Ефективність організації обслуговування робочих місць може бути визначена по формулі:
Кэ = ΣЭ / ΣЗ, (1)
де ΣЭ - сумарний економічний ефект від упровадження заходів щодо поліпшення обслуговування устаткування;
Σ3 - сумарні витрати на впровадження системи обслуговування.
Коефіцієнт ефективності може бути виражений і зворотною величиною:
Кэ = ΣЗ / ΣЭ (2)
Зворотний показник більш аналітичний, тому що розкладається по окремих заходах.
При оцінці ефективності організації обслуговування робочих місць і устаткування сумарний економічний ефект утвориться за рахунок скорочення втрат часу від чекання обслуговування і втрат від скорочення простоїв каналу обслуговування. Економічний ефект може бути представлений як додатковий випуск продукції; зниження собівартості продукції й ін. Витрати по впровадженню заходів, спрямованих на поліпшення організації обслуговування, складаються з витрат на науково-дослідну роботу, Проведення іспитів, власне впровадження.
Стосовно до підприємств машинобудування для визначення сумарного економічного ефекту від упровадження заходів щодо поліпшення організації обслуговування устаткування потрібно мати наступну інформацію:
• трудомісткість обробки річної програми випуску продукції з урахуванням багатоверстатного обслуговування;
• коефіцієнт багатоверстатного обслуговування;
• коефіцієнт виконання норм;
• середній розряд робітника;
• годинна тарифна ставка робочого середнього розряду;
• коефіцієнт, що враховує преміальні доплати;
• коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату і відрахування у фонд соціального страхування;
• кількість верстатів на один робітника;
• середня річна вартість устаткування;
• річна норма амортизаційних відрахувань на реновацію устаткування;
• сумарна ремонтна складність устаткування (механічної й електротехнічної частини);
• річні витрати на розміщення і усі види ремонту однієї ремонтної одиниці устаткування (механічної й електричної частини);
• річні витрати на впровадження заходів щодо розширення зон обслуговування, на зміст і обслуговування устаткування.
Приведений перелік показників може уточнюватися з урахуванням специфіки галузей. Відзначимо, що для підприємств усіх галузей важливі дані про виробничу площу, займаної устаткуванням, і вартості одного квадратного метра виробничої площі.
Ефективність організації обслуговування залежить від техніко-економічних показників роботи устаткування.
Зміна організації обслуговування робочих місць і устаткування вимагає визначених витрат, зокрема, на придбання засобів сигналізації чи на придбання засобів переміщення сировини і матеріалів до робочих місць і ін.; витрат, зв'язаних з підготовкою кадрів. Наприклад, перехід механічних цехів на використання верстатів з числовим програмним керуванням вимагає наявності програмістів і інших фахівців відповідного профілю.
Скорочення втрат часу в чеканні обслуговування веде до росту продуктивності праці.
Організація обслуговування робочих місць і устаткування відбивається і на собівартості продукції. Доцільно контролювати такий показник, як витрати на зміст і експлуатацію устаткування на одиницю вартості зробленої продукції, а також на одиниця об'єму реалізації.
Таким чином, організація робочих місць і їхнє ефективне обслуговування є однієї зі складових циклу виробничого менеджменту "визначення умов і організація".
Баланс трудових ресурсів складається з п'яти розділів:
1. Чисельність населення.
Наявність трудових ресурсів.
Розподіл трудових ресурсів.
Використання трудових ресурсів.
Оплата праці.
Інформаційною базою для розрахунку балансу є прогнози демографічної ситуації. При цьому розрахунку використовуються дані демографічного прогнозу, матеріали аналізу стану трудових ресурсів у передплановий період і розробки наукових установ і планово-господарських органів про перспективи соціально-економічного розвитку регіонів. Основними показниками для обґрунтування елементів балансу служать матеріали про чисельність і структуру населення на перспективу (у тому числі дані про величину працездатного контингенту, чисельності дітей у віці від одного року, чисельності учнів, особи в першому п'ятилітті пенсійного віку й ін.), звітні дані про питомі ваги в працездатному населенні непрацюючих інвалідів I, II груп і осіб, що одержують пенсії по старості на пільгових умовах, про динамік зайнятості пенсіонерів, про тенденції росту зайнятості в суспільному господарстві і зміні розподілу трудових ресурсів по видах зайнятості, сферам і галузям за звітні роки. [11]
Перспективна чисельність трудових ресурсів улаштовується в такий спосіб: з чисельності населення в працездатному віці (чоловіка 16-60 років, жінки 16-55 років) відраховується чисельність непрацюючих інвалідів I, II групи й осіб, що одержує пенсії по старості на пільгових умовах, а потім до отриманої різниці додається чисельність працюючих пенсіонерів і підлітків до 16 років.
Після одержання перспективної чисельності населення за статтю і віком розрахунок ресурсної частини планового балансу трудових ресурсів виконується в такій послідовності.
Розрахунок (у середньорічному численні) виробляється по формулі:
ТР = Нт - (И + Пл) + РП + П, (3)
де ТР - загальна чисельність трудових ресурсів;
Нт - чисельність населення в працездатному віці;
И - чисельність непрацюючих інвалідів I, II груп у працездатному віці;
Пл - чисельність осіб, що одержують пенсії по старості на пільгових умовах;
РП - чисельність працюючих пенсіонерів (по старості);
П - чисельність працюючих підлітків до 16-ти років.
Чисельність непрацюючих інвалідів праці і війни I і II груп у працездатному віці, а також непрацюючих осіб, що одержують пенсії на пільгових умовах, визначається з урахуванням їх частки в складі працездатного населення в останні звітні роки. При цьому враховуються соціально - економічні заходи, спрямовані на скорочення шкідливих і тяжких умов праці.
При визначенні чисельності осіб пенсійного віку варто виходити зі сформованого рівня зайнятості пенсіонерів першого післяробочого віку (чоловіка 60 - 64 роки, жінки 55 - 59 років) і намічуваних соціально - економічних державних заходів, спрямованих на регулювання чисельності зайнятих у народному господарстві.
Після визначення в попередньому балансі чисельності трудових ресурсів дається обґрунтування їхній розподіл по видах зайнятості. Спочатку визначається чисельність незайнятого населення, тобто зайнятих у домашнім і особистому підсобному господарстві. Підхід до планування цього контингенту в зв'язку з відсутністю в країні мобільних резервів праці в цій сфері зайнятості повинний бути строго диференційованим. Можливості залучення робочої сили в суспільне господарство визначають відповідно до розвитку соціальної інфраструктури в планованому періоді з урахуванням потреби даної категорії населення в роботі відповідно до перепису. Отже, установлена чисельність трудових ресурсів розподіляється в такий спосіб:
по видах зайнятості (у народному господарстві, на навчанні з відривом від виробництва, у домашнім і особистому підсобному господарстві);
по сферах і галузям;
по народногосподарських комплексах;
по суспільних групах;
по місцю проживання;
по підпорядкованості господарства.
У сукупності ці види розподілу трудових ресурсів досить повно характеризують тенденції і закономірності, що складаються в процесі їхнього відтворення. На попередній стадії розробки балансу для визначення чисельності зайнятих у народному господарстві варто користатися формулою:
З = ТР - Л - У (4)
де З - чисельність зайнятих у народному господарстві (включаючи зайнятих у
кооперативах і індивідуально - трудовою діяльністю);
Л - чисельність зайнятих у домашньому й особистому підсобному господарстві;
У - чисельність учнів 16 років і більше, що навчаються з відривом від виробництва.
В остаточному варіанті балансу (коли будуть розроблені плани підприємств і організацій і стануть відомі результати їхнього узгодження з вищестоящими і територіальними органами керування) чисельність зайнятих у народному господарстві визначається як сума перспективної чисельності робітників та службовців, кооператорів, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю. При цьому чисельність працівників АПК повинна улаштовуватися з урахуванням темпів вивільнення зайнятих із сільськогосподарських галузей, збільшення чисельності працівників, що вийшли з колгоспів, але залишилися працювати на землі, передбачуваних темпів росту продуктивності праці й орієнтованих розробок по збільшенню обсягів виробництва продукції сільського господарства в планованому періоді.
Чисельність зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю прогнозується з урахуванням даних балансу трудових ресурсів за останній звітний рік і тенденцій зміни, що намітилися, зайнятості в цьому секторі економіки.
Для визначення чисельності населення в працездатному віці, зайнятому в домашнім і особистому підсобному господарстві, варто використовувати дані переписи населення з обліком сформованої за останні роки динаміки чисельності зайнятих у цій сфері діяльності. Масштаби зайнятості в домашнім і особистому підсобному господарстві на плановий період будуть визначатися насамперед чисельністю жінок, зайнятих вихованням малолітніх дітей, багатодітних жінок і непрацюючих у силу зниження трудової активності жінок передпенсійного віку. На першому етапі переходу до ринкової економіки до цієї категорії трудових ресурсів варто відносити і безробітних, однак, у міру становлення повноцінного ринку і нагромадження відповідних статистичних даних прийдеться прогнозувати особливо.