Дані аналізу причин незайнятості за 1999-2003 рр. свідчать про основні причини притоку безробітних, зокрема на реєстрований ринок праці України [42].
Найбільшу питому вагу в обсязі зареєстрованих безробітних за цей період становили особи, звільнені за власним бажанням — їхня частка (з деякими відхиленнями) коливається від 38,7% у 1997 р. до 27,3% у 2001 р. Незважаючи на позитивну тенденцію скорочення питомої ваги цієї групи, її абсолютна чисельність за цей період збільшилась, відповідно, з 246696 до 752961 осіб, або більше ніж у три рази. Особливістю даної групи є її спорідненість з «прихованим вивільненням», в основі якого лежать характерні соціальні та економічні проблеми перехідного періоду — приховане безробіття, заборгованість по заробітній платі і т. ін.
На другому місці в чисельності зареєстрованих безробітних знаходяться особи, вивільнені у зв’язку з структурними змінами в організації виробництва. Для цієї групи характерна тенденція до зменшення: з 30,1% у 1998 р. до 13,7 у 2002 р.
До третьої групи належать особи, не зайняті з інших причин, їхня питома вага у загальній чисельності безробітних протягом 1998-2002рр. знаходилась на рівні 15% — 29,8% .
Четверта група — випускники навчальних закладів, їхня питома вага знижується з 11% у 1998 р. до 5,6% в 2002 р.
На реєстрованому ринку праці у 2000-2002рр. (табл.2.1) мали стійку тенденцію до зростання показники чисельності безробітних і рівня безробіття, зокрема, в: 2000 р. зростання першого становило 181,5%, 2001р. - 157,5%, 2002 р.-117,1%. У 2003 р. з’явились перші ознаки стабілізації; чисельність безробітних порівняно із попереднім роком зменшилась на 19,3 тис. осіб, або на 1%, у 2003 р. відповідно зменшилась порівняно з 2002 р. на 147,1 тис. осіб або на 12,7%. Майже таку саму динаміку мав і показник рівня безробіття.
Таблиця.2.1
Чисельність безробітних, що перебували на обліку в службі зайнятості та рівень безробіття на кінець року в Україні у 1998-2002 рр.
| Показник | Роки | ||||
| 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| Чисельність безробітних на кінець року, осіб | 637063 | 1003216 | 1174542 | П55216 | 1008077 |
| Рівень зареєстрованого безробіття, % | 2,33 | 3,69 | 4,3 | 4,22 | 3,68 |
Структурно-технологічний регрес економіки України був основним важелем негативних змін у структурі зайнятості населення, що особливо позначилось на стані зайнятості молоді, жінок та інших слабо захищених верств населення.
Чисельність молоді, зайнятої економічною діяльністю в динаміці у 1998-2002 рр. становила, відповідно, 5565,8 тис. осіб, 5496,6 тис. осіб, 4782,2 тис. осіб, 4875,2 тис, осіб 5923 тис. осіб, або 23,4%, 23,9%, 23,9%, 22,9%, 29,3% загальної чисельності населення зайнятого економічною діяльністю (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Динаміка чисельності і рівня зайнятості окремих категорій населення України за даними вибіркового обстеження населення у 1998—2002 рр., тис. осіб
| Роки | з обстеженого населення | в тому числі зайняті | рівень зайнятості | |||
| молодь | жінки | молодь | жінки | молодь | жінки* | |
| 1998 | 9430,9 | 19810,5 | 5665,8 | 12124,0 | 60,1 | 61,2 |
| 1999 | 10701,6 | 19326,0 | 5496,6 | 11757,6 | 51,4 | 60,8 |
| 2000 | 10819,5 | 19230,9 | 4782,2 | 9750,1 | 44,2 | 50,7 |
| 2001 | 10930,9 | 19178,7 | 4875,2 | 9915,4 | 44,6 | 51,7 |
| 2002 | 10990,5 | 19094,1 | 5923,0 | 9863,4 | 53,9 | 51,7 |
* розраховано як відношення чисельності зайнятих молоді і жінок до загальної чисельності населення відповідної групи.
Динаміка чисельності зайнятої молоді за 1998-2002 рр. свідчить про те, що протягом 1998-2000 рр. спостерігалась тенденція до зменшення рівня зайнятості цієї важливої категорії молодих людей. І лише у 2001 р. зафіксовано невелике збільшення зайнятості молоді (на 0,4 відсоткових пункти) і в 2002 р., відповідно, на 9,3 відсоткових пункти даної категорії населення.
Аналогічна тенденція спостерігалась і з зайнятістю жінок.
Згадані категорії — це найбільш вразливі верстви населення, які потерпають від порушення законодавства про працю під час проведення приватизації, реструктуризації виробництва, а також у нових формах господарювання.
На наш погляд, особливу увагу необхідно зосередити на проблемах молодих і їх зайнятості, адже це майбутнє нашої країни. Статистичні показники вибіркового обстеження свідчать про те, що рівень зайнятості молоді у 2002р. знизився на 6,2 відсоткових пункти порівняно із 2000 р,, і становив 53,9%. Тобто, серед цієї категорії молодих ( віком до 29 років) тільки 53,9% зайнятих. Це наводить на роздуми щодо останніх 46,1% молодих — якими видами діяльності вони зайняті та які джерела і розміри їхніх доходів.
Найнижчий рівень зайнятості у 2002 р. був серед молоді у віці 15-19 років і становив 8,6%; у молоді 20-24 років цей показник становив 53,8%, у віковій групі 25-29 років - 73,7%. Тобто, особливо низький рівень зайнятості спостерігався у молоді віком до 19 років (табл. 3).
Таблиця 2.3
Рівень зайнятості молоді в Україні у 1998 – 2002 рр. за віковими групами, %
Роки | Вікова група | ||
15-19 років | 20-24 роки | 25-29 років | |
1998 | 12,6 | - | 73,1 |
1999 | 19,7 | 59,4 | 76,5 |
2000 | 9,8 | 53,2 | 71,6 |
2001 | 8,6 | 54,4 | 72,7 |
2002 | 8,6 | 53,8 | 73,7 |
Дані таблиці 3 свідчать про те, що рівень зайнятості суттєво зменшився серед молоді у віці 15-19 років (з 12,6% у 1998 р. до 8,6% у 2002 р.). Така ситуація пояснюється тим, що поступова стабілізація економіки і впровадження нових технологій потребує кваліфікованих працівників, а молодь у віці 15-19 років, як правило, не набула ще відповідного рівня досвіду, освіти і кваліфікації.
Загалом у 2002 р. чисельність економічно активної молоді у віці 15-29 років (порівняно з 2000 р.) зменшилась на 104,2 тис. осіб, або на 1,7% і становила 5923 тис. осіб.
Рівень безробіття молоді у 2002 р. становив 16,8% проти 11,8% для всього працездатного населення України.
Зросла в цілому і чисельність економічно неактивного населення (на 215,2 тис. осіб), в тому числі молоді (на 102,6 тис. осіб, або на 1%).
Щодо міського населення, то упродовж 2001-2002 рр. спостерігалась аналогічна тенденція. Знизилась чисельність економічно активного населення на 156 тис. осіб, або на 2,0%. Одночасно серед міського населення знизився рівень безробіття з 14,4% до 13,3%, в тому числі молоді, відповідно, з 21,7% до 18,8%.
Зауважимо, що в 16 областях України рівень безробіття населення, визначений за даними щоквартальних обстежень домашніх господарств перевищує середні дані по Україні (11,1%), в: Житомирській (13,7%), Закарпатській (13,1%), Івано-Франківській (12,8%), Київській (11,9%), Кіровоградській (15,4%), Луганській (13,3), Львівській (12,7%), Миколаївській (11,7), Сумській (16,7%), Тернопільській (17,1%), Харківській (11,8), Херсонській (13,3%), Хмельницькій (12,8), Черкаській (11,5%), Чернівецькій (18,4%), Чернігівській (12,1%) областях. В решті десяти областях рівень безробіття становив від 6,1% до 10,8%.
Дані обстежень за Методологією МОП дозволяють більш повно оцінити ситуацію на ринку праці. Так, аналіз рівнів безробіття за статтю та місцем проживання свідчить про те, що в цілому динаміка цих процесів має загальну тенденцію до зменшення (окрім сільського населення, де рівні безробіття щорічно зростають). Зокрема, у 2001 р. рівень безробіття сільського населення становив 7,9% порівняно з 6,7% в 1999 р.
Це підтверджує той факт, що проведення аграрної реформи на селі негативно вплинуло на зайнятість сільського населення. У цьому є окрема проблема безробіття на селі, вона стосується і труднощів у розпаюванні землі, а також невирішеного питання щодо віднесення власників землі до числа безробітних тощо.
Аналізуючи чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості в 1998-2001 рр. за освітою (табл. 2.4), слід відмітити, що вона мала тенденцію до зростання і в 2001 р. по відношенню до 1998 р. становила 135,5%, в тому числі: чисельність незайнятих з повною вищою освітою — 121,8%, базовою вищою освітою — 135,5%, професійно-технічною освітою 141,3%, повною загальною середньою освітою — 136,2%, базовою загальною середньою — 128,2%, початковою — 81,1%. Таким чином, найбільш високі темпи зростання незайнятого населення спостерігались у осіб з професійно-технічною і повною загальною середньою освітою [51].
Таблиця 2.4
Чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості в Україні у 1998-2001 рр. (за освітою)
| Показники рівня освіти в Україні | Чисельність незайнятих громадян, особи | Питома вага у загальній чисельності 2001 р.,% | У % 2001р. до 1998р. | ||||||
| 1998р. | 1999р. | 2000р. | 2001р. | ||||||
| Усього | 2036708 | 2475900 | 2744097 | 2760239 | 100,0 | 135,5 | |||
| В тому числі: Повна вища | 228036 | 260506 | 287376 | 277766 | 10,1 | 128,1 | |||
| Базова вища | 432410 | 533182 | 592939 | 585764 | 21,2 | 135,5 | |||
| Професійно-технічна | 621759 | 784901 | 875925 | 884573 | 32,1 | 141,3 | |||
| Повна загальна середня | 624646 | 745186 | 825214 | 850544 | 30,8 | 136,2 | |||
| Базова загально-середня | 119499 | 141951 | 153335 | 153192 | 5,5 | 128,2 | |||
| Початкова | 10358 | 10174 | 9308 | 8400 | 0,3 | 81,1 | |||
Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціально-економічного життя людини, пов’язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво ВНП, а отже економічну основу життя суспільства. Разом з тим зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потреби людей не лише в заробітках, але й у самореалізації через суспільно корисну діяльність.