Є п'ять основних стилів розв'язання конфлікту, в основу яких покладена система, котру називають методом Томаса-Кілмана, розробленого ще в 1972 р.
Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль розв'язання конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов'язані із спільним джерелом будь-якого конфлікту – розбіжністю інтересів двох чи кількох сторін.
Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, якою індивід прагне задовольнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи спільно чи індивідуально).
Кожна людина деякою мірою використовує всі ці стилі, але, звичайно, має пріоритетні. Крім того, деякі стилі можуть бути найефективнішими для розв'язання конфліктів певного типу.
Стиль конкуренції.
Він може бути ефективним тоді, коли керівник наділений певною владою; знає, що його рішення чи підхід у даній ситуації правильний, і має можливість наполягати на них.
Проте це не той стиль, який варто використовувати при особистих стосунках; якщо ви хочете ладити з людьми, то стиль конкуренції викликатиме в них відчуження.
Стиль уникнення.
Його можна використовувати тоді, коли спірна проблема не важлива для вас, коли ви не хочете витрачати сили на її розв'язання або коли відчуваєте, що перебуваєте у безнадійному стані.
Цей стиль також рекомендують у тих випадках, коли ви відчуваєте себе неправим і передчуваєте правоту іншої людини, або коли ця людина наділена більшою владою.
Стиль уникнення може стати придатним у спілкуванні із « тяжкою» людиною і в разі відсутності серйозних підстав далі контактувати з нею.
Цей підхід може бути корисним також тоді, коли прагнете прийняти рішення, але не знаєте, як вчинити, або прийняти це рішення одразу нема потреби. Він годиться також для тих випадків, коли відчуваєте, що для правильного розв'язання конкретної проблеми не володієте достатньою інформацією.
Дехто вважає стиль уникнення « втечею» від проблем і відповідальності, неефективним підходом до розв'язання конфлікту. Насправді ухилення або відстрочка можуть бути цілком придатною і конструктивною реакцією на конфлікт.
Стиль пристосування.
Його можна використати, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої людини і не суттєвий для вас.
Цей стиль корисний також і в тих ситуаціях, коли ви не можете отримати верх, оскільки інша людина наділена більшою владою; таким чином ви ідете на поступки і погоджується з тим, чого хоче опонент.
Якщо відчуваєте, що поступаєтесь у чомусь важливому для себе і відчуваєте в зв'язку з цим невдоволеність, то стиль пристосування у цьому випадку неприйнятний.
Він може виявитися непридатним і в тій ситуації, коли відчуваєте, що інша людина не збирається, в свою чергу, поступатися чимось або коли ця людина не оцінить зробленого вами.
Цей стиль необхідно використовувати тоді, коли ви відчуваєте, що, трохи поступившись, можете вдатися до цієї стратегії, якщо на даний момент потрібно пом'якшити ситуацію, а надалі повернетесь до цього питання і зможете відстояти свою позицію.
Стиль пристосування дещо нагадує стиль уникнення, оскільки його можна використати для отримання відстрочки у вирішенні проблеми. Проте основна відмінність полягає в тому, що ви дієте разом з іншою людиною; погоджуєтесь робити те, чого хоче інший. Коли ж застосовуєте стиль уникнення, ви не робите нічого для задоволення інтересів іншої людини, а просто відштовхуєте від себе проблему.
Стиль співробітництвавимагає певних зусиль.
Обидві сторони повинні затратити на це час, повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати один одного, а потім виробити альтернативні варіанти розв'язання проблеми. Відсутність хоча б одного з цих елементів робить такий підхід неефективним.
Стиль співробітництва серед інших стилів є найважчим, зате він допомагає знайти рішення, яке найбільше задовольняє обидві сторони в складних конфліктних ситуаціях.
Стиль компромісу.
Компроміс досягається на більш поверховому рівні відносно співробітництва; індивід поступається у чомусь, інша людина теж у чомусь поступається, і в результаті сторони зможуть дійти згоди.
Стиль компромісу найефективніший у тих випадках, коли обидві сторони мають однакові бажання, вимоги, але знають, що тим часом це є для них нездійсненним.
Виходячи із важливості проблеми, можна обрати стратегію поведінки в конфліктній ситуації:
– знайти спосіб уникнення конфлікту;
– розробити компромісне рішення;
– заспокоїтися і змиритися з тим, що хоче робити партнер;
– зачекати, щоб знайти підходяще вирішення;
– продовжувати робити те, що робите, поки не знайдеться спосіб підвищити комфортність іншої людини в цій ситуації [10, с. 262–274].
Висновки
У процесі виконання контрольної роботи було розглянуті такі питання:
– поняття корпоративної культури;
– ділова етика секретаря;
– етика керівника і підлеглого;
– ділові подарунки і сувеніри;
– конфлікти та шляхи їх вирішення.
Актуальність даної теми велика, т.я. кожна фірма має свій стиль роботи, тому і свою культуру. На кожному підприємстві можуть виникнути конфліктні ситуації, які треба мати уникнути.
На основі вивченого матеріалу ми дізналися про ділові подарунки і сувеніри, та етикет їх вручення.
Важливою темою роботи є ділова етика секретаря – «обличчя фірми».
Література
1. Блощииська В.А. Сучасне діло ведення Навч. посібник. – Івано-Франківськ: Інститут менеджменту та економіки, 2000. -270 с.
2. Вербіщька Т. С, Чіішікова В.П. Секретарська справа та сучасне справочинство.–Львів: Оріяна–Нова, 2001. – 392 с.
3. Гордієнко.К.Д. Діловодство в роботі секретаря. Практичний посібник.– К.: КНТ, 2006. – 280 с.
4. Задорожный Э.М, Задорожный С.Э. Работа секретаря-референта в иностранных и совместных фирмах: Практическое пособие секретарю, предпринимателю, менеджеру. – К., 1994. -176 с.
5. Кондратюкова Л.К., Ткачева Л.Б., Акулина Т.В. Аннотирование и реферирование английской научно-технической литературы: Учебное пособие. – Омск: Изд-во Ом. ГТУ, 2001. – 184 с.
6. Кульицький С.П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навчальний посібник.– К.: МАУП, 2002. -224 с.
7. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. – К.: Знання, 2003. -459 с.
8. Ораторське мистецтво: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. 2-ге вид. / Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін. За ред. професора Н.П. Осипової.– Х.: Одісей, 2006. – 144 с.
9. Палеха Ю. І. Іміджологія: Навчальний посібник / За заг. ред. 3.І. Тимошенко. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. – 324 с.
10. Палеха Ю. І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська культури: Навчальний посібник.–2-гс вид., доп. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. – 337 с.
11. Палеха Юрій. Управлінське документування: Навчальний посібник: У 2 ч. 3-тє вид., доп. – К.: Вид-во Європейського ун-ту. 2003.
12. Слободянюк Н.Ю. Діловодство та управлінська документація: Навчальний посібник.–Вінниця: ВНТУ, 2004. – 80 с.
13. Сорока М.Б. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.– К.: НБУВ, 2002. – 209 с.
14. Стенюков М.Б. Секретарское дело. –М.: Приор, 1996. -192 с.
15. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник. Вид. 2-ге, доп. і переробл.–К.: Атіка, 2004. – 592 с.
16. Шейнов В.П. Секретар: секреты профессии. –М.: Ось– 89, 2005 – 208 с.
17. Шепель В.М. Имиджеология: Секреты личного обаяния. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Культура и спорт; ЮНИТИ, 1997. –382 с.
18. Варенко В.М. Референтна справа. Навч. посібник – К., Кондор, 2008–212 с.