Особливості застосування стандартів ISO 9000 у ВНЗ (стр. 3 из 8)

Нова версія стандартів ISO дозволяє організації мати більшу гнучкість під час документування системи управління якістю (СУЯ). Документація розробляється в обсязі, який дійсно потрібен для планування, розроблення, виконання і контролю ключових процесів, а також їх постійного удосконалення та поліпшення самої СУЯ. Обсяг документації залежить від розміру, специфіки організації, компетентності її персоналу. До мінімального набору документів, котрі необхідні організації для підтвердження відповідності вимогам [11] відносяться:

a.Зобов’язання керівництва. Політика та цілі в сфері якості.

b. Настанова з якості.

c. Документовані процедури (6 процедур).

d. Реєстраційні записи з якості.

e.Документи, що підтверджують управління ключовими процесами організації.

До обов’язкових процедур відносяться:

- управління документацією;

- управління записами з якості;

- внутрішній аудит;

- управління невідповідною продукцією;

- коригуючи дії;

- попереджувальні дії.

До реєстраційних записів СУЯ відносяться:

- результати перегляду керівництвом політики і цілей у сфері якості;

- перегляд критеріїв оцінювання продукції, процесів організації;

- актуалізація документів СУЯ;

- реєстрація компетентності персоналу;

- реєстрація вхідних даних проектування;

- аналіз проектування;

- затвердження проектів;

- перегляд змін до проектів;

- оцінювання постачальників;

- затвердження спеціальних процесів (де можливо перевірити через моніторинг, вимірювання та випробування безпосередньо);

- ідентифікація продукції;

- власність замовника;

- стандарти для повірки та калібрування вимірювальної техніки;

- достовірність вимірювань, зроблених на обладнанні, яке визнано непридатним;

- результати повірки та калібрування;

- внутрішні аудити;

- відмітки щодо відповідності продукції критеріям та персоналу, що має дозвіл на випуск продукції;

- невідповідна продукція;

- результати коригуичих дій;

- результати попереджувальних дій.

Певні вимоги стандарту [11] можуть бути виключені виходячи з природи продукції, специфіки організації, вимог замовника. Організація може виключити лише ті вимоги до СУЯ, котрі не вплинуть негативно на результати діяльності організації та на відповідальність щодо надання продукції, послуги, яка відповідає вимогам замовника та законодавчим нормам.

Виключеннями можуть бути лише:

- проектування та розроблення;

- закупівлі;

- ідентифікація та простежуваність;

- власність споживача;

- управління контрольним та вимірювальним обладнанням.

Політика і цілі організації мають визначати основні напрями діяльності у сфері якості. Політика носить загальний характер, в той час як цілі, у які вона трансформується, мають бути вимірюваними. Настанова з якості повинна містити опис СУЯ, розподіл відповідальності, опис взаємодії між ключовими процесами, обгрунтування виключень сфери застосування СУЯ відповідно до зазначених вище випадків.

Документовані процедури, про які йшлося вище, мають містити:

- мету процедури;

- перелік і послідовність дій;

- розподіл відповідальності;

- визначення керівника;перелік вхідних і вихідних ланих процедури;

- спрямування вихідних даних процедури;

- перелік документів, що створюються у результаті виконання процедури;

- необхідні ресурси для виконання процедури.

Крім зазначених вище обов’язкових документів СУЯ, організація може розробити додаткові документи, зокрема, стандарти організації, які описують як виконувати ті чи інші види діяльності, або окремі операції. Також можуть бути розроблені та застосовані в рамках СУЯ програми якості, плани якості, положення про структурні підрозділи, посадові робочі, технологічні інструкції, методики тощо.

3. Рекомендації ВНЗ щодо застосування стандарту ISO 9001:2000

Впровадження систем управління якістю на основі вимог [11] набули у світі широкого розповсюдження. За даними 12-го огляду ISO, наведеними у [14], станом на кінець 2002 року загальна кількість сертифікатів на системи управління якістю у світі досягла 561747. У порівнянні з груднем 2001 року зростання становило 29,77%. Найбільшу кількість сертифікатів видано у Китаї (179720, Італії (13103), Іспанії (10941), Японії (6579), Угорщині (2892), Чехії (2862). В Україні загальна кількість сертифікатів становила 893. порівняно з 269 сертифікатами , зареєстрованими на кінець 2001 року. Тобто відбулось суттєве зростання у 3,3 рази. Хоча загальна кількість залишається невеликою. Кількість зареєстрованих сертифікатів на системи якості у сфері вищої освіти на кінець 2002 року становила 4544, з них третина (1529) видана відповідно до вимог [11], інші – за версією 1994 року. Зважаючи на те, чинність цієї версії стандартів ISO серії 9000 закінчується 15 грудня 2003 року, для більшості організацій освіти, що впровадили системи якості, перехід на нову версію є досить актуальним. Ще більш важливим є розуміння вимог нової версії 2000 року для навчальних закладів України, жоден з яких не має сертифікованої системи управління якістю.

Світовий досвід впровадження систем управління якістю відповідно до вимог [11] переконливо свідчить про переваги, що отримує організація, в якій ефективно функціонує система якості. Для ВНЗ до таких преваг можна віднести такі, що зображено на рис. 7.

При цьому ВНЗ слід враховувати, що успішному впровадженню СУЯ і отриманню зазначених переваг можуть стати на заваді:

- недостатня підтримка з боку керівництва ВНЗ;

- неповна залученість і опір персоналу ВНЗ;

- нестача фінансових та інших ресурсів;

- необхідність перебудови внутрішньої культури ВНЗ, з орієнтацією на методологію TQM;

- необхідність у проведенні значної роботи з розроблення і впровадження СУЯ, в тому числі створенні документації.

Для побудови ефективної СУЯ перш за все ВНЗ має визначити два основних моменти. По-перше, в чому полягає його діяльність, тобто, що є його продукцією або послугою. І, по-друге, хто є споживачами його продукції або послуги. Споживачами ВНЗ можна вважати відповідно [15] окремих, або усіх представників сторін, зазначених на рис. 8.

Продукцією ВНЗ відповідно до [15], виходячи з визначення продукції наданому у [10], можна вважати:

- підвищення рівня кваліфікації, знань та умінь студента, формування у нього певних суспільних цінностей та життєвих позицій (в подальшому – рівень якості підготовки ВНЗ);

- надання належних умов для навчання, програми навчання та інших ресурсів, послуг для суспільства, результатів досліджень та інших науково-дослідних робіт.

Розглянемо зміст [11] з точки зору можливості його застосування у ВНЗ. При цьому для полегшення посилань на стандарт збережемо відповідну нумерацію його розділів, пунктів і підпунктів, додавши до неї літеру С (стандарт).

0.1.С. Загальні положення. Для ініціалізації впровадження системи управління якістю ВНЗ має прийняти відповідне рішення на рівні вищого керівництва. Бажано, щоб таке стратегічне для подальшої діяльності ВНЗ рішення було задекларовано і доведено до персоналу на всіх рівнях ВНЗ, а також студентів, суспільства тощо. При цьому ВНЗ повинен мати чітке уявлення щодо можливостей і сфери застосування СУЯ. Так, вона не визначає зміст навчальних планів, програм, результатів досліджень, а лише забезпечує системний і систематичний підхід до управління ВНЗ, а також створення для цього належних умов. ВНЗ має розробляти власну СУЯ на основі принципів TQM, які містяться у [12].

Головна мета створення ВНЗ – заволення потреб споживачів та законодавчих і регуляторних норм у сфері вищої освіти.

0.2.С. Процесний підхід. У [11] надано модель СУЯ будь-якої організації на основі процесного підходу. На рис.9 наведено модель СУЯ ВНЗ, за основу якої взято зазначену вище, але з урахуванням специфіки діяльності навчального закладу.

Зрозуміло, що найбільш впливовим з 9 ключових процесів, наведених на рис. 9, на кінцевий результат діяльності ВНЗ є інтегрований процес “випуск продукції”, який складається з шістьох процесів. Саме вони великою мірою визначають якість підготовки випускника і, відповідно, ступінь його задавленості, а також задоволеності інших заінтересованих сторін. Відповідно до цієї моделі успішне функціонування ВНЗ можливе лише за умови чіткого визначення потреб споживачів, а потім оцінювання рівня їх задоволеності результатами навчання за рахунок встановлення надійного зворотного зв’язку і постійного поліпшення якості підготовки. Три інші процеси “відповідальність керівництва”, “управління ресурсами”, “вимірювання, аналіз і поліпшення” є допоміжними і забезпечують належну організаційну підтримку основного інтегрованого процесу “випуск продукції”.