Продуктивність праці на ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" (стр. 3 из 7)

Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу. Структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту, і навпаки.

Зауважимо, що між показниками валової і товарної продукції є певні відмінності. Вони полягають у тому, що перший показник характеризує загальний обсяг виробничої діяльності підприємства, другий — обсяг, який надходить у народногосподарський обіг. У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна тощо, продуктивність праці визначають, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки (НВО). Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються, тобто на показник НВО в основному не впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника є те, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.

З теоретичного погляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у створення продукції дає показник вартості чистої продукції — новоствореної вартості. Величина чистої продукції розраховується як різниця між обсягом валової продукції і витратами на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування (елементи уречевленої праці):

Чп = Qв – Мв, або Чп = Зп + Пр ,

де Чп — обсяг чистої продукції;

Qв — обсяг валової продукції;

Мв — матеріальні витрати;

Зп — заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;

Пр — прибуток підприємства.

Чиста продукція точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується за ринковими цінами, проте нині великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості. У галузях з високим рівнем технічної оснащеності для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який містить, окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань (частину минулої праці). Проте використання цього показника обмежене у зв’язку з тим, що за значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величини прибутку. Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативно чистої продукції.

Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду.

Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:

де Пі — план випуску і-х виробів, шт.;

— норматив чистої продукції на і-й виріб, грн;

n — кількість найменувань виробів за планом.

Норматив чистої продукції на виріб визначається:

де Зв.р — заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн;

Кз — коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;

Пн — нормативний прибуток, грн.

Недоліки показника нормативно-чистої продукції ідентичні недолікам показника чистої продукції.

Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характеризувати показниками трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму затрат праці промислово-виробничого персоналу (живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино-годинах (нормо-годинах).

Розрізняють такі види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних робітників — як відрядників, так і почасовиків:

Тт = Тв + Тп,

де Тв — затрати праці основних робітників-відрядників;

Тп — затрати праці основних робітників-почасовиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників.

Виробнича трудомісткість (Твир) — це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.

Твир = Тт + Тоб.

Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців.

Повна трудомісткість (Т) — це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

Т = Тт +Тоб+ Ту; або Т = Тв +Тп + Тоб + Ту;або

Т = Твир + Ту.

За характером і призначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості. Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з чинними нормами. Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи. Планова трудомісткість — це затрати праці на одиницю продукції або виконання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.

2.2 Організаційно-економічна характеристика фабрики

У жовтні 2006 року Ужгородська швейна фабрика відзначила 60 років від дня заснування.

До свого ювілею ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" пройшла довгий і яскравий шлях становлення від невеликої артілі, створеної у 1946 році, до сучасного високотехнологічного досвідченого виробника швейної галузі, добре відомого як в Україні, так і в Європі. За час становлення і розвитку підприємства відбулося кілька структурних реформувань та змін форм власності.

У 1995р. фабрика стала акціонерним товариством, це суттєво змінило пріоритети та стратегію розвитку, діяльність в усіх інших напрямках (див. Додаток №1). Політичне та економічне становлення незалежної Української держави сприяло формуванню якісно нових виробничих відносин - працівники підприємства одними з перших перейшли на умови роботи, яких вимагала нова економічна система.

За короткий час фабрика пройшла шлях формування штату професіоналів високого рівня, вдосконалення швейних технологій та обладнання. Зараз це сучасна компанієя з мережею виробничих цехів, що працюють за сучасними технологіями, з дотриманнням високих стандартів якості, при ефективному управлінні та якісному обслуговуванні замовників.

Унікальним є те, що перейшовши на ринкову форму відносин, на підприємстві збережено систему соціальних гарантій для членів колективу, тут панує дух патріотизму, товариськості, взаємовиручки, спільної роботи на кінцевий результат.

Сьогодні Ужгородська швейна фабрика відомий у Європі виробник високоякісного стильного одягу. Підприємство шиє жіночий та чоловічий одяг для провідних європейських компаній, відомих торгових марок.

На українському ринку з 1998 року Ужгородська швейна фабрика відома своєю торговою маркою "Парада".

Основні вироби ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика":

жіночий одяг: жакети, брюки, шорти, спідниці;

чоловічий одяг : брюки, шорти.

Високоефективна система виробництва і технологічний підхід дають можливість виготовляти на основному виробництві в м. Ужгороді вироби в таких кількостях щомісяця:

жіночі жакети - 5 000 - 6 000 шт.

жіночі брюки/спідниці - 20000 шт.

жіночі блузи/сукні - 45 000 - 50 000 шт.

чоловічі брюки - 40 000 шт.

Експериментальний цех оперативно, протягом 1-5 днів, розробляє лекала і взірці нових моделей одягу. Терміни визначаються тільки складністю та кількістю моделей, що готуються до запуску на виробництво.

Основним критерієм роботи Ужгородської швейної фабрики завжди було і залишається - випуск високоякісної продукції. Саме тому на виробництві постійно дотримуються нових технологій, що дає можливість досягати високої якості за порівняно короткий час. Фабрика застосовує систему "Julivi CAD" для виготовлення замальовок та градуювання. Система "Julivi" використовується разом з такими системами, як ASSYST, GERBER, ACCUMARC, INVESTRONICA, LECTRA. На підприємстві також встановлений доступ до "Internet"-у та зв"язок по електронній пошті. У розкрійному цеху запроваджена автоматична система розкрою "Investronica".

У розпорядженні фабрики - обладнання, необхідне для випуску продукції в зазначеній кількості та в асортименті. Це таке як:

універсальні машини JUKI DDL 555, DLN 415

петельні напівавтомати DURKOPP 556, 558

гудзикові напівавтомати JUKI MO 373

2-голкові машини JUKI LH 1162

3-ниткові оверлоки JUKI MO 2504

5-ниткові машини JUKI MO 2516

преси HOFFMAN, KANNIGISSER

парові праски VEIT і PRIMULA

кишенькові апарати "DUKKOPP" 745

спеціальні машини "Union Special" 56500, 54200, 56300, 37500, 51500, 63900