фактора Г:
1. Пг = ( Г₁ - Г₀ ) * С₁ * Д₁ * У₁;
фактора С:
2. Пс = Г₀ ( С₁ - С₀ ) * Д ₁* У₁;
фактора Д:
3. Пд = Г₀ * С₀ * ( Д₁ – Д₀) * У₁;
фактора У:
4. Пу = Г₀ * С₀ * Д₀ * ( У₁ – У₀ );
де символи 1 і 0 відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників
Таблиця 2.4. Показники продуктивності праці ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" у 2006-2007 роках, тис. грн.
| Показники | 2006 | 2007 | Відхилення | |
| (+,-) | % | |||
| 1. Середньорічна продуктивність праці одного працівника | 10,9845645 | 15,604878 | 4,6203135 | 42,12 |
| 2. Середньорічна продуктивність праці одного робітника | 11,693662 | 16,51807 | 4,824408 | 41,3 |
| 3. Середньоденна продуктивність праці одного робітника | 0,04387054 | 0,05984062 | 0,01597008 | 39,16 |
| 4. Середньогодинна продуктивність праці одного робітника | 0,00537419 | 0,00708912 | 0,00171493 | 33,76 |
Розрахунок вплаву факторів зроблено на основі даних таблиці 2.5.:
Табл. 2.5.Дані для факторного аналізу продуктивності праці
| Показники | 2006 | 2007 | (+,-) |
| 1. Середньогодинний виробіток, грн. | 5,374186428 | 7,0891234 | 1,714936932 |
| 2. Середня тривалість робочого дня, год. | 8,163196683 | 8,4411882 | 0,277991527 |
| 3. Кількість відпрацьованих людино-днів одним робітником, дні | 247,655398 | 258,25443 | 10,59903 |
| 4. Питома вага робітників у складі працівників | 0,939360529 | 0,9447155 | 0,005354921 |
Розрахунок впливу факторів на середньорчну продуктивність праці одного працівника.
1. Вплив збільшення середньогодинного виробітку:
Пг = ( Г₁ - Г₀ ) * С₁ * Д₁ * У₁;
Пг =1,71493693 * 8,163196683 * 247,655398 * 0,939360529 = 3256,781 грн.
За рахунок того, що середньогодинний виробіток збільшився на 1,71493693 грн., середньорічна продуктивеість првці одного працівника збільшилась на 3,256 тис. грн. Це говорить про покращення організації праці робітників, підвищення їх кваліфікації та інші інтенсивні фактори.
2. Вплив зміни тривалості робочого дня:
Пс = Г₀ ( С₁ - С₀ ) * Д ₁* У₁;
Пс = 7,089123 * 0,27799153 * 247,655398 * 0,939360529 = 458,4629 грн.
Середня тривалість робочого дня збільшилась на 0,27799153 год., що привело до зростання річної продуктивності праці одного працівника на 0,458 тис. грн.
3. Вплив збільшення кількості відпрацьованих одним робітником людино-днів:
Пд = Г₀ * С₀ * ( Д₁ – Д₀) * У₁;
Пд = 7,089123 * 8,441188 * 10,59903 * 0,939360529 = 595,7918 грн.
Збільшення кількості відпрацьованих одним робітником людино-днів обумовило збільшення середньорічної продуктивності праці одного працівника на 0,595 тис. грн.
4. Вплив зміни питомої ваги робітників у складі працівників:
Пу = Г₀ * С₀ * Д₀ * ( У₁ – У₀ );
Пу = 7,089123 * 8,441188 * 258,2544 * 0,00535492 = 82,7555
Збільшення питомої ваги робітників у складі працівників на 0,00535492% дозволило підняти продуктивність праці на 0,083 тис. грн.
Загальний вплив:
3,256 + 0,458 + 0,595 + 0,083 = 4,392
Розділ 3. Шляхи удосконалення організації та підвищення ефективності використання трудових ресурсів на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»
Резерви зростання продуктивності праці – це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалення техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці, управління. Резерви тісно пов’язані із факторами зростання продуктивності праці. Існує кілька класифікацій резервів зростання продуктивності праці.
По-перше, усі вони поділяються на дві великі групи:
- резерви поліпшення використання живої праці (робочої сили) – всі резерви, пов’язані з організацією умов праці, підвищенням дієспроможності працюючих, структурою і розміщенням умов кадрів, створенням організаційних умов для безперебійної роботи, а також з забезпечення досить високої матеріальної та моральної зацікавленості працівників у оезультатах праці;
- резерви більш ефективного використання основних і оборотних фондів – включає резерви кращого використання основних виробничих фондів (машин, механізмів, апаратури) за потужністю і за часом, резерви більш ощадливого і повного використання сировини, комплектуючих матеріалів, палива, енергії й інших оборотних фондів.
На підприємстві необхідно зробити деякі нововведення у виробничій структурі. Виробнича структура має значний вплив на ефективність його функціонування. Кількість цехів і дільниць, співвідношення між основним і допоміжним виробництвом впливає на рівень продуктивності праці і рівень цехових витрат. Необхідне укрупнення цехів і дільниць, їх найбільш раціональна спеціалізація, що сприятиме впровадженню прогревисної техніки і кращому її використанню. Широке впровадження провідної техніки і технологій, здійснення комплексної механізації та автоматизації виробничих проесів, модернізації, оновлення обладнання, введення в діюцехів і потоків, облаштованих ноою технікою – головне джерело підвищення продуктивності праці.
Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації і інформаційні технології справляють чи не найбільш істотний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва. За принципом ланцюгової реауції вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці і кваліфікації кадрів, тощо.
Вирішальне значення для росту продуктивності праці має удсконалення техніки, тобто кількісний і якісний ріст техніки і підвищення продуктивності обладнання. Удосконалення техніки проводиться у напрямках часткової і комплексної механізації, а також часткової і комплексної автоматизації виробничих процесів. Впровадження поточних ліній, збільшення серійності виробництва також сприяють підвищенню продуктивності праці.
Що стосується вибору потоку, то він залежить від конкретних умов роботи фабрики, тобто від асортименту, чатоти змнності фасонів, величини планового завдання і конфігурації фабричного приміщення, рівня техніки, технології, і т.п.
Найпрогресивнішою формою потоку рахуються багатоасортиментні потоки та їх різновид – агрегатно-групові потоки, так як вони дають можливість сцттєво розширити асортимент, скоротити витрати на перезаправках, більш повно використати обладнання і різні пристосування і т. п. Застосування найбільш раціональної форми оргаврнізації і потужності потоку створює умови для росту продуктивності праці на 10-20%.
Крім вищеописаних, на дний момент для підвищення продуктивності праці на Ужгородській швейній фабриці необхідно вирішити наступні завдання:
розробка найбільш правильних послідовних схем поділу праці;
розробка графіку подачі ритмічності;
вдосконалення спеціалізацї робочих місць і потоків, що, в свою чергу, дозволить більш правильно визначати спеціалізацію виробничих дільниць.
Техніко-виробнича база підприємства дозволяє йому працювати на рівні з вітчизняними конкурентами. Обладання, яке використовується на фабриці, дозволяє шити якісний одяг, але в той же час потребує оновлення.
ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» приділяє увагу інноваційній діяльності, вважаючи її основою ефективного розвитку виробництва в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Проте витрати, що здійснює фабрика, є недостатніми. Це особливо відчувалось в 2006-2007 рр.
Зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропусній спроможності технологічно зв’язаних його груп
(одиниць), чітке планування завантаження у часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрізмінних витрат робочого часу, тощо.
Що стосується ремонтно-технічного обслуговування, то для його покращення необхідно запровадити зміни в ситемі преміювання працівників цієї сфери.
На сьогодні система преміювання не сприяє швидкому ремонту обладнання. Необхідно щомісяця видавати премію (наприклад 1000 грн.). За кожен час простою обладнання знімати певну суму (наприклад 50 грн.). Це зацікавить працівників ремонтної служби робити швидкий та якісний ремонт та здійснювати профілактику під час вихідних.
Необхідно вжити ряд заходів по скороченню допоміжних затрат часу за рахунок впровадження засобів малої механізації та механізації допоміжних робіт. За рахунок цього резерву в цехах зменшилася кількість робітників-погодинників, зайнятих допоміжними роботами, і збільшилась чисельність робочих-відрядників, що також веде до підвищення продуктивності праці.
Поряд з неухильним скороченням затрат праці на виготовлення одиниці продукції, важливим резервом росту продуктивності праці є раціональне повне використання фонду робочого часу. Резерви цього фонду відображаються в скороченні невиходів робтників (премія за відвідування), простоїв і внутрізмінних втрат робочого часу.
Однією з причин недостатньої продуктивносі підприємства, як складної виробничо-економічної системи, є занадто жорстка її організаційна структура,надмірне виокремлення підрозділів за професійними гупами або функціями. Тому система повинна бути динамічною і гнучкою, періодично реорганізованою у відповідності з новими завданнями, що постають перед підприємством при зміні ситуації.
Більш досконалі методи роботи в умовах переважання трудомістких процесів стають достатньо перспективними для зростання продуктивності. Наукова організація роботи у всіх підрозділах підприємства мусить зробити ручну працю більш продуктивною за рахунок удосконалення способів використання трудових операцій, застосовуваних механізмів та інструментів організації робочих місць. Для удосконалення методів праці на підприємстві дуже важливим єпостійний аналіз трудових операцій і використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, нагромадження і використання нагромадженого на інших споріднених піприємстах позиивного досвду, організація навчання різнихкатегорій працівників прогресивним приймам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи і виконання корисної з меншими витратами часу, сили і коштів.