План
Вступ
1. Корпоративна культура: визначення, сутність і необхідність.
2. Формування корпоративної культури.
3. Види корпоративної культури.
4. Зміна корпоративної культури.
5. Способи передачі культури.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
Згідно Лутцу фон Розенштилю, німецькому професору психології, поняття «культура підприємництва» в значній мірі відображає засвоєння норм, котрі вірогідно визначають поведінку, але можливо, зовсім несвідомо.
Американський консультант підприємств Роберт Ф. Аллан та журналістка Шарлотта Кофт визначають культуру, як коньюктуру сил, що більше чи менше збереглася, і яка підбурює членів групи специфічно реагувати на задані цілі.
Наочно культуру підприємництва можна порівняти з головною течією річки. Незалежно від того, чи є на поверхні хвилі, шторм або штиль, головна течія від цього не змінюється.
Культура та пов’язані з нею уявлення про цінності не являється жорстким поняттям, як організація структури та процесу, керуючі політичні та ділові направлення, стратегії та бюджети.
Культура – це найм’якіший матеріал зі всіх існуючих.
Але «м'яке» виявляється «жорстким» в успішно розвинених підприємствах.
1. Корпоративна культура: визначення, сутність і необхідність
В успішно працюючих підприємствах існує власна культура, що допомагає їм у досягненні позитивних результатів. У кожній великій корпорації існує цілий набір правил, норм, принципів гри, згідно з якими окремі групи визначають свою поведінку. При цьому носіями культур цих груп є окремі особистості, що виражають подібні інтереси.
Корпоративна культура визначає принципи та правила внутрішнього життя підприємництва. Культура корпорації може розглядатися як представлення основних цінностей в організаційній структурі, системі управління, кадровій політиці, впливаючи на них.
Корпоративна культура – це сукупність найважливіших положень діяльності підприємства, обумовлених місією та стратегією розвитку, що знаходять своє відображення в соціальних нормах і цінностях, які поділяє більшість працівників.
Така культура дозволяє відрізнити одну корпорацію від іншої, генерує прихильність цілям корпорації, створює атмосферу ідентифікованості для членів корпорації, зміцнює соціальну стабільність, є контролюючим механізмом, що направляє і формує відносини та поведінку працівників.
Корпоративна культура є специфічною формою існування взаємозалежної системи, що включає в себе:
1) ієрархію цінностей, що домінує серед співробітників підприємства;
2) сукупність способів їх реалізації, що переважають в корпорації на певному етапі розвитку.
Виходячи з вище наведеного, корпоративна культура, з одного боку, система особистих і колективних цінностей, що приймаються та поділяються всіма членами корпорації. З іншого боку, під корпоративною культурою розуміють набір прийомів і правил вирішення проблеми зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції працівників, правил, що виправдали себе в минулому та підтвердили свою актуальність сьогодні.
Складовими корпоративної культури є:
- прийнята система лідерства;
- стилі дозволу конфліктів;
- діюча система комунікації;
- місце інваліда в корпорації;
- прийнята символіка і гасла, герби, ритуали.
На корпоративну культуру в цілому впливають звички та вподобання окремих співробітників корпорації, їх потреби й інтереси, політичні погляди, професійні інтереси, моральні цінності, темперамент.
Корпоративна культура відіграє винятково важливу роль. Багато компаній розповсюджують культуру, забезпечуючи тісні контакти між штаб-квартирою і філіями, між керівниками філій різних країн. Переміщення працівників з однієї країни в іншу розширює уявлення цих людей і підвищує їх відданість системі цінностей та цілям корпорації. Люди, що пройшли підготовку в штаб-квартирі компанії, як правило, думають і діють, як її співробітники.
Отже, корпоративною культурою є система формальних і неформальних правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поведінки персоналу даної організаційної структури, стилю керівництва, показників задоволеності працівників умовами праці, рівня взаємного співробітництва та сумісності працівників між собою і з організацією, перспектив розвитку.
Культуру організації можна розглядати як похідну двох складових припущень тих, хто її створив, досвіду, привнесеного їх послідовниками.
Її підтримка на необхідному рівні безпосередньо залежить від підбору працівників, дій вищих керівників і методів соціалізації.
Таблиця. Організаційна культура підприємства.
| Організаційна культура підприємства | ||
| Організаційна культура керування | Додаткові елементи організаційної культури підприємства | |
| Філософія бізнесу | Уявлення і пропозиції працівників підприємства | |
| Символіка підприємства | Ціннісні орієнтації працівників | |
| Моральні норми керування і поведінки | Вірування працівників | |
| Економічні норми, правила и положення | Очікування працівників | |
| Організаційні норми | Відношення або розташування працівників | |
| Технічні норми | Соціальні норми | |
| Естетичні норми і вимоги | Міфологія (міфи, легенди, історії, анекдоти) | |
| Організаційна структура керування | Обряди, ритуали, церемонії, звичаї, традиції | |
| Будівля і дизайн | Герої колективу, підприємства | |
| Технологія і обладнання | ||
| Культура працівників апарату керування | ||
| Культура організації процесу керування | ||
| Культура умов роботи | ||
| Культура документації | ||
| Комунікаційна система | ||
| Процедури прийняття рішень | ||
| Методи і способи керування | ||
| Кадрова і соціальна політика | ||
| Трудова етика и мотивація | ||
| Умови удосконалення працівників | ||
| Фірмовий одяг і нагороди | ||
2. Формування корпоративної культури
Джерелами формування корпоративної культури виступають:
- система особистих цінностей та індивідуально-своєрідних способів їх реалізації;
- способи, форми та структура організації діяльності, що втілюють деякі цінності, в тому числі й особисті цінності керівників підприємств;
- уявлення про оптимальну та припустиму модель поведінки співробітника в колективі, що відображає систему внутрішньогрупових цінностей, що склалися.
Організаційна культура може мати особливості залежно від роду діяльності, форми власності, положення на ринку чи в суспільстві. Особливості організаційної культури знаходять втілення у символіці, що залежить від пріоритету в організаційній культурі влади, ролі чи вчинків особистості.
Механізм формування корпоративної культури полягає у взаємодії її джерел, які вони визначають, домінуючи в колективі, значення та ієрархію цінностей. Ієрархічна система виділених у такий спосіб цінностей породжує найбільш адекватну сукупність способів їх реалізації, що втілюються у способах діяльності та формують внутрішньогрупові норми та моделі поведінки.
Формування корпоративної культури може відбуватися чотирма шляхами:
1. довгостроковою практичною діяльністю;
2. діяльністю керівника чи власника (власна культура);
3. штучним формуванням організаційної культури фахівцями консультаційних організацій;
4. природним відбором найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих керівником і колективом.
До складових елементів корпоративної культури відносять і якості особистості, такі як бажання конкурувати, уміння переконувати; прагнення відігравати роль неформального лідера; терпимість до рутинної адміністративної роботи.
Вирішальною при формуванні спільної культури є здатність сформувати спільне бачення для працівників компанії. Керівна верхівка повинна визначити місію фірми і те, як вона має виражатися в організаційних нормах і цінностях. Далі ці визначення поширюються корпорацією.
Ще одним важливим інструментом формування спільної культури є лідерство. Людські стосунки також мають важливе значення. Існує потреба відбирати працівників, які були б «членами команди». Крім того, необхідно розробити політику винагород і стимулів, щоб заохочувати їх працювати на користь підприємства.
Формування корпоративної культури передбачає тривалий і складний процес, основними етапами якого є:
- визначення місії корпорації;
- визначення основних базових цінностей;
- формування правил поведінки працівників корпорації, виходячи з базових цінностей;
- описання традицій та символіки, що відображають усе вище перераховане.
Усі ці кроки та їх результати доцільно описати в корпоративному керівництві. Цей документ особливо необхідний у ситуаціях прийому на роботу й адаптації нових співробітників. Він дає можливість зрозуміти, наскільки потенційний співробітник поділяє цінності корпорації.
Однак формування корпоративної культури – процес складний, що потребує використання цілого ряду методик.
Механізм формування корпоративної культури може бути проілюстрований за допомогою концепції чотирьох середовищ.
На глобальному рівні головний вплив на формування та розвиток культури фірми здійснює мегасередовище міжнародного бізнесу. Макросередовище відповідає національному рівню. Відповідно корпоративний рівень багато в чому визначає мікро середовище зі своєю культурною специфікою (корпоративний рівень). І, нарешті, на персональному рівні працівника культура значною мірою визначається метасередовищем (особистісними культурними контактами людини).
Інструменти формування та розвитку культури міжнародних корпорацій включають, як звичайні, для великих компаній, форми та засоби (обряди, церемонії, ритуали, міфи, легенди, розповіді), так і специфічні елементи, характерні для міжнародного бізнесу: