Інформаційне забезпечення діяльності керівника (стр. 1 из 2)

1. Інформація як головний предмет праці керівника. Інформаційні засоби АРМ менеджера

Інформація – дані, відомості, що характеризують нові властивості, якості, невідомі явища або знімають невизначеність з відомих образів і уявлень. Інформація вимірюється так:

8 бітів – 1 байт;

1024 байт – 1 кБт;

1024 кБт – 1 мБт;

1024 мБт – 1 гБт.

Кількість інформації вимірюється формами документів, що містять інформацію про документопотік – кількість документів, що направляються від одного джерела до одного споживача.

База даних за ринкамизамовниками постачальникамиконкурентами	4.	7. Оцінки і параметри вирішення	Планиуправління:планмаркетингупланвиробництва і збуту	Види управління:ситуаційнепроце-суальне
організаційний план	кадрове
3.	6.	9. Поточні стратегії та практика дії	фінансовий планплан МТО	ефективнеопераційне
2. Цілі	5.	8.	стандарти,нормизв’язки відносини, взаємодії	якістюкомунікаційне

Рис. 1. Схема інформаційного забезпечення менеджера і управління інформацією

Автоматизація праці менеджера пов’язана із розробкою системи автоматизованого збору, обробки і надання інформації.

Залежно від рівня автоматизації розрізняють системи:

АСОД (Автоматична система обробки даних);

АІС (Автоматична інформаційна система);

САПР (Система автоматизації проектних рішень);

АРМ (Автоматичне робоче місце менеджера);

АСУ (Автоматична система управління).

Інформація як головний предмет праці керівника

Сучасна інформаційна революція трансформувала суспільство і визначила мегатенденцію, дотримуючись її, компанія може досягти успіху, оскільки «хто володіє інформацією, той володіє світом».

Компанії, діяльність яких базується на інформаційних технологіях, мають найбільші прибутки і досягають найвищих темпів розвитку. Наприклад, Японія, не маючи шансів в індустріальному суспільстві через відсутність природних ресурсів, стала однією з найбагатших і високорозвинених країн світу, проводячи інформацію в різних її виявах (наукові досягнення, розробки, інформаційні технології і т.д.). Якщо порівняти розвиток ринків, то ринок інформації розвивається безперервно. Ще декілька десятиріч тому першість утримував ринок послуг. Відтепер темпи розвитку ринку інформації випереджають темпи розвитку ринку послуг більше, ніж у 25 разів.

Інформація в загальному значенні – це відбиття у свідомості людини оточуючої дійсності.

У менеджменті інформація – сукупність відомостей, повідомлень (усних, письмових, графічних і т.д.), знань про стан системи управління та її функціонування.

У керівника (менеджера) головний предмет праці – інформація, модифікуючи яку він може розробляти і ухвалювати управлінські рішення, необхідні для зміни стану керованого об’єкта (рис. 1).

На кожному етапі керівникові необхідна як внутрішня, так і зовнішня інформація – оперативна, своєчасна і достовірна. Керівник є посередником між зовнішнім і внутрішнім середовищем підприємства. Одержуючи і обробляючи зовнішню інформацію, менеджер подає її на розгляд персоналу організації, зворотний зв’язок у цьому процесі – необхідність.

Інформацію передають організовано (формально – звіти) і стихійно (неформально – чутки). Інформація має бути певної кількості. Проте обсяг інформації не може визначатися тільки кількістю документів, сторінок, показників. Основний показник інформації – змістовність. На практиці спостерігається перевантаженість інформацією робочого персоналу приблизно в 3–4 рази порівняно з нормами.

2. Класифікація інформації

Інформацію, яку використовують в управлінні, класифікують за різними ознаками:

1) за формою відбиття – візуальна (графіки, таблиці, табло), аудіо інформація (звукозапис), аудіовізуальна (поєднання зображення і звуку);

2) формою подачі – цифрова, літерна і кодована;

3) порядком виникнення – первинна і потокова;

4) характером носіїв інформації – документована і не документована;

5) призначенням – директивна (розпорядча), звітна і довідково-нормативна;

6) напрямком руху – вхідна і вихідна;

7) стабільністю – умовно-змінна та умовно-постійна;

8) способом відбиття – текстова (алфавітна, алфавітноцифрова) і графічна (креслення, діаграма, схема, графік);

9) способом обробки – така, що піддається або не піддається механізованій обробці.

Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зі зворотним зв’язком, пам’ятною та ін.

У процесі управлінської діяльності використовують науково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та ін. види інформації.

За призначенням інформацію поділяють на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну; за способом передачі – на ту, яка передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом; за періодичністю – на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну і т.д.) і вірогідну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою палива); за характером носіїв – на документовану та недокументовану, відповідно до процесу обробки – на оброблену, необроблену і аналітичну.

Крім того, інформація може поділятися на достовірну і недостовірну, достатню і надмірну, активну і пасивну.

Якість економічної інформації визначають за критеріями безперервності і систематичності її надходження.

3. Класифікація основних джерел, носіїв і каналів передачі інформації

Основні джерела інформації класифікують за місцем виникнення: джерело зовнішньої інформації, яка надходить від вищих органів, а також підприємств, організацій, які підтримують з об’єктом управління господарські зв’язки; джерело внутрішньої інформації, яке виникає на підприємстві (в об’єднанні).

Сукупність повідомлень (з однаковими або схожими особливостями), які розподіляються в даній системі з метою здійснення управління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві.

Специфічним джерелом управлінської інформації є чутки. Вони – продукт мистецтва колективу, який намагається пояснити складну емоційно значущу для нього ситуацію за браку або відсутності офіційних даних. При цьому початкова інформація, переходячи від одного члена колективу до іншого, доповнюється і коригується до тих пір, поки не сформується варіант, який влаштовує більшість. Істинність цього варіанту залежить не тільки від істинності початкового, але й від потреб і очікувань аудиторії, а тому може коливатися в діапазоні від 0 до 80–90%.

Оскільки люди схильні вважати, що подібна інформація виходить з достовірних джерел, керівництво фірм часто використовує цю обставину, поширюючи інформацію, яка через ті або інші причини не може бути оголошена офіційно. В той же час необхідно мати на увазі, що довір’ям до чуток часто користуються і учасники конфліктів, бажаючи схилити оточуючих на свій бік.

Будь-яка за змістом інформація має форму різних її матеріальних носіїв (у виді електричних імпульсів, усна, магнітного запису, письмових документів, перфокарт і т.д.). В управлінні найбільше значення належить інформації, зафіксованій на постійних носіях.

Канали передачі інформації

1. Канал-тест. Містить усю письмову інформацію, один з найстійкіших каналів. Має перевагу – можливість багатократного обігу через будь-який проміжок часу, недолік – неможливість адекватного ухвалення явищ, які описуються різними користувачами.

2. Канал-фірма. Всі носії інформації, пов’язані з цією організацією або фірмою і персонал. Вся інформація, яка виходить від фірми, ділиться на різні групи: конкуренти, ринок, ресурси; технологія; інформація про розвиток фірми.

3. Канал-консультант. Передбачає, що фірма звертається за допомогою до консультативної фірми, експерта, консультанта.

4. Канал-бесіда. Містить опитування, інтерв’ю, бесіди. Переваги – можливість передачі найбільшої кількості деталей за визначеною проблемою, можливість передати інформацію різним одержувачам, недолік – складність у доведенні того, що була повідомлена саме ця інформація.

5. Канал-джокер. Випадкове джерело інформації, яка з’являється під час вирішення проблеми.

6. Засідання і наради. Форма колективного обміну інформацією, закінчується ухваленням конкретних рішень.

4. Поняття інформаційної системи. Сучасні вимоги до інформації

Всі види даних, які використовуються в менеджменті, в сукупності утворюють певну систему інформації. До системи інформації входять люди, структура (побудова, форма), методи, технічні способи зняття, перетворення, передачі даних, носіїв інформації, схеми обробки даних, які показують порядок її обробки.

Структура інформаційної системи – це об’єднання дій і процесів, які реалізують функції збору, отримання, накопичення, зберігання інформації в організаційній структурі фірми і відбивають процес передачі та схвалення інформації.

Основними функціями управлінської інформаційної системи є збір, зберігання, накопичення, пошук і передача даних, які використовуються для підтримки ухвалення рішень.

Головне місце в інформаційній системі належить системі обробки даних (СОДІ). Інформаційно-операційна система накопичує дані, обробляє їх і передає інформацію.

Спочатку дані вводяться в інформаційну систему. Потім вони проходять трансформацію або процес. Процес містить різні форми маніпулювання даними і аналізу (класифікація, сортування, підрахунок, підсумки), які трансформують дані в інформацію. Інформаційна система – це набір процедур (процес, збір і переробка інформації) для підтримки планування, ухвалення рішень, координації і контролю. Інформаційні системи необов’язково мають бути комп’ютеризовані. Але комп’ютери мають безумовні переваги.