує реальну оцінку затрат праці кожного представника трудового колективу.
В економічній системі, що ґрунтується на різноманітних формах власності і господарювання, організація заробітної плати, як свідчить світовий досвід, здійснюється поєднанням: державного регулювання; договірного регулювання через укладення генеральної, галузевих, регіональних (регіонально-галузевих) угод і колективних договорів на рівні підприємств, трудових договорів з найманими працівниками; механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві (в структурному підрозділі) з використанням таких елементів, як заводська тарифна система, нормування праці, форми й системи оплати праці.
Глибокі зміни, що відбуваються в Україні в економічній, політичній, соціальній сферах, спрямовані на становлення нової економічної системи, основаної на ринкових відносинах.
Уже нині в Україні є реальністю багатоманітність форм власності і господарювання. Держава перестала бути моновласником, значним є прошарок недержавних підприємств, на нових принципах будується функціонування підприємств, які засновані на державній власності. Якщо зазначене є реальністю, то такою ж реальністю має бути й організація заробітної плати, що будується на поєднанні саме тих елементів, які притаманні економіці змішаного типу.
Мистецтво управління ринковою економікою, на нашу думку, полягає передусім у віднайдені оптимального варіанту поєднання ринкових і державних важелів. Ринок повинен працювати, створювати сильні мотиви, мобільність, ефективність виробництва, а держава – йому активно допомагати, створювати "правила гри", регулювати економіку на макрорівні, всіляко сприяти соціальному миру в суспільстві. Що ж стосується організації оплати праці, то тут украй важливо вирішити аналогічне завдання – віднайти оптимум між державним і договірним регулюванням заробітної плати.
Принцип розмежування державного і договірного регулювання заробітої плати та визначення їх сфери і змісту закріплено в Законі України "Про оплату праці", введеному в дію Постановою Верховної Ради № 144/95-ВР від 20.04.95 з 1 травня 1995 р. Відповідно до ст. 5 цього Закону організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Суб'єктами організації оплати праці є органи державної влади та місцевого самоврядування, власники, об'єднання власників або їх представницькі органи, професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи, працівники.
В умовах ринкової системи господарювання фонд оплати праці повинен складатися із індивідуальних заробітних плат і визначатися елементами організації оплати праці (тарифна система, нормування, форми і системи заробітної плати), а також сукупністю результатів роботи кожного працівника. Фонд оплати праці відображає сумарні витрати підприємства на оплату праці персоналу. Власник підприємства або його представницький орган вирішує, які витрати на оплату праці він може понести, зважаючи на вартість робочої сили на ринку праці, кон'юнктуру ринку, необхідність забезпечити конкурентноздатність продукції на ринку товарів (послуг), рівень інфляції, державні, галузеві (регіональні) гарантії в оплаті праці та інші чинники. Його рішення повинно бути найоптимальнішим і мати позитивний соціально-економічний ефект, тобто рівень оплати праці не повинен негативно відобразитись в розрізі витрат фірми, а відповідно її прибутку, і водночас зберегти продуктивність праці на необхідному рівні.
Важливу роль в прийнятті рішенні відіграє правильно дібрана система заробітної плати, яка враховує особливості трудового процесу, завдання, що стоять перед конкретним робочим місцем, професію і кваліфікацію робітника, його особисті інтереси, є ефективним організаційним засобом і значним мотивуючим фактором. Тому аналіз практики організації заробітної плати, що включає і оцінювання ефективності використовуваних форм і систем, повинен провадитися систематично і кваліфіковано. Це сприятиме підвищенню результатів виробництва, оптимальному поєднанню інтересів найманого працівника і підприємця (власника).
В організації заробітної плати, коли треба приймати конкретні рішення що до вибору форм і систем оплати праці, умов і розмірів преміювання тощо, необхідно враховувати багато різних чинників.
До найвагоміших об'єктивних чинників належать:
- функції працівників у виробничому процесі,
- зміст і характер їх роботи,
- умови праці,
- стратегічні цілі і поточні завдання підприємства,
- особливості виробництва на конкретних дільницях.
Поряд з об'єктивними є і суб'єктивні фактори, на які не можна не зважати, консерватизм мислення людей, звички і традиції, що склалися, організаційна інертність, яка чинить опір нововведенням.
Різкі зміни в організаційному механізмі, що склалися, насторожують і лякають людей, спричинюють інколи неусвідомлений опір. Незначні зміни сприймаються колективом легше, але вони, як правило, малоефективні. Тому потрібна певна послідовність, зваженість під час запровадження принципово нових систем заробітної плати.
Спираючись на наукові дослідження, передовий досвід, керівникам і спеціалістам, зайнятим удосконаленням організації оплати праці, можна рекомендувати таку стратегію: