2.1.2 Аналіз облікової діяльності у магазині «Домовичок»
Дохід є збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників (учасників)).
Методологічні засади формування, оцінки і визнання в бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові результати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», норми яких поширюються на підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ) [11, 15].
Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі принципів нарахування та відповідності.
Принцип нарахування передбачає відображення в обліку доходів і витрат на момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових дотів.
Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, донесеними для отримання цих доходів.
Визнання доходу відбувається, якщо:
- існує імовірність збільшення майбутніх економічних вигод у вигляді збільшення активу або зменшення зобов'язань;
- оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Разом з тим окремі види доходу мають певні особливості визнання.
При визнанні доходу від звичайної діяльності необхідно враховувати наступні умови (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 - Порядок визнання доходів від звичайної діяльності
| №з/п | Класифікаційні групи доходів | Особливості визнання |
| 1 | Дохід (виручка) від реалізації і товарів | - передача покупцю ризиків та вигод, пов'язаних з правом власності на товар (інший актив);- втрата підприємством подальшого контролю та управління за реалізованими товарами (іншими активами);- можливість визначення витрат, пов'язаних з даною операцією. |
| 2 | Дохід від надання послуг | - можливість оцінки ступеня завершеності операцій надання послуг на дату балансу;- можливість визначення витрат, пов'язаних з наданням послуг, необхідних для їх завершення. |
| 3 | Дохід від використання активів підприємства іншими сторонами | -відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони відносяться, виходячи з бази нарахування та терміну користування відповідними активами;-роялті визнаються за принципом нарахування відповідно до економічного змісту відповідного договору;дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату. |
Для визначення моменту визнання доходу потрібно знати економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. Дохід від продажу (реалізації) відповідно до принципу превалювання сутності над формою може бути визнаний на дату відвантаження, до або після неї.
Пізнаний дохід від реалізації (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним суми безнадійної або сумнівної заборгованості, яка згідно з ІІ(С)БО10 "Дебіторська заборгованість" визнається витратами [14].
Дохід від надання послуг визнається за різними методами.
Визнання доходу за методом оцінки ступеня завершеності операції здійснюється трьома способами:
1)вивчення наданих послуг (коли сторони, вивчивши надані вже послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили їх конкретну суму);
2)визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;
3)визначення питомої вага витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. При цьому сума витрат, понесених на певну дату, включає лише ті витрати, які не відображають обсяг наданих послуг саме на цю дату.
Визнання доходу за методом рівномірного нарахування застосовується тоді, коли надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу.
Якщо дохід від надання послуг не може бути правильно визначений, то він відображається в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню, а якщо не існує імовірності відшкодування вказаних витрат, то дохід не визнається, а вказані витрати відносяться до витрат облікового періоду.
Дохід від цільового фінансування визнається тільки в сумі витрат, пов'язаних із цим фінансуванням, і лише в тих періодах, коли ці витрати були понесені. При цьому не є обов'язковим надходження "цільових" сум на рахунок підприємства, для цього досить мати підтвердження, що таке фінансування буде отримано.
Не визнаються доходами наступні надходження від інших осіб:
- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та
позабюджетних фондів;
- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
- сума попередньої оплати товарів (робіт, послуг);
- сума авансу в рахунок оплати товарів (робіт, послуг);
- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.
Дохід також не визнається у випадку здійснення обміну товарами (роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.
Деякі із зазначених надходжень мають особливий порядок відображення в обліку. Зокрема, це стосується непрямих податків, а також надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором. Відповідно до вимог П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" до складу доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) включається вся сума надходжень без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків.
Таким чином, зазначені надходження мають бути відображені за кредитом рахунку з обліку доходів, а потім вирахувані проведенням через дебет того самого рахунку або дебет рахунку 704 "Вирахування з доходу". Інші надходження, які не визнаються доходом, відображаються в обліку проводками без застосування рахунків класу 7.
Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку статутну діяльність підприємства (або операції, які її забезпечують чи виникають внаслідок здійснення такої діяльності). Прикладом звичайної діяльності може бути виробництво та реалізація продукції, розрахунки із постачальниками, замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо, звичайної діяльності відносять також списання знецінених запасів, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушенням податкового законодавства та інші операції, як такі, що супроводжують цю діяльність.
Звичайна діяльність поділяється на операційну та не операційну (фінансову та інвестиційну).
Операційна діяльність - це основна статутна діяльність підприємства, також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Основна діяльність - це здійснення операцій, пов'язаних із виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу. Для комерційного торговельного підприємства такими операціями будуть операції з придбання товарів, для виробничого - придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізації для інвестиційної компанії - формування портфелю інвестицій тощо.
До операційної діяльності відноситься основна діяльність, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов'язані з реалізацією (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належать:
- дохід від реалізації іноземної валюти;
- дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних швидкозношуваних предметів тощо);
- дохід від операційної оренди активів;
- дохід від операційної курсової різниці;
- пені, штрафи, які визнані боржником або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення;
- доходи від відшкодування раніше списаних активів;
- дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла під час операційного циклу, після закінчення строку позовної давності;
- одержані гранти, асигнування та субсидії;
- інші доходи від операційної діяльності.
Крім основної та іншої операційної діяльності підприємство може здійснювати іншу звичайну діяльність, тобто фінансову та інвестиційну.
Під фінансовою діяльністю розуміють таку діяльність, яка пов'язана зі змінами розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства. До фінансових доходів відносяться: дивіденди одержані; відсотки одержані; доходи від інвестицій в асоційовані, спільні підприємства, інші фінансові доходи.
Під інвестиційною діяльністю розуміють такий вид діяльності, коли підприємство купує та продає основні засоби, цілісні майнові комплекси та інші необоротні активи, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. До складу інших доходів включаються доходи, які виникають під час звичайної діяльності (крім операційних і фінансових доходів), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).
До таких доходів, зокрема, належать доходи від:
- реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів тощо), майнових комплексів;
-коопераційних курсових різниць;
-безоплатно отриманих активів;
- інші доходи від звичайної діяльності, в тому числі від списання кредиторської заборгованості, що виникла не під час операційного циклу, а після закінчення строку позовної давності, від вартості негативного гудвілу, яка визнається доходом тощо.