Зміст даної стратегії полягає у тому, щоб валютні зобов’язання або вимоги компанії були покриті. Таким чином, для будь-якого грошового потоку повинен існувати зустрічний потік у тій же валюті, що закриває відкриту позицію.
Валютні свопи.
Одним із способів хеджування шляхом свопу є метод фіксації форвардних відсоткових ставок. Між банком і компанією укладаєтьсяугода, відповідно до якої компанія вкладає гроші на валютний депозит, а банк надає компанії позику у національній валюті. Кожні 6 місяців відбувається взаємна сплата відсотків, які є або фіксованими, або розраховуються, виходячи із ставки по міжбанківським відсоткам плюс фіксований відсоток. Втрати компанії на різниці % розглядаються як плата за своп-операцію.
5.Фінансування зовнішньої торгівлі
5.1.Фінансування експорту
Задачі і форми фінансування експорту.
Експортне фінансування - залучення, забезпечення і використання фінансових коштів в цілях здійснення експортної угоди.
В основі такої угоди лежить не лише торгівля товарами народного споживання, але й поставка машин і обладнання, продаж нематеріального майна (права, ліцензії).
Експортне фінансування повинно бути пов’язане безпосередньо з конкретним договором про поставку товарів і послуг, в якому урегульовані права і обов’язки продавця (постачальника) і покупця (підрядника).
При фінансуванні експорту використовуються практично всі форми кредитів, які використовуються для внутрішньої торгівлі. Утворились і особливі форми фінансування, які знаходяться у тісному зв’язку з наданими іноземному партнеру умовами платежу, рис. 5.1.
Рис. 5.1.Форми фінансування експорту.
Фінансування експорту може бути отримано звичайними і нетрадиційними методами і надаватись банками, небанківськими установами або державними організаціями. Різні методи фінансування експорту подано в табл.5.1.
Таблиця 5.1.
Основні способи фінансування експорту
| Види фін-ня | Звичайні або традиційні методи фінансування | Нетрадиційні методи фін-ня |
| Короткострокове | 1.1.Незабезпечений овердрафт у національній або іноземній валюті1.2.Аванси під інкасо1.3.Врахування або купівля векселів / чеків банком1.4.Акцептні кредитні лінії1.5.Аванси покупця | 1.1.Експортний факторинг1.2.Кредити експортних посередників1.3.Фінансування через комісійні фірми |
| Середньострокові | 2.1.Позика в нац. валюті2.2.Позика в ін. валюті2.3.Кредит спеціальної держ. установи | 2.1.Форфейтинг2.2.Лізинг2.3.М/н кредитні союзи2.4.Зустручна торгівля |
| Довгострокове | 3.1.Випуск єврооблігацій3.2.Кредит покупцю3.3.Проектне фінансування | 3.1.Випуск акцій |
5.2.Нетрадиційні форми фінансування
Зустрічні угоди.
Зустрічна торгівля - зовнішньоторгові операції, при здійсненні яких у документах фіксуються тверді зобов’язання експортерів і імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами.
Експертами ООН виділяються три основні види м/н зустрічних угод:
1)бартерні угоди;
2)торгові компенсаційні угоди;
3)промислові компенсаційні угоди.
Основні форми м/н зустрічних угод:
1.Бартер.
2.Клірингові угоди.
3.Паралельні угоди.
4.Попередня закупка.
5.Обернена купівля.
6.Промислова кооперація.
М/н лізинг.
Лізинг - це комплекс майнових і економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступною здачею його у тимчасове користування і володіння за певну плату.
Економічна природа лізингу.
Лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а по формі він схожий з інвестиційним фінансуванням.
Види лізингових платежів, включають:
-амортизацію фінансованого активу;
-витрати лізингодавача, а саме:
-витрати, пов’язані із залученням капіталу, тобто %-ві платежі з кредиту;
-операційні витрати лізингодавача, пов’язані із укладанням і управлінням лізинговим контрактом;
-прибуток лізингодавача.
5.3.Факторинг і форфейтинг
Факторингові операції
Факторинг - різновидність посередницьких операцій, що проводяться банком і спеціальними компаніями, яка представляє собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера і їх інкасацію.
За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70% до 90% від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10-30% від номінальної вартості рахунків-фактур після вирахування % за кредит і комісії за послуги зараховуються yа блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов’язання у строк, то факторингова компанія розблокує рахунок і повертає остачу клієнту-експортеру.
Види факторингу.
2 види: прихований і відкритий.
За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимог експортером. У випадку використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов’язань фактор-фірми, не повідомляється такожнікому із контрагентів експортера про кредитування його продаж факторною компанією.
Вартість факторингу.
Включає:
-% за користування кредитом (вище ринкової ставки по кредитам відповідного терміну на 2-3 %-вих пунктів);
-плати за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу і інші послуги): вилучається як % віл суми рахунка-фактури, як правило у межах 0,5-3% від суми переуступлених рахунків;
-при безоборотному факторингу - спеціальної надбавки за ризик у розмірі 0,2-0,5% від суми кредитування.
Форфейтингові операції.
Форфейтинг - купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають із товарних поставок, спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу на еспортера при наданні останнім достатнього забезпечення.
Форфейтер бере на себе всі види ризиків.
Форфейтирування дає ряд суттєвих переваг експортеру:
-покращує позиції експортера по ліквідності, так як фірма негайно отримує готівку;
-експортер звільняється від валютних, кредитних, %-вих ризиків;
-зменшуються довгострокові вимоги у балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності;
-знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи по інкасації платежів;
-форфейтинг не спливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.
Недоліки форфейтингу:
1)Висока вартість: ставка значно більша звичайних ставок за кредитами, так як форфейтер бере на себе всі ризики.
2)Важкий пошук для експортера банка, що забажав би діяти в якості форфейтера.
Співвідношення форфейтингу і факторингу.
Головні відмінності форфейтинга від факторингу:
1).неможливість регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;
2).форфейтинг здійснюється лише за сприяння банка і спеціального фінансового інституту (форфейтера);
3).продається лише одна вимога;
4).вимоги повинні носити середньо- і довгостроковий характер;
5).форфейтер бере на себе також політичні ризики;
6).сплата повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%);
7).необхідність наявності банківських гарантій імпортеру.
5.4.Державне страхування експорту
Для стимулювання експорту держава часто застосовує страхування експортних кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавні організації, а також за допомогою гарантій і поручень уряду.
Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні і економічні ризики на довгий період. Страхування експортного договору залежить від лежачої в його основі експортної угоди, платіжеспроможності імпортера і його гарантії (банка чи уряду).
У цьому випадку експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95% суми вимог.
Гарантії видаються при виконанні наступних умов:
-заявник - резидент країни-експортера;
-товари і послуги мають походження країни-експортера;
-імпортер згоден здійснити аванс у розмірі 15-20% від суми поставки;
-графік погашення заборгованості по середньостроковим і довгостроковим кредитам передбачає декілька дат погашення на протязі строку дії кредиту;
-учасники угоди зобов’язуються своєчасно надавати дані про несвоєчасне погашення кредиту і про можливі збитки;
-дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація.
Послуги по державному страхуванню експортних кредитів надаються практично у всіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Германії, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких управляє держава.
Цими організаціями страхуються звичайно види ризиків:
-зовнішньополітичний ризик;
-ризик заборони на переведення коштів, включно ризик мораторію;
-кредитний ризик, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників на страхуються).
Способи страхування експортних ризиків.
Для зниження ризиків, пов’язаних із здійсненням експортно-імпортних операцій, існують різні способи, а саме банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т.п.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.
Способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах.
| Ризики | Способи страхування |
| Фабрикаційний ризик | -Страховка спеціального страхового товариства-Безвідзивний підтверджений акредитив-Аванс замовника |
| Ризик неплатежу | -Страховка спеціального страхового товариства-Безвідзивний підтверджений акредитив-Банківська гарантія / аваль-Форфейтинг |
| Ризик обмінного курсу валют | -Строкова валютна угода-Валютний опціон-Отримання кредиту в іноземній валюті-Страховка спеціального страхового товариства-Форфейтинг-Внутрівиробнича компенсація заборгованості і вимог в ін. валюті |
| Ризик зростаючих витрат при виробництві товару | -Обмовка про зміну ціни в експортному контракті-Перенесення додаткових витрат на постачальників-Відсоткова своп-операція |
| Ризик зміни відсоткових ставок | -Перенесення додаткових витрат на постачальників-Відсоткова своп-операція-Фінансування з плаваючими відсотковими ставками |
5.5.Способи фінансування імпорту