Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
Інноваційний процес та інноваційна діяльність
Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на пошук можливостей інтенсифікації виробництва й задоволення суспільних потреб у нових товарах і послугах за рахунок використання науково-технічного й інтелектуального потенціалу.
Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і обумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.
Терміни «інновація» і «інноваційний процес» близькі, але не однозначні. Інноваційний процес - процес перетворення наукових знань в інновацію. Головна його риса - обов'язкове завершення інновацій, тобто одержання результату, придатного для практичної реалізації. Інноваційний процес пов'язаний зі створення, освоєнням і поширенням інновацій.
Творці інновацій (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній області.
Науково-технічні розробки й нововведення виступають як проміжний результат науково-технічного циклу й у міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки й винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процес виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення певних потреб споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна та виробнича застосовність. Комерційна реалізація стосовно інновації виступає як потенційна властивість, для досягнення які необхідні певні зусилля.
Із сказаного випливає, що інновація-результат потрібно розглядати нерозривно з інноваційним процесом. Інновації властиві наступні властивості:
1) науково-технічна новизна;
2) виробнича застосовність;
3) комерційна реалізація.
На практиці поняття «новація», «нововведення» нерідко ототожнюються, хоча між ними є розходження.
Новацією може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що новація використається. З моменту прийняття до поширення нововведення здобуває нову якість і стає інновацією.
Отже, науково-технічні інновації повинні:
- мати новизну;
- задовольняти ринковому попиту;
- приносити прибуток виробникові.
Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:
простий внутріорганізаційний;
простий міжорганізаційний;
розширений.
Простий внутріорганізаційний ІП припускає створення та використання нововведень усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми.
При простому міжорганізаційному ІП нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції споживача.
Розширений ПІ проявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі суб'єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення -технологічний процес, його виробник і споживач можуть поєднуватися в одному господарському суб'єкті.
Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:
1) створення нововведення і його поширення;
2) дифузія нововведення.
Перша фаза — це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація досвідного виробництва й збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації.
На другій фазі суспільно корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками й споживачами.
Поширення інновацій - це інформаційний процес, форма й швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, здатності сприйняття інформації господарськими суб'єктами, їхніх здатностей до практичного використання цієї інформації.
Дифузія інновації - процес, за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології, що є новими для відповідного господарського суб'єкта.
Суб'єктів інноваційного процесу можна розділити на наступні групи: новатори, ранні реципієнти; рання більшість і відстаючі.
Новатори є генераторами науково-технічних знань. Це можуть бути індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Вони зацікавлені в одержанні частини доходу від використання винаходів.
Ранні реципієнти - це підприємці, які першими освоїли нововведення. які прагнуть одержання додаткового прибутку шляхом якнайшвидшого просування нововведень на ринок.
Рання більшість - представлена фірмами, які першими впровадили нововведення у виробництво, що забезпечує їм додатковий прибуток.
Відстаючі фірми зіштовхуються із ситуацією, коли запізнювання з нововведеннями приводить до випуску нових виробів, які вже морально застаріли.
Для швидкого поширення інновації потрібна розвинена інфраструктура.
Інноваційний процес має циклічний характер. Діяльність, що представляє інноваційний процес, розпадається на окремі ділянки, що розрізняються між собою, і матеріалізується у вигляді функціональних організаційних одиниць, що відокремлюються в результаті поділу праці.
У загальному виді інноваційний процес можна записати так:
ФД ПД - Р - Пр - Б - ОС - ПВ - М - З, де ФД - фундаментальне дослідження; ПД - прикладні дослідження; Р - розробка; Пр - проектування; Б - будівництво; ОС - освоєння; ПВ - промислове виробництво; М - маркетинг; З - збут.
Умови й основи розвитку інноваційної сфери
Сфера інноваційної діяльності, як відомо, охоплює ринок новацій, ринок інвестицій (капіталу) і ринок товарів і послуг.
Ринок новацій. Товаром ринку є новації, отримані в результаті цілеспрямованої систематичної роботи і внаслідок різного роду змін, що можуть бути джерелами нововведень.
Інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи удосконаленого продукту, впровадженого на ринок нового чи удосконаленого технологічного процесу, нового підходу до соціальних, побутових і виробничих послуг.
Процес, що протікає з моменту зародження нової ідеї і пов'язаний з підготовкою і втіленням її у виробництво з наступною реалізацією на ринку, являє собою інноваційний процес. Інноваційні процеси можуть зароджуватися в окремих галузях науки і виробництва, а якісно завершуються тільки в сфері виробництва, вишукуючи прогресивні, якісно-кількісні зміни в розвитку продуктивних сил.
Інновація є швидше економічний і соціальний термін, ніж технічний. Вона не обов'язково повинна бути чимось технічним чи речовинним, а сама поява інновацій як об'єктивної реальності може відбуватися по-різному.
Невідповідність - це розбіжність, дисонанс між тим, що є, і тим, що "повинен бути". Вона задає нестабільність, у якій дуже невеликі зусилля можуть зрушити величезні маси і перелаштувати цілі соціально-економічні структури.
Розрізняють наступні види невідповідностей:
- невідповідність між економічними реаліями суспільства;
- невідповідність між реальним станом у галузі і планами
- внутрішня невідповідність у ритмі й логіці технологічних процесів на підприємстві.
Потреби виробничого прогресу диктують необхідність удосконалювання вже існуючого процесу, заміну слабкої ланки чи перебудову старого процесу відповідно до нових потреб. Іноді, наприклад, необхідно додати всього лише одну ланку, але без нових знань цього зробити неможливо.
Зміни галузевих і ринкових структур можуть стати джерелом новацій при зближенні технологій, що, насамперед, вважалися зовсім самостійними. Крім того, галузь готова почати корінні структурні зміни, якщо інтенсивно міняється напрямок діяльності в ній. І, нарешті, якщо спостерігається швидкий ріст галузі (як правило, швидше, ніж економіка в цілому), то можна з високою вірогідністю сказати, що її структура різко зміниться - саме пізніше в той момент, коли обсяг випуску в цій галузі подвоїться. Традиційний розподіл ринку на сегменти більше не відображає реальність, він відображає лише історію.
Демографічні зміни відображають зміну чисельності населення, його вікову структуру, склад, зайнятість, рівень освіти і доходів. Такі зміни звичайно однозначні і мають легко передбачувані наслідки.
Інновації, в основі яких лежать нові знання, стають об'єктом уваги і приносять великі доходи. Знання зовсім необов'язково повинні бути науковими чи технічними.
Ці новації відрізняються від всіх Інших за всіма основними характеристиками: тимчасовим охопленням, відсотком передач, передбачуваністю. Ось їхні основні відмінності:
- час протікання в таких інновацій самий тривалий;
- ці нововведення можуть бути успішними тільки на поєднанні декількох видів знань, а реалізація можлива лише тоді, коли вже наявні прецеденти їхнього використання;
- реалізація таких новацій характеризується високим ступенем ризику і непередбачуваністю.
Різновидом подібних новацій є нововведення, в основі яких лежить "блискуча ідея" і новації, що з'являються в результаті "осяяння". Такі явища дуже рідкі, характеризуються безсистемністю і неорганізованістю. Вони не можуть бути відтворені, не піддаються вивченню і яких не можна навчити.