Підсистеми, отримані виділенням з однієї вихідної системи, відносять до підсистем одного рівня або рангу. При подальшому розподілі отримуємо підсистеми нижчого рівня. Такий розподіл називають ієрархією (розподіл посад на вищі і нижчі, порядок підпорядкування нижчих за посадою осіб вищою і т. п.). Одну й ту ж систему можна поділяти на підсистеми по-різному - це залежить від обраних правил об'єднання елементів в підсистеми. Найкращим, очевидно, буде набір правил, який забезпечує системі в цілому найбільш ефективне досягнення мети. При поділі системи на підсистеми слід пам'ятати про правила такого розбиття:
1) кожна підсистема повинна реалізовувати єдину функцію системи;
2) виділена в підсистему функція повинна бути легко зрозумілі незалежно від складності її реалізації;
3) зв'язок між підсистемами повинна вводитися лише за наявності зв'язку між відповідними функціями системи;
4) зв'язки між підсистемами повинні бути простими (наскільки це можливо).
Число рівнів, кількість підсистем кожного рівня може бути різним. Однак завжди необхідно дотримуватися одне важливе правило: Підсистеми, що безпосередньо входять в одну систему більш високого рівня, діючи спільно, повинні виконувати всі функції тієї системи, в яку вони входять. Управління будь-якою організацією, яка виробляє товари або надає послуги, будується за ієрархічним принципом. Діяльність зі створення товарів і послуг має місце у всіх організаціях Виробництво - це створення товарів і надання послуг шляхом перетворення входу системи (необхідних ресурсів усіх видів) в її вихід (готові товари та послуги). На виробничих фірмах діяльності по створенню товарів зазвичай очевидна. її результатом є конкретні товари (наприклад, верстати або літаки). В інших організаціях, які не створюють фізичні товари, виробничі функції можуть бути менш очевидні, приховані від публіки і кожного з покупців. Наприклад, це діяльність, що здійснюється в банку, офісі, аеролініі або коледжі. Діяльність таких компаній називають сервісом. Керуючі виробничою діяльністю приймають рішення, які необхідні для перетворення ресурсів у товари і послуги. В ієрархічній системі управління будь-яка підсистема деякого рівня підпорядкована підсистемі більш високого рівня, до складу якої вона входить і керується нею. Для систем керування поділ системи можливе до тих пір, поки отримана при черговому розподілі підсистема не перестає виконувати функції управління. З цієї точки зору системою управління нижчого ієрархічного рівня є такі підсистеми, які здійснюють безпосереднє управління конкретними знаряддями праці, механізмами, пристроями або технологічними процесами. Система управління будь-якого іншого рівня, крім нижчого, завжди здійснює управління технологічними процесами не безпосередньо, а через підсистеми проміжних, більш низьких рівнів. Важливим принципом побудови системи управління підприємством є розгляд підприємства як системи з багаторівневою (ієрархічної) структурою. Від ланок, розташованих на більш високому рівні, йде потік керуючих дій, а інформація про поточний стан об'єкта управління нижчого рівня надходить ланкам більш високого рівня. Розглядаючи своєрідне "дерево" управління, можна
відзначити, що перевага ієрархічної структури управління полягає втому, що рішення задач управління можливо на базі локальних рішень, що приймаються на відповідних рівнях ієрархії управління. Нижній рівень управління є джерелом інформації для прийняття управлінських рішень на більш високому рівні. Якщо розглядати потік інформації від рівня до рівня, то кількість інформації, виражена в числі символів, зменшується з підвищенням рівня, але при цьому збільшується її смисловий (семантичний) зміст.(2)
Елементарна організаційна структура управління персоналом
Відображає дворівневий керівництво, яке може існувати в невеликих організаціях або в різних відділеннях та філіях великих організацій. При такій структурі управління персоналом виділяються верхній рівень (керівник) і нижній рівень (виконавець).
Для елементарних організаційних структур характерно те, що вони дозволяють працівникам швидко приймати рішення, оперативно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі і забезпечувати неформальний підхід до мотивування і контролю за діяльністю персоналу. Це, безсумнівно, дає організації певні переваги. У той же час елементарні оргструктури відкривають простір для волюнтаризму керівника і його зосереджують увагу на поточні справи, не даючи можливості займатися вирішенням стратегічних питань.
Спочатку створення підприємства була створена проста організаційна структура, в процесі розвитку підприємства вона перетворилась на ієрархічну.
3.7Які категорії менеджменту використовуються в ситуації? Функції менеджменту
Категорія функцій менеджменту є однією з фундаментальних в теорії менеджменту.
Функція менеджменту - це вид діяльності, заснований на поділі і кооперації управлінської праці та характеризується певною однорідністю, складністю і стабільністю впливів на об'єкт і суб'єкт менеджменту.
Кожна функція менеджменту характеризується однорідністю змісту і цільовою спрямованістю. Опції є складовими частинами будь-якого процесу управління поза залежністю від особливостей (розміру, призначення, форми власності і т. д.) тієї чи іншої організації. Тому їх називають основними, або загальними.
У теорії і практиці менеджменту існують різні підходи до класифікації функцій. У вітчизняній теорії управління розрізняють функції основні (загальні) і конкретні (специфічні). В даний час більшість авторів до складу загальних функцій включають: Прогнозування та планування; організація роботи; активізація і стимулювання; координація і регулювання; контроль, облік та аналіз.
Всі основні (загальні) функції управління виконуються у кожному підрозділі на будь-якому рівні управління будь-якої соціально-економічної системи. (1)
Конкретні функції управління - функції, пов’язані з видами управлінської діяльності, залежними від особливостей об'єктів управління: конструкторська підготовка виробництва , технологічна підготовка виробництва , управління матеріально-технічним постачанням та ін.
Всі дані функції (основні і конкретні) мають дві загальні характеристики: вони обидві вимагають прийняття рішень, і для всіх необхідні комунікації, обмін інформацією. Ці характеристики зв'язують всі управлінські функції, і тому їх часто називають сполучними процесами.
Список літератури
1. Г..Я. Гольдштейн "Основы менеджмента" Таганрог. Изд-ство ТРТУ, 1997г.
2. Н.. М. Мартыненко "Основы менеджмента", Киев. Изд-ство "Каравелла",2003г.