Процес прийняття та класифікація управлінських рішень (стр. 2 из 3)
Для розв'язання проблем першого класу рекомендується використати метод дослідження операцій з використанням методів математичного програмування.
Неструктуровані проблеми, звичайно, вирішуються за допомогою евристичних методів, суть яких полягає в тому, що досвідчений спеціаліст збирає максимум різних відомостей про проблему, яку вирішують, і за допомогою ситуацій і логічних думок вносить пропозиції про проведення відповідних заходів для її вирішення (як правило складається алгоритм вирішення завдання).
Таблиця 1 – Типи проблем і основні методи їх вирішення
| Клас проблем | Характеристикипроблем | Методи вирішення проблем і завдань |
| 1 Добре структуровані проблеми | Залежності між елементами, ознаками і характеристиками можуть бути виражені в числах чи символах, що приводять до кількісних оцінок | Методи математичного моделювання (класичні методи), ланцюгове моделювання, лінійне, нелінійне та інші види математичного програмування, теорія масового обслуговування |
| 2 Неструктуровані проблеми | Істотні залежності, характеристики і ресурси описані якісно, кількісні залежності між ними чи невідомі, чи виявити дуже складно | Інтуїтивні методи вирішення завдань (експертиза, «мозковий штурм», методи журі, комісії і т.д.), метод побудови сценаріїв, евристичні методи |
| 3 Слабко структуровані проблеми (змішані проблеми) | Містять в собі якісні елементи і кількісні показники, причому категорії якісного змісту мають тенденцію домінувати | Системний аналіз, теорія ігор, аналіз теорії корисності, евристичне моделювання (програмування) |
Проблеми третього класу є предметом системного аналізу.
При системному аналізі (як і при економічному) враховуються показники, обґрунтовані на даних обліку, звітності і плану. Але для повного і глибокого вивчення проблеми необхідно також використовувати дані, одержані в результаті вивчення технічних, економічних, фінансових та інших сторін діяльності підприємства і його підрозділів, а також психологічного клімату і соціальних явищ. У зв'язку з цим у системному аналізі дані і показники набувають, крім кількісних ознак, ще й якісного вираження. Таким чином, системний аналіз допомагає вивчити проблему більш глибоко і всебічно, ніж при звичайному економічному аналізі.
При системному аналізі можна виявити не тільки причини, що викликають які-небудь негативні наслідки, але й умови, в яких виникають ці причини, а відповідно й передбачити проведення відповідних заходів, що ліквідують негативні явища.
Системний аналіз знайшов широке розповсюдження при вирішенні таких завдань, як розподіл виробничих потужностей між структурними підрозділами, визначення майбутньої потреби в новому обладнанні і в робітниках тієї чи іншої кваліфікації, прогнозування попиту на різні види продукції.
Методи дослідження операцій
Перш, ніж розглядати формальні методи розробки та прийняття управлінських рішень, потрібно визначитися з поняттям «дослідження операцій».
Дослідження операцій – наука про обґрунтування і прийняття рішення, складова частина вироблення і прийняття рішень. Вона заснована на точному, формалізованому описові ситуації, якісному аналізі факторів, що визначають можливості досягнення поставлених цілей. Це сукупність математичних, кількісних методів, що дозволяють здійснити вимірювання витрат і результатів при виробленні і реалізації оптимальних рішень в організаційних системах.
Дослідження операцій ґрунтується на математичному апараті оптимального програмування, теорії масового обслуговування, математичній статистиці, теорії ігор, експертних оцінках, евристичному програмуванні і т.д. На вибір і застосування кожного методу впливає особливість поставленого завдання.
Моделі з математичної точки зору можуть бути дуже складними, але структура їх досить проста
,де Е – міра загальної ефективності; f – функція, що задає відношення між Е, хі, уі;
хі – керовані змінні, що визначають поведінку системи, тобто ті фактори, на які може вплинути людина, що приймає рішення; необхідно визначити перелік цих факторів і встановити значущість кожного із них;
уі – некеровані змінні, що визначають поведінку системи (дії конкурентів, економічна обстановка і т.д.).
Щоб знайти оптимальне рішення за допомогою такої моделі, треба визначити значення керованих змінних хi, при яких міра загальної ефективності буде максимальною. Інколи величина Е може бути мірою неефективності, наприклад, Е – величина витрат чи виробничі втрати, які повинні мінімізуватися.
Теорія масового обслуговування
Багатоверстатне обслуговування, забезпечення безперервного обслуговування діючого обладнання ремонтниками й електриками, обслуговування в буфетах і їдальнях, забезпечення об'єктів будівництва спеціалізованими бригадами у міру відкриття фронту робіт – це приклади масового обслуговування.
Теорія масового обслуговування дає можливість врахувати стохастичні випадки в процесах, пов'язаних з потоковими вимогами (замовлень, обставин) на обслуговування.
Об'єкти, що обслуговуються, називають каналами чи апаратами обслуговування.
Вимоги (замовлення) до обслуговування називають заявками.
Якщо при надходженні чергової заявки всі наявні канали (апарати) виявляються зайнятими, проходить збій в обслуговуванні й починає утворюватись черга. Тому теорію масового обслуговування називають також теорією черг.
Теорія масового обслуговування ставить своїм завданням організувати обслуговування таким чином, щоб довжина черги була мінімальною, а час проходження замовлення – оптимальним. При цьому повинен забезпечуватися мінімальний термін простою приміщень, обладнання і персоналу системи обслуговування і її максимально можливе завантаження.
Для вирішення названих завдань необхідно вміти розраховувати наступні показники системи обслуговування.
1 Можливість того, що в будь-який момент часу всі канали (апарати) виявляться вільними
,де n– загальна кількість каналів обслуговування.
а=λt0,
де λ – середня очікувана кількість замовлень на обслуговування в одиницю часу (так звана щільність потоку замовлень);
t0 – середній термін обслуговування одного замовлення.
2 Середня очікувана кількість вільних каналів:
де
– можливість того, що всі канали будуть зайняті:
3 Середня очікувана кількість зайнятих каналів
4 Коефіцієнт простою каналів:
5 Частка завантаження каналів (за час обслуговування)
6Можливість того, що k каналів зайняті:
Теорія масового обслуговування використовується при дослідженні операцій. Вона базується на методах математики і теорії ймовірностей і розробляє точні способи кількісної оцінки організації масового обслуговування.
Предмет теорії масового обслуговування – це встановлення залежності між характером потоку замовлень, продуктивністю окремого каналу, кількістю каналів й успішністю (ефективністю) обслуговування. У ролі характеристик ефективності обслуговування можуть використовуватися:
· середній процент замовлень, яким відмовили і які залишили систему не обслуженими (ремонтниками, касирами, транспортом, іншими послугами);
· середній період «простою» окремих каналів обслуговування і системи в цілому;
· середній термін чекання в черзі; можливість того, що замовлення, яке надійшло, терміново буде прийняте до обслуговування;
· закон розподілу довжини черги і т. д.
На основі методів теорії масового обслуговування (крім вказаних) може вирішуватися багато завдань у галузі планування і організації виробництва. До них відносяться: потоки деталей, що надходять для виконання над ними різних операцій, ритмічність надходження яких порушується за рахунок випадкових причин, транспортні завдання, завдання системи повідомлень, послуг зв'язку і т. п.
Методи теорії розкладів
Розділ дослідження операцій, що вивчає ефективність виконання операцій залежно від порядку поступання, називається теорією розкладів.
Типовим завданням теорії розкладів являється проблема складання розкладу роботи технологічної лінії, що складається з m станків, і=1, m, на якій треба обробити партії з n деталей, j=1, n. Критерієм оптимальності розкладу стане мінімальний час обробки всіх n деталей. При цьому кожна деталь повинна послідовно пройти обробку на кожному станку. Вхідними даними служить протяжність tij обробки на i‑ому станку j‑ої деталі. Треба визначити порядок обробки цих деталей, який мінімізує загальний період їх виготовлення. При цьому беруться обмеження: обробка кожної деталі на і-ому станку повинна починатися не раніше, ніж закінчиться обробка на станку (і-1); на кожному станку одночасно може оброблятися не більше однієї деталі; операція що почалася, не переривається до повного її завершення.
Теорія корисності
Теорія корисності – один з напрямків розвитку методів прийняття рішень. Зміст даного терміну полягає в незаперечному кількісному описі переваг якісних явищ (корисності) і в побудові методом логічної дедукції корисності складних комплексів явищ і подій.