Основи внутрішньо-фірмового управління нововведеннями: стратегія і структура (стр. 19 из 40)

Подальший розвиток цієї тенденції привело до інтеграції НДВКР, виробництва і збуту в кожнім відділенні, до створення спеціальних горизонтальних механізмів матричного типу, що діють у ринково-збутовому напрямку. Одержання виробничо-збутовими відділеннями статусу центрів прибутку і формування внутрішньої функціональної структури останніх, що включає відділи НДВКР, виробництва, збуту й ін., ще більше підсилило узгодження діяльності як цих відділів, так і вхідних у їхній склад функціональних груп (наприклад, груп вивчення і розвитку нових ринків збуту; вивчення і розробки нової продукції). Співробітництво між керуючим центром прибутку і директорами функціональних служб здійснювалося на основі контрактів, що зводять координувати і контролювати їхню роботу з метою забезпечення стійкого прибутку.

Найбільш послідовний, але не вільний від недоліків підхід до ринково-стратегічної матричної структури, як ми бачили вище в ст. I, зв'язаний з досвідом утворення "стратегічних господарських центрів" (СГЦ), які оперують у визначених ринкових сегментах. У цих центрах, що користуються послугами центральних служб (у тому числі НДВКР і збуту) і провідних самостійні роботи з дослідження нової продукції, інтеграція НДВКР і маркетингу одержує більш повне вираження, тому що тут відбувається (з урахуванням різних факторів) формування стратегії і програм НДВКР і маркетингу по кожнім продукті або їхній групі.

Другий великий напрямок структурних реорганізація відповідає загальної тенденції раціоналізації системи внутрішньофірмового керування і зв'язано з розвитком інноваційних структур (див. ст. I, § 3). Воно складається зі створення на вищому рівні керування практично у всіх великих наукомістких корпораціях рад, комітетів або робочих груп по виробленню науково-технічної політики, оцінці, доборові або розробці ключових напрямків і проектів НДВКР. Як правило, у такі комітети і групи включаються представники виробничих відділень, збутових служб і підрозділів НДВКР. Однак задача і статус цих комітетів істотно розрізняються в залежності від розв'язуваних ними проблем. Так, в одних компаніях вони виконують дорадчі і консультативні функції і зайняті в основному виробленням загальної політики НДВКР (приклади можна знайти в компаніях "ЗМ" "Алкоа" "Кодак'' і ін.); в інших основна задача полягає в прийнятті рішень по проектах розробки нової перспективної технологія і їх фінансовому і матеріально-технічному забезпеченню - (корпорація ІТТ).

Широке поширення одержували повноважні комітети з розробці нової продукції, що безпосередньо координують процес створення і комерціалізації нових продуктів. Іноді такі комітети називають групами "обліку ринкових факторів в інноваційному процесі, тому що їхні основні функції носять не просто консультаційний характер, а містять у собі орієнтацію НДВКР на ринок, планування продуктових програм, забезпечення умов для одержання більшого доходу на вкладений у розробки нових продуктів капітал. До складу таких комітетів звичайно входять керівники служб НДВКР, виробництва, маркетингу, фінансів. До роботи в них можуть залучатися й інші фахівці самого широкого профілю - від системних аналітиків до психологів.

Основним інструментом координації всіх служб, зайнятих розробкою нових продуктів, стає щорічний план, у якому визначається вся діяльність по створенню нововведення і намічаються заходи щодо керування основними фазами його розробки: дослідженнями, аналізом, оцінкою і плануванням (див. Рис. 4). Ключові рішення, щодо концепції нового продукту, прототипу і початкової стадії комерціалізації приймаються за участю всіх членів комітету. Далі контроль за маркетингом продукту переходить до одному з центрів прибутку.

Рис.4. Система розробки і впровадження нового продукту

Однак, незважаючи на розвиток останнім часом формальних координаційних механізмів НДВКР, виробництва і маркетингу проблема організації їхньої взаємодії ще далека від повного дозволу. Це підтвердило, зокрема, велике обстеження Європейської асоціації по керуванню промисловими дослідженнями (EIRMA). Координація роботи служб НДВКР і маркетингу найчастіше є випадкової, рішення багатьох проблем значно утруднено. Це часто буває викликано прагненням керівництва однієї зі служб вирішити, у першу чергу, проблеми свого підрозділу.

Ринкова орієнтація інноваційної діяльності, що підсилюється, капіталістичних фірм виявляється й у поширенні практики участі споживачів наукомісткої продукції виробничого призначення в різних етапах процесу її розробки й освоєння. Така участь обумовлена, з одного боку, прагненням виробників нової продукції забезпечувати собі стійкий ринок збуту, постійних замовників, підтримувати престиж своєї фірми, що в умовах жорстокої конкуренції і невизначеності ринку стає немаловажною обставиною, а з інший, - обіцяє визначені вигоди і фірмі-споживачеві, тому що остання може не тільки ініціювати процес нововведень, пропонуючи нові ідеї, але і контролювати - весь хід розробки і виробничого освоєння нововведення. При цьому роль самого замовника в цьому процесі може бути різної - від незначного залучення, коли споживач лише "бачить" проблему, що вимагає свого рішення, до особистої участі в її рішенні, визначення характеристики нового продукту, створення його прототипу і закріплення, таким чином, стійких зв'язків з виробником.

У роботах радянських економістів з питань керування нововведеннями в капіталістичних фірмах уже висвітлювалися окремі аспекти міжфірменного науково-технічного співробітництва, особливо між компаніями, що випускають складну в технічному відношенні продукцію, призначену для використання у визначених галузях економіки. Це - спільні наукові дослідження, виробнича кооперація, технічне консультування фірм-споживачів постачальниками, практика нарад і конференцій із представниками замовників і багато чого іншого. Тут ми хочемо виділити практику тих компаній (у приладобудуванні, електронній промисловості), замовники яких виступають не просто партнерами по науково-виробничій кооперації, а ініціаторами процесу нововведень. Така їхня роль, зокрема, може впливати на організацію керування й у фірмах-постачальниках (особливо на здійснення функцій НИОКР і маркетингу в останніх), пристосовуючи неї до задоволення конкретних потреб замовників.

Участь споживачів у розробці нової продукції розглядається в практиці керування капіталістичними фірмами в якості одного з головних факторів стимулювання нововведень (поряд з формуванням інноваційної стратегії, бюджету і структури, рішенням проблеми персоналу і його мотивації). І це повною мірою підтвердили кілька великих обстежень, проведених у різних областях сучасної технології в період 60-70-х років. Обстеження співробітників Массачусетського технологічного інституту, які отримали широку популярність і були проведені в 1976-77 роках, чітко виявили тенденцію активної участі споживачів у розробці наукомісткої продукції. При аналізі джерел нововведень по декількох типах наукової апаратури й устаткування для виготовлення електронних деталей було виявлено, що в 77% з III проектів створення приладів і в 67% з 49 проектів виготовлення устаткування, їхні споживачі не просто вказали на необхідність таких нововведень, але і винайшли нові продукти, сконструювали прототипи, здійснили їхню експериментальну перевірку і поширили інформацію про інженерно-конструкторські розробки.

В умовах зростаючої мілітаризації економіки розвитих капіталістичних країн участь фірм, що представляють замовлення на компоненти бойових систем іншим компаніям, у формуванні і реалізації військових проектів значно зростає. Добре відомо, що при виготовленні сучасних озброєнь на службі монополій військово-промислового комплексу знаходяться тисячі вчених, розроблювачів і техніків, а для реалізації великих проектів залучаються як субпідрядників десятки і сотні компаній.

Капіталістична практика показала чимало прикладів і з інших областей міжфірменої кооперації (наприклад, приладобудівників і авіаконструкторів, станко - і автомобілебудівників), коли споживачі (замовники) нової продукції значно впливали на науково-дослідні і виробничі програми фірм-постачальників устаткування, підбудовуючи Їх під нестатки свого інноваційного процесу. Так, у результаті, обстеження 13 американських компаній – основних постачальників устаткування і компонентів для автомобільної промисловості, було визначено, що на інноваційний процес в останніх найбільший вплив роблять рішення замовників (автомобілебудівників) використовувати їхнього нововведення.

Такий тип поводження споживача наукомісткої продукції (тим більше в тому випадку, якщо він є її замовником) у корені відрізняється від іншого - найбільш розповсюдженій і відповідній умовам масового виробництва (особливо товарів широкого вжитку). В останньому випадку ініціатива і відповідальність за прийняття рішень по розробці як принципово нових, так і удосконалених продуктів цілком належить фірмі-виробникові. Її служби здійснюють аналіз ринку, керування інноваційною діяльністю, вибір і оцінку клієнтів, залишаючи за останніми більш пасивну роль. При цьому особливі функції на вибір компаній-клієнтів, висновкові з ними контрактів, вивченню конкурентів виконують служби маркетингу фірм-виробників.

В умовах більш активної позиції споживачів в інноваційному процесі, коли фірма-замовник стає суб'єктом прийняття рішень (особливо на початкових етапах його реалізації), у її задачі входить: 1) висування ідей, що відповідають потребам у визначеному продукті (устаткуванні); 2) визначення характеристик і властивостей цієї продукції відповідно до потреб свого виробництва; 3) організація пошуку фірм-виготовлювачів, здатних задовольнити цю потребу з обліком розроблених замовників критеріїв; 4) збір і аналіз пропозицій про нові продукти; 5) оцінка і вибір постачальників; 6) визначення умов висновку контрактів.