План
1. Сутність подвійного запису та кореспонденції рахунків. Складання бухгалтерських проводок, бухгалтерських відомостей.
2. Аудиторський висновок та вимоги до його складання.
Поняття аудиторського висновку.
Основні елементи аудиторського висновку.
Види аудиторських висновків та їх зміст.
3. Процедури аудиту.
Визначення процедури.
Види процедур.
Література.
Вопрос №1. Сутність подвійного запису та кореспонденції рахунків. Складання бухгалтерських проводок, бухгалтерських відомостей.
Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.
Подвійний запис – метод, випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі і пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках. Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.
Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.
Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.
Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов’язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.
Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки.
Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж саму суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки.
Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки – один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.
У складних бухгалтерських проводках не порушуються принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов’язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.
Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків. Їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.
Щоб зробити бухгалтерське проведення, треба:
1) визначити економічний зміст операції;
2) вирішити, які рахунки беруть участь в проведенні;
3) визначити характеристику рахунків (А, П, А-П) і вирішити, на якому рахунку зміни відображати за дебетом, а на якому — за кредитом;
4) написати проведення.
Приклад
Отримано гроші з банку в касу — субрахунок 311 та рахунок ЗО, активні, на рахунку ЗО — збільшення, за дебетом, на субрахунку 311 — зменшення за кредитом. В бухгалтерському обліку записують так:
Д-т 30 К-т 311.
Приклади бухгалтерських проведень з отримання або витрачання грошей:
1. Отримано короткострокову позику банку на поточний рахунок :
Д-т 311 К-т 60.
2. Сплачено позику банку з поточного рахунку : Д-т 60 К-т 311.
3. Видано з каси під звіт: Д-т 372 К-т ЗО.
4. Повернено в касу невитрачені залишки підзвітних сум: Д-т ЗО К-т 372.
5. Виплачено з каси заробітну плату: Д-т 661 К-т ЗО.
6. Отримано виробничі запаси від постачальника: Д-т 20 К-т 63.
7. Оплачено рахунки постачальника з поточного рахунку : Д-т 63 К-т 311.
8. Отримано оплату від покупців: Д-т 311 К-т 36.
9. Повернено гроші з каси в банк: Д-т 311 К-т ЗО.
Розглянемо спрощену схему відображення на рахунках процесів заготівлі, виробництва та реалізації. Схема процесу заготівлі:
1. Отримано матеріали від постачальника: Д-т 20 К-т 63.
2. Оплачено рахунки постачальника: Д-т 63 К-т 311.
На Т-рахунках ця схема матиме вигляд:
Витрати на виробництво групують за деоетом рахунків &а (прямі витрати), 91, 92, 93. Списуються в дебет цих рахунків витрати з кредиту рахунків 20 "Виробничі запаси", 66 "Розрахунки з оплати праці", 65 "Розрахунки за страхуванням", 13 "Знос необоротних активів" (пригадайте елементи витрат), а також інші витрати з кредиту рахунків 64, 371, 685 та ін. Виготовлена продукція списується з кредиту рахунку 23 "Виробництво" в дебет рахунку 26 "Готова продукція".
Розглянемо облік прямих витрат:
1. Передано у виробництво матеріали, МШП:
Д-т 23 К-т 20, 22.
2. Нараховано заробітну плату виробничому персоналу: Д-т 23 К-т 661.
(Нарахування зарплати адміністративному персоналу буде здійснено проведенням Д-т 92 К-т 661, загальновирбничому: Д-т 91 К-т 661).
Нараховано амортизацію необоротних активів: Д-т 23 К-т 13.
Нараховано відрахування на соціальні заходи: Д-т 23 К-т 65. Списано витрати на відрядження: Д-т 23 К-т 372.
Нараховано борг за комунальні послуги: Д-т 23 К-т 685.
Передано на склад із виробництва готову продукцію: Д-т 26 К-т 23.
Бухгалтерські відомості:
Відображення господарських операцій за систематичними та аналітичними рахунками – це поточний бухгалтерський облік. Оскільки баланс завжди характеризує наявність та стан господарських засобів і їх джерел формування у вартісному вимірнику на певну дату, то для поточного відображення змін цих засобів і джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках за дебетом, а на пасивних рахунках – за кредитом. Протягом місяця з журналу реєстрації господарських операцій зроблені кореспонденції рахунків (бухгалтерські проводки) переносять на відкриті на підставі балансу синтетичні та аналітичні рахунки. Наприкінці місяця за кожним синтетичним та аналітичним рахунком вираховують обороти за дебетом і кредитом і виводять кінцеве сальдо залишок на кінець місяця)
Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою оборотних відомостей, які складають окремо за синтетичними і аналітичними рахунками.
За даними балансу відкриваємо відповідні синтетичні рахунки і запишемо на них початкове сальдо. Сума початкових сальдо всіх активних рахунків буде дорівнювати сумі початкових сальдо всіх пасивних рахунків, що випливає із суми балансу.
Зміст господарських операцій та кореспонденцій рахунків відобразимо у журналі операцій за звітній період.
Записані в Журналі реєстрації господарські операції відображаємо на відкритих відповідно до балансу синтетичних рахунках. Підраховуємо за кожним синтетичним рахунком обороти за дебетом і кредитом і виводимо кінцеве сальдо.
Поточне узагальнення змін, що відбуваються у складі господарських засобів і джерел, здійснюють за допомогою оборотних відомостей. Оборотні відомості є способом узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємодії зв’язку між балансом і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.
Оборотні відомості складаються як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками. У них відображають обороти за дебетом і кредитом, а також залишки(сальдо) на початок і кінець звітного періоду (місяця).
Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатогранної таблиці за контокорентною формою, яка включає послідовно: назву синтетичних рахунків, початкове сальдо за дебетом або кредитом, обороти за місяць за дебетом і кредитом, а також кінцеве сальдо за дебетом або кредитом. За кожною графою оборотної відомості показують підсумки.
Як бачимо. Оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за звітній період, а також їх стан на початок і кінець звітного періоду.
Якщо правильно записані початкові сальдо (залишки) на рахунках, рознесені всі кореспонденції за рахунками (бухгалтерські проводки), підраховані обороти та виведені кінцеві залишки (сальдо), то в оборотній відомості мають місце три пари рівностей.
Рівність підсумків першої пари граф зумовлена рівністю активу і пасиву балансу, який є підставою для запису на синтетичних рахунках початкового сальдо.
Рівність підсумків другої пари граф зумовлена подвійним записом операцій, згідно з якими кожна господарська операція в одній і тій же сумі відображається за дебетом і кредитом різних рахунків.
Рівність підсумків третьої пари граф зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки (сальдо) на синтетичних рахунках рівні між собою ( баланс початковий), а також рівні суми оборотів за дебетом і кредитом (оборотний баланс), то і залишки на кінець звітного періоду в підсумку мають бути рівні між собою (кінцевий баланс).