Для задоволення потреб різних організаційних рівнів і функціональних сфер менеджменту є 5 головних типів інформаційних систем:
1) ділова-процесна;
2) офісна автоматизована;
3) управлінська інформаційна система;
4) система підтримки рішень;
5) система підтримки виконання рішень.
Сучасні вимоги до інформації
Надлишок інформації – підвищує якість майбутніх рішень, що ухвалюються.
Цінність інформації має той, хто володіє інформацією про очікуваний прибуток (споживацька цінність) і цінність з погляду понесених витрат.
Достовірність інформації – показник відповідності отриманої інформації до реальної.
Насиченість інформації – співвідношення корисної і фонової інформації. Без фонової інформації її можна вважати «сухою».
Своєчасність надходження інформації. Часткова інформація, отримана своєчасно, більш корисна, ніж повна, отримана із запізненням.
Відвертість інформації характеризує можливість її надання різним групам людей. Секретна інформація надається обмеженій кількості людей. Конфіденційна – достатньо великому колу людей, але з умовою її нерозголошення працівникам інших фірм.
Безпека інформації створюється комплексом необхідних заходів:
а) дискретний доступ – за масивом даних формується правило, яке визначає для кожної структурної частини даних сукупність персоналу і алгоритму переробки інформації для кожного користувача;
б) мандатний доступ – до системи даних вводиться система кодів, прив’язаних до процедур переробки інформації.
Сукупність заходів захисту можна звести до таких груп:
1. Перевірка істинності інформації.
2. Контроль доступу в приміщення.
3. Розподіл повноважень.
4. Використовування цифрового підпису на повідомленнях.
5. Використовування електронних карт.
6. Контроль корисності інформації і т.д.
5. Поліпшення інформаційного забезпечення діяльності керівника (менеджера)
Програму поліпшення інформаційного забезпечення діяльності керівника можна розглядати у виді проекту: визначення потреб в інформації, проведення системного аналізу, здійснення системного проектування (дизайну), створення і підготовка програм, упровадження, ефективне використовування комп’ютерів.
Єдина система класифікаторів техніко-економічної інформації (класифікатори продукції окремих галузей, класифікатори робіт і послуг і т.д.).
Впорядкування документації – машино-зорієнтовані форми документів.
Аналіз потоків інформації – створення інформаційних моделей (матриці, схеми, графіки і т.д.).
Індексація інформації, алфавітно-цифрові сигнали.
Останнім часом головним напрямом перебудови менеджменту і його радикального удосконалення стало масове використовування новітньої комп’ютерної і телекомунікаційної техніки, формування на її основі інформаційно-управлінських технологій.
Висновки
1. Програму покрашення інформаційного забезпечення праці менеджера можна розглядати у виді проекту, який має декілька етапів: визначення потреб в інформації, проведення системного аналізу, здійснення системного проектування (дизайну), створення і підготовка програм, упровадження та ефективне використання комп’ютерів.
2. Необхідний для управління обсяг інформації визначають з урахуванням розміру, спеціалізації підприємства, його організаційної структури, характеру розвитку внутрішньовиробничих і зв’язків з іншими підприємствами та організаціями.
3. Під час організації інформаційних процесів доводиться вирішувати сукупність взаємопов’язаних питань, зокрема, яка інформація має надходити в управлінський орган, які структурні підрозділи і з якою періодичністю мають надавати інформацію, які матеріальні носії інформації (люди, оргтехніка), для якої групи управлінських працівників надається інформація і в якому виді.
4. Потрібно правильно вирішити проблему організаційного регламентування діяльності апарату управління, вдосконалення економічних показників, класифікації інформації, її кодування і документування. Слід досягти високої визначеності у розподілі посадових функцій службових осіб і при зміні прав та обов’язків працівників змінювати інформаційне забезпечення їх, коригувати потоки циркулюючої інформації, а також зменшити потоки непотрібної інформації.
Література
1. Аверченко Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. – 256 с.
2. Беклешов В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика, 2008. – 234 с.
3. Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с.
4. Бройдо В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 – 245 с.
5. Васильченко Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с.
6. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя - практика). – М.: Дело, 1997. – 320 с.
7. Гамаюнов В.Г. Организация труда менеджера. – Харьков: Основа, 2009. – 396 с.
8. Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 586 с.
9. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организация: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 662 с.