2) створення великими підприємствами-експортерами системи дочірніх структур (шо спеціалізуються на складанні, ре-
3) монті, сервісі, торговельно-маркетингових операціях тощо) у країнах співдружності;
4) формування транснаціональних (міждержавних) ФП Г на високорентабельних напрямах виробничо-торговельної кооперації, шо створюють можливості залучення зацікавлених банківських структур;
5) розгортання мережі спільних підприємств у зонах прикордонної співпраці держав СНД;
6) визначення спільних у межах співдружності зон економічних інтересів (за тими чи іншими сегментами ринків, збереження обсягів спільних виробництв та взаємних поставок тощо) та забезпечення відповідної цільової концентрації фінансово-промислового потенціалу зацікавлених держав у формі різного роду корпоративних об'єднань.
Відповідно до українського законодавства можливе існування ще одного виду корпоративних об'єднань підприємств, таких як промислово-фінансові групи (або фінансово-промислові групи).
Закон України «Про промислово-фінансові групи» від 21 листопада 1995 р. визначає порядок їх створення, реорганізації та ліквідації, а також фінансово-економічні умови їх діяльності.
Отже, як визначено у законі, промислово-фінансова група (ПФГ) - це об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції. Головним підприємством ПФГ є підприємство, що виробляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні й офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами. Головне підприємство ПФГ втрачає право на будь-які пільги з питань оподаткування, яке воно мало або може мати згідно з чинним законодавством України. Президентом ПФГ є керівник головного підприємства. У складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство.
Аналіз організації та функціонування українських і російських ФПГ дозволяє сформулювати основні ознаки сучасного інтеграційного процесу на базі формування структур фінансово-промислового типу:
посилення консолідаційних процесів на переважній основі інституту довірчого управління, стратегічного партнерства, концентрації власності під час її перерозподілу;
ранжування активів об'єднання, результатом якого є їх відокремлення/приєднання за критерієм значущості для реалізації стратегії групи;
активізація участі фінансового капіталу щодо забезпечення усталеності позиціонування групи на відповідних ринках.
Розвиток корпоративного сектора в Україні безпосередньо пов'язаний з постійним удосконаленням механізму захисту інвесторів та системи виконавчого права. Різка активізація діяльності шодо забезпечення прав інвесторів (включаючи інфраструктурні заходи) потрібна для відновлення інвестиційної привабливості країни в умовах економічної кризи та перерозподілу прав власності. Але реального ефекту можна досягнути тільки в комплексі з іншими анти кризовими заходами макроекономічного та інсти-туційного характеру.
Порівняльна характаристика моделей корпоративного управління
| Англо-американська модель | Західноєвропейська модель(Німецька ) | Японська модель | ||
| 1. Область розповсюдження | ||||
| США, Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія | Німеччина, Австрія, Нідерланди, Скандинавія, частково Бельгія, Франція | Японія | ||
| 2.Особливості моделі | ||||
| Ринково орієнтована фінансової системи на основі розвинутого ринку капіталу, широкого набору різних фінансових інструментів | Характерним є двопалатне правління, узаконені обмеження прав акціонерів щодо голосування | Характерним є економічні комплекси, що мають у своїй структурі фінансові установи (банки, страхові, трастові компанії), торговельні фірми, а також виробничі підприємства з усіх галузей господарства | ||
| 3.Ключові учасники реалізації моделі. | ||||
| менеджери, директори, акціонери (особливо інституційні), урядові агентства, біржі, саморегулювальні організації, консалтингові фірми. | банки і корпоративні акціонери | ключовий банк та фінансово-промислові групи, чи кейрецу | ||
| 4. Склад акціонерів | ||||
| індивідуальні і інституціональні інвестори | банки і корпорації – основні акціонери | банки – основні акціонери | ||
| 5. Склад ради директорів | ||||
| Інсайдери та аутсайдериОбов'язкові органи: ревізійна комісія (склад — виключно із зовнішніх директорів), компенсаційна комісія (визначає винагороду членам адміністрації і правління), номінаційна комісія (добір членів правління). | двопалатне правління:що складається з виконавчої (чиновників корпорації) і наглядової (спостережної) (працівників/службовців компанії і акціонерів) рад; | афілійовані особи (виконавчи директори, керівники важливих відділів компаній і правління) | ||
| 6. Законодавча база | ||||
| Федеральна законодавча база, закони штатів (у США) і стандарти неурядових організацій | Федеральні та місцеві закони (статути акціонерного товариства і фондової біржі, комерційні правила, правила, які визначають склад наглядової ради, входять до федерального законодавства) | Головні регулювалюючиоргани: Бюро цінних паперів Міністерства фінансів і Комітет із нагляду за фондовими біржами | ||
| 7. Вимоги щодо розкриття інформації | ||||
| Високий рівень розкриття іформації | Чітко регламентовані правила розкриття інформації | Жерстко регламентовані правила розкриття інформації | ||
| 8. Роль акціонерів в КУ | ||||
| Компітенція акціонерів:вибори директорів;призначення аудиторів;купівля контрольного пакета акцій;питання реорганізації;внесення поправок до статуту корпорації;включення пропозицій до порядку денного річних зборів;скликання позачергових загальних зборів акціонерів. | Компітенція акціонерів:розподіл чистого прибутку (виплата дивідендів, використання коштів); ратифікація рішень наглядової (спостережної) і виконавчої рад за минулий фінансовий рік; вибори наглядової (спостережної) ради; призначення аудиторів | Компітенція акціонерів:виплата дивідендів, розподіл коштів, вибори ради директорів;призначення аудиторів | ||
Література
1. Довгань Л.Є., Пастухова В.В., Савчук Л.М. Корпоративне управління. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 180 с.
2. Корпоративне управління: Наук.-метод. рек. щодо вивч. дисципліни / Л.В. Балабанова, Л.А. Лутай, В.В. Лисевич – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005.- 132 с.
3. Козаченко А.В., Воронкова А.Е. Корпоративне керування: Підручник. - К.: Либра, 2004. – 368 с.
4. Євтушевський В.А., Ковальська К.В. Стратегія корпоративного управління – К.: Знання, 2007. -287 с.
5. Євтушевський В.А. Корпоративне управління. Підручник. – К.: Знання, 2006.- 406 с.