При рішенні питання обґрунтування схеми формуванням структури капіталу та вибору джерел його, фінансування власник підприємства стикається з проблемою вибору фінансування свого підприємства.
Існує дві основні схеми:
Змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях.
Повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства виключно за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства.
При виборі кожної зі схем необхідно враховувати переваги те недоліки джерел фінансування.
Переваги власного капіталу:
власний капітал є фінансовою основою підприємства;
залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, що пов'язане з тим, що рішення, пов'язані із збільшенням капіталу приймає власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів;
власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності.
Переваги позичкового капіталу:
достатньо широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства;
забезпечує ріст фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів та зростанню темпів росту обсягів його господарської діяльності;
більш низька вартість порівняно до власного капіталу за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита";
можливість генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнт рентабельності власного капіталу).
Отже, для того щоб фірма розпочала свою діяльність необхідно мати стартовий капітал. Це може бути власний капітал, або позичковий. Або навідь змішаний, тобто власний та позичковий у різних пропорціях.
Для початку своєї діяльності підприємство «ШклоПак» має мати стартовий капітал, це буде власний капітал засновників підприємства.
4.3 Власники і учасники проекту
Власник — це особа, яка має право власності.
Право власності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними норми. Оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення між людьми з приводу речей. Всі інші особи, невласники, зобов’язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ і на волю власника мати цю річ. Таким чином, власність це суспільні відносини, які характеризуються двома основними ознаками: вони виникають з приводу речей, мають вольовий зміст.
Власність в економічному розумінні – це економічне панування суб’єкта над об’єктом, що належить йому, використання суб’єктом цих об’єктів своєю владою й у власних інтересах.
Право власності можна розглядати в об’єктивному і суб’єктивному значенні. В об’єктивному значенні право власності визначається як сукупність або система правових норм, що регулюють відносини власності. Суб’єктивне право власності за змістом – це забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної і юридичної особи щодо володіння користування та розпорядження належним особі майном; воно надає власнику можливість на свій розсуд використати своє майно і свій інтелектуальний потенціал для будь-якої незабороненої законом діяльності.
Характерні ознаки права власності як суб’єктивного права:
Його зміст охоплює три правомочності;
Суб’єктом права власності може бути будь-який суб’єкт права;
Об’єктом правовідносин власності може бути будь-яка індивідуально-визначена річ. Родові речі можуть бути обэєктом права власності за умови їхньої індивідуалізації;
Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою й у своєму інтересі.
Складовими суб’єктивного права власності є правомочності – володіння, користування і розпорядження.
Суб’єктивне право власності – це юридично забезпечена можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися налужним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах шляхом здійснення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також можливість захисту від усіляких протиправних втручань до свого володарювання над належним йому майном.
Це означає, що суб’єктивне право власності є абсолютним. Власникові повинні протистояти усі інші особи, хоча кожна особа має право вимагати від власника припинення порушень її прав.
Отже, як вже було зазначено, для створення власного підприємства необхідно мати досить велику сумму коштів. Так як на даний час дуже важко самому утримувати бізнес, підприємство може бути створено декількома власниками.
Підприємство «ШклоПак» буде засноване трьома власниками. Відносини між ними будуть регулюватись установчим договором.
УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР
ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Учасники вважають за необхiдне оговорити наступнi термiни, використанi в Установчому договорi та Статутi:
1.1. Статут означає Статут Товариства, який являє собою додаток до Установчого Договору та є його невід’ємною частиною.
1.2. Статутний фонд - це фонд Товариства, який включає капiталовкладення Учасникiв.
1.3. Пiд чинним законодавством України Учасники розумiють усi нормативнi акти законодавчих органiв України, мiжнароднi угоди та iншi акти державних органiв, які регулюють порядок створення та дiяльність господарських формувань, у тому числi за участю iноземних iнвесторiв на територiї України, зокрема Закони України:
- "Про господарськi товариства";
- “Про підприємництво”;
- "Про власнiсть";
1.4. Реєстрацiя - державна реєстрацiя Товариства в вiдповiдних органах влади України.
1.5. Учасники /Сторони/ - юридичнi та фiзичнi особи України та iнших країн, якi беруть участь своїм капiталом в дiяльностi Товариства та пiдписали даний договiр.
1.6. Частка Учасника - процентна участь Сторiн в Статутному фондi Товариства.
Найменування окремих статей не впливають на тлумачення змiсту цих статей.
1.7. Громадяни України:
| - ___________________________; – м. Київ, вул._______, б.__. кв.__, паспорт: СН _______, виданий _______________РУГУ МВС України в м. Києві __.__.199_ року |
| - ___________________________; – м. Київ, вул._______, б.__. кв.__, паспорт: СН _______, виданий _______________РУГУ МВС України в м. Києві __.__.199_ року |
| - ___________________________; – м. Київ, вул._______, б.__. кв.__, паспорт: СН _______, виданий _______________РУГУ МВС України в м. Києві __.__.199_ року |
керуючись чинним законодавством України, уклали цей Договiр про нижченаведене:
СТАТТЯ 1.
1.1. Учасники засновують Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю “__ШклоПак___”, надалi Товариство.
1.2. Мiсце знаходження: Україна, м. Київ, вул._ген. Наумова, _46_.
1.3. Товариство створюється з метою:
- одержання Учасниками прибутку шляхом здійснення господарської дiяльностi, не забороненої чинним законодавством.
СТАТТЯ 2.
2.1. Товариство набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрацiї.
2.2. Товариство вправi вiд свого iменi укладати угоди, набувати майновi та особистi немайновi права, нести зобов’язання, бути позивачем i вiдповiдачем у народному суді, арбітражному та третейському судах.
2.3. Учасники Товариства несуть вiдповiдальнiсть по зобов’язаннях Товариства в межах вартості їх внесків до Статутного фонду Товариства.
Учасники, якi не повнiстю внесли вклади до Статутного фонду, несуть вiдповiдальність також у межах невнесеної частини вкладу.
Товариство не несе вiдповiдальностi по зобов’язаннях Учасникiв.
Товариство несе вiдповiдальнiсть по своїх зобов’язаннях усiм належним йому майном та коштами.
2.4. Товариство має самостiйний баланс, розрахунковий, валютний i iншi рахунки у закладах банків, має круглу печатку i кутовий штамп, бланки, емблему, торговi та фiрмовi знаки, iншi реквiзити.
2.5. У своїй дiяльностi Товариство керується чинним законодавством України, даним Договором та Статутом.
СТАТТЯ 3.
3.1. Товариство вправi створювати фiлiї, дочiрнi пiдприємства та представництва, бути учасником та засновником об’єднань, товариств, органiзацiй, комерцiйних та інноваційних банкiв як на територiї України, так i за її межами.
3.2. Фiлiали та представництва дiють на пiдставi Положень, затверджених Товариством.
Дочiрнi пiдприємства дiють на пiдставi Статутiв, затверджених Товариством.
Керiвництво дiяльнiстю фiлiй та представництв виконують особи, призначенi Товариством.
СТАТТЯ 4.
4.1. Для забезпечення дiяльностi Товариства за рахунок внескiв Учасникiв формується Статутний фонд в розмiрi _______ (_____) грн.
4.2. Внесками Учасникiв можуть бути:
- грошовi кошти, /включаючи iноземну валюту/;
- паї, акції та інші цінні папери;
- рухоме та нерухоме майно, будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності;
- майнові права, що випливають з авторського права, "ноу-хау", досвід та інші види інтелектуальної власності;
- права користування землею та іншими природними ресурсами;
- особистi немайновi права.
4.3. Внесок Учасника до Статутного фонду пiдтверджується у вiдношеннi:
- грошових коштiв - банкiвськими документами;
- майна - актами передачi такого майна на баланс Товариства;
- особистих немайнових прав - договорами про передачу таких прав.
4.4. Частки Учасників складають:
| №п.п. | Учасник | Розмір частки(% Статутного фонду) |
4.5. В рахунок внесків до Статутного фонду Товариства Учасники передають: