1) між дійсним студентом і кандидатом — 1 рік;
2) кандидатом і магістром — 2 роки;
3) магістром і доктором — 3 роки.
Потім ці інтервали були скорочені до 1 року.
Окрему систему атестації мали вищі богословські навчальні заклади.
Отже, можна сказати, що підґрунтя сучасної системи вищої освіти було закладено саме тоді, у ХІХ столітті. Ця система з деякими змінами пройшла випробування в Радянській Україні та була перенесена у сучасну незалежну Україну.
Найважливішою частиною педагогічної діяльності професорської інтелігенції на початку другої половини ХІХ століття було читання лекцій. До них готувалися найбільш ретельним чином, намагаючись донести до слухачів найостанніші відомості в тій або іншій галузі наукового знання. З цієї причини багато професорів намагалися не читати двічі той самий курс, складаючи на кожний навчальний рік новий. До лекцій готувалися по-різному: хтось писав повний текст, від слова до слова, інші обмежувалися невеликими планами.
Наприкінці другої половини ХІХ століття у зв’язку з реформуванням навчальної системи лекції вже не відіграють настільки великої ролі, хоча й залишаються основним засобом передання студентам нової інформації. У педагогічний процес активно впроваджуються семінарські, лабораторні та інші види практичних робіт. Практичні заняття студентів медичного факультету проводились в лабораторіях, кабінетах, клініках, анатомічному театрі.
Також важливу роль відігравало позакурсне навчання.
Щодо оплати праці викладачів, то слід зазначити, що матеріальне становище викладачів протягом усього ХIХ століття було вбогим, а молодшого складу - нерідко злидарським. Праця викладача університету оцінювалася вкрай низько, далеко не адекватно витраченим зусиллям. Тому брак матеріальних коштів, боротьба за виживання штовхали на додаткові заробітки. Особливо защемленим у цьому плані виявлявся молодший викладацький склад - приват-доценти, асистенти, лектори. Казенної зарплати вистачало лише на те, щоб звести кінці з кінцями. Так, квартирних грошей вистачало лише на одну кімнату. Тому викладачі користувалися квартирами без зручностей, нерідко розташованими вдалечині від навчального закладу. Хоча на початку 80-х років матеріальне становище професорсько-викладацького складу трохи покращилося, проте, воно не забезпечувало нормального існування родини, що змушувало викладачів, як і раніше, шукати додаткові джерела прибутку.
Украй скрутні матеріальні умови життя були однією з причин того, що багато професорів і викладачів, особливо молодих, не могли собі дозволити мати родину й дітей. Протягом другої половини XIX в. біля третини всіх професорів були самотніми.
Щоб покращити стан, уряд позбавляв професорів необхідності справляти мито; встановлював для них можливість отримувати дворянство. Але слід зазначити, що матеріальне забезпечення професорсько-викладацького складу не поліпшилось навіть й у наші часи. Тож можна зробити висновок, що проблеми нинішньої системи освіти беруть свій початок ще з часів Російської імперії.
Мабуть, не в останню чергу через скрутне матеріальне становище в Російській імперії відчувався значний брак професорсько-викладацького складу. Щоб вийти з нього, держава вдавалася до різних заходів. Кращим студентам, що закінчили повний курс наук в університетах, присвоювалися вчені ступені кандидатів без іспитів. Інші випускники університетів, що одержали атестати й право на класний чин, могли претендувати на вчений ступінь кандидата після успішної здачі складного екзамену зі своєї спеціальності. Через рік після присудження вченого ступеня кандидата вони мали право здавати випробування для одержання вченого ступеня магістра. Ще через рік у магістрів з'являлося законне право на захист докторської дисертації по своїй галузі знань. Процедура підготовки й захисту дисертації описувалася в інструкції Міністерства народної освіти.
Також задля підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу використовувались поїздки за кордон. Однак у вітчизняній практиці сформувався інститут аспірантури. Сам термін „аспірант” увійшов у вжиток у вісімдесяті роки ХІХ століття, до того ж аспіранти мали назву „професорські стипендіати”.
1. Загальний статут імператорських російських університетів від 18.06.1863р
2. Указ Імператора від 24 січня 1803 року «Про устрій училищ»
3. 160 років Національному медичному університету імені О.О.Богомольця: [1841-2001] / [Гончарук Є.Г., Андрущук А.О., Бобрик І.І. та ін.]; За ред. Є.Г.Гончарука; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К.: Століття, 2001. — 366с.
4. Аврус А.И. История российских университетов: Очерки / Моск. обществ. науч. фонд. - М., 2001. – 86с.
5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: Підруч. для студентів, аспірантів та молодих викладачів вузів / [Голов. ред. С.В.Головко]. — К.: Либідь, 1998. — 558с.
6. Вовк Л.П. Історія освіти дорослих в Україні: Нариси / Укр. держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова; [Відп. ред. Ярмаченко М.Д.]. — К., 1994. — 226с.
7. Волкова Н.П., Шевченко А.Д. Історія українського шкільництва та педагогіки: [Навч. посіб.] / Н.П.Волкова, А.Д.Шевченко; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2003. — 58с.
8. Вітчизняна університетська педагогічна освіта в імперську добу: історіографічні та методологічні аспекти / А.І.Павко, Л.Ф.Курило. — К.: Знання України, 2005. — 120 с.
9. Высшее образование в России: очерк истории до 1917 года / Под редакцией В.Г. Кинелева. М.: НИИВО, 1995. – 206с.
10. Галкин К.Т. Высшее образование и подготовка научных кадров в СССР. М.: Советская наука, 1958. – 350с.
11. Джуринский А.Н. История образования и педагогической мысли: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. 031000, 033400] / [Ред. Свешникова И.К.]. — М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. — 400 с.
12. Жуков В.И. Высшая школа России. Исторические и современные сюжеты. М.: Союз, 2000. – 508с.
13. Жуков В.И. Университетское образование: история, социология, политика / Моск. гос. соц. ун-т. — М.: Акад. Проект, 2003. — 380с.
14. Иванов А.Е. Высшая школа России в конце XIX — начале XX века. М.: Ин-т рос. истории, 1991. – 211с.
15. Иванов А.Е. Учёные степени в Российской империи. ХVIII в. — 1917 г. М.: Ин-т рос. истории, 1994-1999. – 620с.
16. Извлечение из Отчётов лиц, отправленных МНО за границу для подготовки до профессионального звания. Спб., 1863, ч. I. – 520с.
17. История образования и педагогической мысли за рубежом и в России: [Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений по дисциплине «Педагогика» (Блок ОПД)] / [Андреева И.Н., Буторина Т.С., Васильева З.И. и др.]; Под ред. З.И.Васильевой. — М.: ACADEMIA, 2001. — 414с.
18. Катровский А.П. Формирование и развитие территориальной структуры высшего образования России. — М.: Междунар. отношения, 2003. — 204с.
19. Коржів Д.Ю. Розвиток системи вищої освіти в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ століть). — Вінниця: ПП «Центр генеалогії і біографіки», 1996. — 16с.
20. Кравець В. Історія української школи і педагогіки: Курс лекцій: Навч. посібник для студентів пед. навч. закладів та ун-тів. — Тернопіль: Тернопіль, 1994. — 358с.
21. Куликова Л.Б. Классическое гуманитарное образование: История, опыт, традиции. — К.: Университет. изд-во «Пульсари», 2002. — 168с.
22. Лебедева Л.И. Развитие магистратуры как института подготовки научных и научно-педагогических кадров в России конца XIX – начала ХХ века. – М., 2005. – 504с.
23. Матеріали науково-практичної конференції на тему «Розвиток освіти і культури України в XVII – XIX ст», 22-23 листопада 1999 p.: [Зб. доп., тез.] / Глух. держ. пед. ін-т ім. С.М.Сергєєва-Ценського; [Редкол.: В.І.Бєлашов та ін.]. — Глухів, 1999. — 63 с.
24. Освіта й виховання в Польщі й Україні (XIX – XX ст.): Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (20-22 трав. 1998, Ніжин) / АПН. Ун-т ім. М.Кюри-Складовської. Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М.Гоголя; [Редкол.: Є.Коваленко (відп. ред.) та ін.]. В 2 ч. — Ніжин, 1998.
25. Педагогічна Харківщина: Довідник / Під ред. І.Ф.Прокопенка, В.І.Лозової; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — [2-е вид., допов.]. — Х., 1999. — 160 с.
26. Сірополко С. Історія освіти в Україні / Укр. Віл. Ун-т (м. Мюнхен, Німеччина), Друзі т-ва ім. Г.Ващенка. — К.: Наук. думка, 2001. — 912с.
27. Становлення і розвиток аграрної освіти та науки в Україні (з найдавніших часів і до сьогодення) / [Д.О.Мельничук, М.В.Зубець, Л.Ю.Беренштейн та ін.]; Каб. Міністрів України, Нац. аграр. ун-т. — К., 2005. — 221 с.
28. Стоян Т.А. Студентство університетів підросійської України в другій половині ХІХ ст.. — К.: ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1998. — 28с.
29. Шаршунов В.А., Гулько Н.В. Как подготовить и защитить диссертацию: история, опыт, методика и рекомендации. – М.: Технопринт, 2002. – 460с.
30. Энциклопедический словарь, издатели: Ф.А. Брокгауз (Лейпциг), И.А. Ефрон (С.Петербург). СПб.: Типо-Литография И.А. Ефрона, 1896. Т. XVIII. – 480с.
31. Высшее образование в России во второй четверти XIX века // Социально-гуманитарные знания. – 1998. - № 2.
32. Кричевский Г.Г. Учёные степени в университетах дореволюционной России // Учёные степени в России: ХVIII в. — 1918 г. Сб. научных статей. Вып. 1 в 2-х частях / Под науч. ред. А.Е. Иванова, В.А. Шаповалова, А.Н.Якушева. М.: Ставрополь: Ин-т рос. истории РАН, СГУ, 1996. Часть первая. С. 6-39.
33. Полякова Н.В. Образовательная система пореформенной России: практика и исторический опыт // Социально-гуманитарные знания. – 2001. - № 2. – С.65-78
34. Полякова Н.В. Складывание российской системы образования // Социально-политический журнал. 1998. № 3.
35. Сойфер В.Н. Уникальность российского образования; Успехи и недостатки западного образования; Еще несколько аргументов в пользу поддержки российского образования // Соросовский образовательный журнал. – 1995. - № 1. – С.7-12
36. Чиненный А., Стоян Т. Университетский преподаватель: XIX век // Высшее образование в России. – 1999. – № 3. – С. 130-136
37. Экштут С. Вклад в историю // Киноарт. – 2006. - № 2. – С.58-63
38. Якушев А.Н., Хохлова Д.А., Эйдельнант Ю.В. Порядок присуждения ученых степеней по первым уставам Дерптского, Московского, Харьковского и Казанского университетов // Учёные степени в России: ХVIII в. — 1918 г. Сб. научных статей. Вып. 1 в 2-х частях / Под науч. ред. А.Е. Иванова, В.А. Шаповалова, А.Н. Якушева. М.; Ставрополь, Ин-т рос. Истории РАН, СГУ, 1996. Часть вторая. С. 142-147.